Кохання, яке руйнує стереотипи: як Оксана Лоянич і її чоловік стали найобговорюванішою парою країни

Лариса ОЛІЙНИК

Вінничанці Оксані Лоянич 53, її чоловікові 24

Вінничанка Оксана Лоянич опинилася в епіцентрі всеукраїнського обговорення після того, як відверто розповіла про своє особисте життя.
Вона розірвала шаблони та стереотипи суспільства, вийшовши заміж за молодшого на 28 років.
Що насправді стоїть за історією кохання, яка збурила інтернет та ЗМІ далеко за межами України, та як подружжя реагує на хвилю хейту — читайте в нашому матеріалі.

Останнім часом український сегмент соцмереж буквально підірвала історія незвичної та надзвичайно сміливої родини з Вінниці. Відома бізнес-коучка та засновниця бізнес-школи 53-річна Оксана Лоянич та її 24-річний чоловік Сергій Ільчук відверто розповіли про свій шлюб, різницю у віці та виховання спільних дітей.

Після серії інтерв'ю та запуску родинного контенту пара миттєво стала популярною далеко за межами України, викликавши як хвилю захоплення, так і бурхливі дискусії. Вінничанами активно цікавляться провідні українські блогери та телеканали.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений АНГЕЛІНА ПИЧИК 🇺🇦 (@angelina_pichik)

Ми поспілкувалися з Оксаною і дізналися, з яких причин історія її кохання спричинила хвилю хейту, а кому дала «чарівний пендель» у житті.

Від робочих стосунків до великого почуття

Історія знайомства Оксани та Сергія розпочалася шість років тому на майстер-класі з ораторського мистецтва, який проводила Оксана. На той момент хлопцеві було всього 18 років, а бізнес-леді — 47. Ба більше, Оксана перебувала у стабільному 30-річному шлюбі та виховувала дорослого сина.

Спочатку Сергій став її студентом, а згодом — прийшов на навчання до Оксани. Тривалий час їх пов’язувала виключно робота. Проте, коли юнак відкрито зізнався у своїх почуттях, Оксана далеко не одразу відповіла взаємністю.

Жінка довго «відхрещувалася» від цих стосунків через значну різницю у віці (28 років) та суспільний осуд. Офіційне розлучення з першим чоловіком Оксана оформила буквально за день до початку повномасштабного вторгнення, після чого закохані вирішили більше не ховати свого щастя й офіційно побралися. У березні буде чотири роки, як пара одружена.

Оксана переконана, що сьогодні жінка може закохуватися в того, кого любить, і народжувати тоді, коли сама цього хоче. Але більшість людей досі не можуть дозволити собі жити власним життям.

— Це наслідок радянського виховання, яке вчило бути зручними для системи. А щоб люди були зручними, завжди існували правила, — розповідає Оксана. — Багато з цих правил насправді не є нашими власними. Якщо згадати Радянський Союз, навіть церква була під забороною, тому що будь-який інший авторитет сприймався як загроза. Людей виховували так, щоб вони не ставили зайвих запитань і не виходили за встановлені межі. Тому все, що виходить за рамки звичних норм і стандартів, завжди викликає сильну реакцію — від різкого засудження до щирого захоплення. Так було завжди. Люди, які наважуються жити по-іншому, стають помітними. Йдеться не про порушення законів, а про рамки та правила, які часто нав’язує суспільство.

Сучасний сімейний менеджмент і діти

Справжнім проривом у популярності пари стала їхня абсолютна відвертість щодо розподілу сімейних обов'язків та появи дітей. Нещодавно Оксана та Сергій стали батьками чарівних доньок-двійнят — Аліси та Софії, які з'явилися на світ за допомогою сурогатного материнства.

— Ми пройшли дуже довгий шлях до народження дітей. Якби ми зневірилися, то, напевно, не дійшли б до цього моменту. Але були періоди, коли опускалися руки. Люди бачать лише кінцевий результат, красиву картинку, але не знають, скільки болю, втрат, лікарень, операцій і переживань було на цьому шляху. Насправді ми багато разів відчували відчай. Але кожного разу підтримували одне одного й говорили: «Добре, так сталося. Йдемо далі». Рішення звернутися до сурогатного материнства також було непростим. Мені дуже хотілося самій виносити дітей, але життя склалося інакше. Сучасна медицина дає набагато більше можливостей, ніж ми звикли думати. Є жінки, які народжують у 55 років, причому самостійно. В Україні також були такі випадки. Тому багато стереотипів сьогодні вже не відповідають реальності.

Пара вразила підписників своїм прагматичним та сучасним підходом до побуту. Оскільки Оксана є успішною підприємицею та головною годувальницею в родині, подружжя ще «на березі» домовилося, що молодий чоловік піде в декретну відпустку. Поки Оксана Лоянич активно розвиває бізнес, Сергій узяв на себе роль «тата в декреті» й цілком успішно справляється з доглядом за немовлятами.

— Дуже часто пишуть, що мій чоловік альфонс або «добре влаштувався». Але я завжди кажу: нехай ті, хто так пише, самі проведуть три місяці з немовлятами, цілодобово доглядаючи за ними, не сплячи ночами й фактично перебуваючи в декреті. Після цього можна буде говорити про те, хто й як «добре влаштувався».

