«Коли вас видно, ви лишаєтесь живі». Скільки коштує безпека велосипедиста?

• У Вінниці вчора завершився 100-кілометровий веломарафон «Закрутка по-вінницьки. Соточка».
• Із 350 спортсменів, які брали участь в заїзді, не всі зуміли дійти до фінішу. Причиною стали серйозні травми як самих велосипедистів, так і механічні пошкодженя двоколісних.
• Дізналися, як можуть убезпечити себе велосипедисти, долаючи великі дистанції та просто катаючись містом.

Вчора, 19 вересня, у Вінниці фінішував сьомий велозаїзд «Закрутка по-вінницьки. Соточка». Окрім позитивних вражень учасників, запам’ятався цей марафон організатору Олександру Царевському найбільшою кількістю постраждалих. Причиною тому стали погодні умови.

— Було п’ять завалів, дві зламаних ключиці, купа потрощених велосипедів, але завдяки оперативній роботі медиків «швидкої» це все швидко вдалося владнати. В дощ треба вміти їздити, гідропланування ніхто не відміняв, тут мряка посприяла, учасникам важко було підібрати на швидкості правильний кут і через це такі наслідки, — розповідає Олександр Царевський.

Велоактивіст розповідає, що у плані організації подібних заходів Україна трохи відстає від Європи, адже в нас ще не до кінця велосипед сприймають як повноцінний вид транспорту.

— Проблема України в тому, що ми на десятки років відстаємо від Європи, немає в нас взаємоповаги на дорогах. У Європі велосипед - це прийнятний вид транспорту, саме тому там розвивається велотуризм, розвиваються змагання в різних вікових та інших категоріях. Втім, останнім часом ця тенденція вирівнюється, — помічає Олександр Царевський.

Олександр Царевський розповідає, що побував в багатьох містах України і Вінниця справді те місто, де велоінфраструктура придатна для використання. Втім, її подальший розвиток залежить від багатьох факторів.

— Проблема лежить в кількох вимірах. У чинних ДБН прописано, що при будівництві нової інфраструктури чи реконструкції старих має бути велоінфраструктура. Але норми хоч і є, а питання, як їх вводити і регламентувати, практично відсутнє, бо проєктанти належать або до старої  радянської школи, або це ті люди, хто в принципі не їздять на велосипеді  і не розуміють, як все практично втілити в життя, — зазначає він.

Стосунки з водіями

За словами велоактивіста, наразі ситуація на дорогах покращується, позаяк зростає кількісний відсоток водіїв, які теж катаються на велосипедах і розуміють тонкощі взаємодії.  

Втім, часто виникають і суперечки. Олександр Царевський наголошує на тому, що в правилах дорожнього руху велосипеду відведено кілька параграфів на противагу автомобілям.

— Правила доволі суперечливі і їх можна трактувати по- різному. Наприклад, апелюють до того, що велосипедист має переходити дорогу, а не переїжджати. Покажіть мені  цей пункт. Спойлер: його нема. Є посилання на те, що пішохідний перехід треба переходити пішки з одного боку, а з іншого є дуже короткий знак, розмітка «5.11», червона смуга, яка йде вздовж переходу, її наявність означає, що велосипедист може їхати по ній. 80% автомобілістів не знають, навіщо ця смуга, — розповідає Олександр Царевський.

За його словами, саме стан доріг, відсутність культури поведінки на дорозі й призводить до конфліктів між велосипедистами та автомобілістами.

— У розумінні автомобілістів не вкладається, навіщо вкладати гроші в велоінфраструктуру і чому велосипедисти мають їздити на дорозі, хоча скутери та мопеди — такі ж двоколісні транспортні засоби, питань не викликають, — розмірковує велоактивіст.

Основні атрибути велосипедиста

Проте є й інші чинники, які теж впливають на негативне ставлення до велосипедистів та спричиняють аварії. Олександр Царевський зазначає, що більшість забуває основні вимоги перебування на дорозі – наявність світловідбивачів на велосипеді та на одязі.

— Вони не розуміють, що якщо ти помітний, то залишаєшся живим.  Людина, яка сидить за кермом авто – це не Ванга, яка може передбачити, в яку секунду і звідки з’явиться велосипед. В Європі вже давно використовують покришки зі світловідбивальним елементом, як пасивний засіб безпеки. Багато хто з міркувань краси та естетики вдягається однотонно, хоча дивакувата помаранчева куртка була б більш помітною на дорозі не лише вдень, а й в сутінки, — розмірковує він.

