«Ключ до успіху не в гендері, а в кропіткій праці», — говорить кращий викладач Вінниці

Сергій Барабан

На жаль, обидвоє вінницьких вчителів не увійшли до ТОП-10 премії, та ми все одно зустрілися з ними, аби дізнатися, завдяки чому вони посіли місця серед 50-ти кращих освітян країни. 

Героїнею першого матеріалу стала Валентина Воронецька, яка викладає Всесвітню історію, громадянську освіту та економіку в гуманітарній гімназії №1 імені Пирогова. Її розповідь ви можете прочитати у матеріалі: «Я люблю ламати шкільні стереотипи», — говорить краща вчителька Вінниці

Цього ж разу розповідаємо про викладача комп’ютерного моделювання в Малій академії наук України і Вінницькому технічному університеті Сергія Барабана. 

Сергій розповів нам про причини створення у місті технічного скаутського руху IT-Scouts, важливість знання англійської і основ програмування, про дівчат в IT і неформальне спілкування зі студентами, а також про те, чому ж вчителі такі важливі.

— У світі вже відбулася науково-технічна революція. Робототехніка виходить на перший план, майбутнє більшості професій буде пов’язаним саме з роботами, в шкільні програми багатьох країни вже закладено предмети на кшталт основ штучного інтелекту, основ інтернету речей, програмування тощо, а наші діти не мають про це ніякого уявлення. Єдиним предметом, який їм викладають в школі є інформатика. Так не має бути.

— Якось ми з колегами зрозуміли, що цікавість молоді до технічних наук зменшується. А більшість з тих, хто вступав до університету: або робив це для «корочки», або не мав ніякого уявлення про обраний напрям. Через це у нас виникла ідея створити технічний скаутський рух IT-Scouts. Почали з літнього табору на базі «політеху»: набирали школярів, яким до обіду викладали робототехніку, програмування та англійську. А після обіду вони йшли до лісу, де з представниками «Вінницького Пласту» займалися скаутингом. 

Бажаючих виявилося багато, тому ми створили повноцінні курси і запровадили «Хакатон IT-Scouts». На хакатонах діти розв’язували різні задачі з програмування та робототехніки. Усе це робилося для того, аби вони звикали до університету. Я, як викладач, зацікавлений в якісних студентах. Плюс, для роботи зі школярами я підключав студентів з кафедри. При цьому відбувався симбіоз: всім було цікаво і всі отримували користь від такої співпраці.

— При першому побаченні з першокурсниками я проводжу опитування на тему, чого їх вчили в школі. І отримую відповідь, що крім офісних програм на кшталт Word та Excel вони нічого не знають. Прикро з цим миритися, тому хочеться якомога сильніше розвивати IT-Scouts. Хочеться, аби діти зі школи могли програмувати. 

— Сучасні діти мають вчити в школах учасні технології. 

— Університет — це вищий рівень. Тобто, сюди мають приходити люди з базовими знаннями в обраних напрямах. Тут потрібно нарощувати свої знання, а не витрачати час на вивчення бази. 

— За рік навчання в IT-Scouts школяр може робити власні сайти або роботів, які виконують якісь дії. 

— Якщо хтось вважає, що дівчата розуміються в IT гірше за хлопців, то вони помиляються. Ключ до успіху не в гендері, а в кропіткій праці та бажанні чогось досягнути. 

— Я постійно займаюся самоосвітою. Тому що IT-галузь вже досягла такого рівня, коли не розвиваючись, не читаючи тематичної літератури і не практикуючи програмування, людина буде відставати. 

— Кожен ITшник знає, що самоосвіта — це маст-хев.

— Нам, викладачам, є куди піднімати рівень освіти в Україні. Його треба вдосконалювати. Чим, в принципі, я й займаюся. 

— Надовго в освітній галузі залишаються переважно фанати цієї справи. Люди, які хочуть впроваджувати якісь ідеї. Ті, хто постійно шукає можливості щось покращити. 

— Якщо хочеш бути хорошим і сучасним викладачем, то зараз для цього створені всі умови: чимало інформації знаходиться у вільному доступі, хороші викладачі відкриті і готові ділитися своїм досвідом. 

— Якщо сумлінно працювати, то з часом можна помітити, як стаєш кращим. 

— Якби я пішов з освіти в IT, то, думаю, все одно паралельно займався би викладанням. Мені це подобається. Викладання — це для мене така річ, завдяки якій я можу транслювати важливі для суспільства меседжі. 

— Хороший фахівець завжди буде затребуваним на ринку праці. Він зможе заробляти цим і забезпечувати потреби своєї родини. Це стосується і освітян. Але для цього доведеться багато працювати. А можливо навіть дуже багато. 

— Перше, що вчитель має давати своїм учням — це власний приклад. Я постійно показую студентам та школярам, що цікавлюсь новітніми технологіями, що постійно щось шукаю, якось розвиваюсь, впроваджую щось нове. Коли студенти бачать, що викладач мотивований, що він енергійний і що в нього горять очі, то й вони запалюються від нього. Якщо ж перед ними сидить байдужа людина, яка просто прийшла відсидіти свої години, вчитися ніхто не схоче. 

— Я завів YouTube-канал, сторінки в Instagram, Telegram і TikTok. На одних платформах я викладаю онлайн-уроки, на других спілкуюся зі студентами, на третіх — шукаю інформацію для самоосвіти. 

— Вчителя мотивує зворотний зв'язок від його учнів. Тоді він розуміє, що робить справді щось важливе. 

 — Під час пар між мною та студентами є певні бар’єри. Але після них, ми можемо спілкуватися, як друзі. Поза межами аудиторії ми можемо посидіти за кавою або просто десь зустрітися і почати неформально спілкуватися. 

— Дітей обов’язково потрібно вчити англійської. Чим вищим буде їх рівень, тим краще. Якщо зовсім не знати мови, то в IT їм буде складно. Основам програмування та робототехніки також варто вчити зі школи. Штучний інтелект буде всюди: і в спорті, і в медицині, тому вчити в будь-якому разі доведеться. Краще зайнятися цим трішки раніше і не поспішаючи, ніж потім стрімголов надолужувати. 

— Смартфон потрібен з ранніх років. Але в правильному дозуванні і з правильним налаштуванням контенту. Без смартфону сучасна дитина буде відставати від однолітків. 

— Премії на кшталт Global Teacher Prize Ukraine потрібні для популяризації викладацької діяльності і престижу професії. Для того, аби інші звернули увагу на вчителів і важливість їхньої професії. Вона дійсно важлива, адже саме вчителі сіють в дітей. І те, що вони посіють, зійде в їхньому житті в майбутньому. 

— Як країна буде жити через десять років, залежатиме від того, чого вчителі навчатимуть теперішнє покоління сьогодні.   

Читайте також:

«Я люблю ламати шкільні стереотипи», — говорить краща вчителька Вінниці

«Викладач має готувати дітей для життя, а не для оцінки»: інтерв’ю з двома кращими вчителями Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.