Реакція рідних і суспільний резонанс

Попри очікуваний подив, близьке оточення пари поставилося до їхнього вибору з розумінням. Син Оксани, якому зараз 31 рік (він на 6 років старший за свого нового вітчима), прийняв цю ситуацію з гумором та посмішкою. Батьки Сергія, які є фактично однолітками Оксани, хоч і були спочатку шоковані, проте повністю прийняли невістку. Родина підтримує чудові стосунки та разом збирається на свята.

Щодо реакції в інтернеті, то відеоролики пари збирають мільйони переглядів та тисячі коментарів. Сама Оксана Лоянич зазначає, що негативні коментарі здебільшого залишають жінки віком за сорок років, у той час, як чоловіки майже не хейтять їхній союз.

— Багатьом хочеться пояснити самим собі, чому вони не можуть так само. Саме тому значна частина негативних коментарів, які ми отримуємо, — від жінок старшого покоління, переважно 45+, — говорить блогерка. — Це люди, які все життя жили за суворими правилами та нормами, тому їм складно зрозуміти нашу історію і наше кохання. Для них це те, що не вписується у звичну картину світу. Я нікого не засуджую. Я приймаю їхнє виховання, їхній світогляд і їхнє право на власну думку. Але, якщо чесно, мені байдуже.

За словами бізнес-коучки, приклад їхньої пари уже надихнув багатьох жінок не ставити на собі хрест через вік і сміливо йти назустріч особистому щастю. Подружжя переконане: головне — це взаємна повага, вміння домовлятися та щире кохання, а цифри в паспорті не мають жодного значення для створення міцної родини. Це багатьох надихнуло.

— Насправді, справа навіть не в тому, що хтось після нашої історії вирішив будувати стосунки з молодшим чоловіком. Річ у тому, що ми обираємо людину, а не її вік, статус чи соціальне становище. Саме це є головним. Нам писали дуже багато людей. Один хлопець розповів, що між ним і його коханою різниця у віці — 23 роки, але вона боїться розповідати про їхні стосунки через осуд. Були й люди, які вже змирилися з думкою, що не матимуть дітей. Після нашої історії вони вирішили не здаватися й продовжити свій шлях.

— Писала й жінка, якій 45 років. Вона вважала, що її особисте життя вже закінчилося. Після нашої історії вона зареєструвалася на сайті знайомств. І таких повідомлень дуже багато. Коли люди бачать реальний приклад, вони розуміють: це можливо. Інша справа, коли йдеться про знаменитостей, наприклад Аллу Пугачову та Максима Галкіна. Це здається чимось далеким і недосяжним. А коли така історія трапляється поруч, із людиною, яка живе у твоєму місті чи навіть сусідньому будинку, виникає думка: «Вона така сама, як і я. Якщо змогла вона, можливо, зможу й я».Саме тоді люди починають дозволяти собі думати, що і після 40 чи 45 років можна зустріти кохання, створити сім’ю або стати батьками.

Навіть хейту, який є частою реакцією на її історію кохання, блогерка дає пояснення

— Часто хейт виникає тому, що людині потрібно пояснити самій собі, чому в її житті щось склалося інакше. Якщо жінка самотня у 50 років, їй простіше переконати себе, що з іншою жінкою «щось не так». Тому починаються образи, звинувачення, розмови про зовнішність, гроші чи нібито вигоду.

«Усе, що я роблю в житті — роблю від серця»

Оксана Лоянич переконана, що ажіотаж довкола її родини не триватиме вічно. Впевнена, достатньо просто спокійно пережити ці два тижні й жити своїм життям.

— Звісно, у такій публічності є свої переваги. Якщо в мене стане більше підписників і більше людей стежитимуть за моєю діяльністю, то, по-перше, я дуже сподіваюся, що в їхньому житті щось зміниться на краще. А по-друге, можливо, хтось із них стане моїм клієнтом або учасником моїх проєктів. Я буду цьому тільки рада. Наприклад, незабаром у нас відбудеться фестиваль, для якого якраз не важлива широка географія учасників. Я працюю переважно наживо, і більшість моїх проєктів проходять у Вінниці. Для них інша аудиторія не настільки важлива. А якщо говорити про літній фестиваль, то я буду щаслива, якщо на нього приїде багато людей.

Йдеться про фестиваль «АnaXата», який відбудеться 22–23 серпня, неподалік Вінниці. За словами менторки, там люди зможуть відновитися, перезавантажитися і, можливо, по-новому побачити себе та своє життя. Адже, по суті, щастя людини — у її власних руках. Воно залежить лише від її вибору та відповідальності.

— АnaXата — це серцева чакра. Усе, що я роблю в житті, я роблю від серця, з любов’ю. І, мабуть, саме тому люди, які зі мною взаємодіють, починають більше керуватися не агресією чи злістю, а любов’ю. Насамперед — любов’ю до себе. Бо як людина може ділитися любов’ю, теплом чи добром, якщо всередині цього немає? Саме тому до тих, хто реагує негативно, я ставлюся з розумінням. Можливо, їм просто нічим іншим ділитися.

Запитали, чи Оксана завжди була такою.

— Ні, напевно, не завжди. Я дуже багато працюю над собою — над своїм ментальним, емоційним і психологічним станом. Постійно вкладаю в себе, у тому числі й значні кошти, тому що точно знаю: своє життя і своє щастя я створюю сама й повністю несу за це відповідальність. Я краще проінвестую у власний розвиток, ніж витрачатиму сили й ресурси на чужі історії, конфлікти чи негатив. Не бачу в цьому сенсу. Життя занадто коротке.