У правилах дорожнього руху чітко прописана необхідність світловідбивальних елементів збоку й ззаду на велосипеді, а також на одязі, розповідає Олександр Царевський і наголошує, що це обовязкові атрибути для людини, яка катається на двоколісному.

—  Це логічно, це має бути. Ті, хто катається на довгі дистанції, мають світловідбивальні жилети, обирають інший швидкісний режим. Те, що стосується використання шолому в місті, це дуже індивідуальне питання. Якщо зобов’язати всіх їздити в шоломах і раптом щось трапляється, то людина, яка відповідає за інфраструктуру, буде апелювати саме до його відсутності. Наявність шолома не прописана законодавчо, лише в Австралії таке ввели. Ліпше вимагати адекватної інфраструктури, аніж носити наколінники, налокотники та шоломи, які дають якусь безпеку. Це те саме, що вимагати у автомобілістів робити спеціальні каркаси безпеки, які теж убезпечують, —  розмірковує Олександр Царевський.

Резюмуючи, кожен велосипедист, дбаючи про власну безпеку, має забезпечити себе заднім та переднім світлом на велосипеді, в ідеалі було б добре мати покришки з світловідбивальним елементом, додає Олександр.

—  Буває, що поставиш десь велосипед під деревом, відійдеш на санітарну паузу і якийсь тракторець може проїхатись по велосипеду. Особливо, якщо це темна пора доби, або на вулиці просто похмура погода. Має також бути шолом і аптечка, щоб самому мати можливість себе убезпечити, — додає він. — Я вожу з собою «Хлоргікседин», набір пластирів, спиртові серветки. Таблетки радити не буду, це індивідуально. В мене в основному з собою «Ібупрофен», антипроносне, активоване вугілля і обов’язково глюкоза. Буває, що падає цукор, людина втрачає конентрацію і це може погано завершитись. З прикладів, їхали якось мої знайомі після обіду на невелику дистанцію, десь 60 км в одну сторону. По дорозі людина впала і на бік завалилась, а все тому, що пропустила обід. Тому, якийсь шоколадний батончик, вафлі мають бути з собою.

То скільки ж коштує безпека велосипедиста, дізналися на сайтах профільних інтернет-магазинів

Шолом

Важливий атрибут для велосипедиста, який може захистити від серйозних травм при падінні з двоколісного чи під час зіткнення з автомобілем на дорозі.

Матеріали, з яких виготовляють шоломи, зазвичай дуже легкі та не перевищують вагу в 500 грамів.

Ціна від 417 грн

Світловідбиваюча стрічка на колеса

Така річ необхідна для того, щоб обклеїти ті місця, які вважатимете за потрібне: колеса, рама тощо. Яскраві стрічки відсвічуються в темряві і зможуть вберегти велосипедиста та засіб пересування від зіткнень чи інших аварій у темну пору доби чи погану погоду.

Ціна від 48 грн

Велоокуляри

Пилюка, сонячні промені, мряка, літаючі комахи та навіть гілки дерев — від цих факторів на швидкості ладні врятувати велосипедиста лише спеціальні окуляри. У їх складі спеціальний пластик, який при ударі не розсиплеться та не пошкодить очі. А через оправу можна побачити автомобіль, який їде позаду.

Ціна від 70 грн

Велоаптечка

Це набір предметів для ремонту пошкодженої камери, необхідний для швидкого пошкодження дефектів. Навіть виїжджаючи на коротку дистанцію, її варто взяти з собою, щоб у випадку проколу не йти додому пішки десятки кілометрів. Зазвичай велоаптечка включає в себе заплатки, клей, шкурку для зачистки місця проколу та пластикові лопатки для розбортовки.  

Ціна від 55 грн

Власне, витрати на всі необхідні атрибути для безпечної поїздки не перевищують  бюджет в 1000 грн. 

Читайте також:

«Нас чекає смердюча катастрофа». Викидати сміття жителі Луки-Мелешківської мають у платних пакетах

Понад 400 спортсменів бігали чотири дні: про чемпіонат України зі спортивного орієнтування у Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.