«Хочу плакати від доброти поляків». Історія вінничанки, яка з двома дітьми евакуювалася за кордон

• Черги з машин та людей на кордонах все ще продовжують стояти. Українки з дітьми, пенсіонери, люди з інвалідністю втікають від війни у найбільш безпечні місця — за межі країни. 
• Розповідаємо, як вінничанка Юлія вивозила дітей та свою мати у безпеку. Жінка ділиться порадами для тих, хто теж збирається їхати за кордон. 

За останніми даними ООН, понад 1,7 мільйона мирних жителів покинули Україну через вторгнення Росії. За даними ООН саме до Польщі їде найбільша кількість українців. Нагадаємо, що чоловікам від 18 до 60 років заборонено виїжджати з країни під час війни. 

Однією з тих, хто вирішив захистити дітей від війни, поїхавши з ними закордон, є Юлія Островська. До початку війни вінничанка працювала у власному салоні краси та робила інших містянок щасливими. Але 24 лютого змінило життя кожного українця.

Юлія з чоловіком почала допомагати переселенцям та нашим військовим. А на початку березня жінка разом з двома маленькими дітьми виїхала в Польщу. Чоловік Юлії залишився вдома, через стан здоров'я його не беруть до війська, тож він селить переселенців, та всіляко допомагає їм й нашим військовим. 

— Коли почали сильно бомбити Харків та Маріуполь, то у мене була істерика, і я дуже почала хвилюватися за життя своїх дітей. Рішення про евакуацію ми приймали дуже довго. Але наші діти почали боятися будь-якого голосного звуку, повітряні сирени психологічно давалися важко. Старшій донечці шість років, а молодшому — три, — розповідає жінка. — Головною причиною, чому ми виїхали було здоров'я та психологічний стан дітей. До прикладу, вчора ми дивилися новини, і син говорить: «Мама, наших будинків вже нема». 

Розповідаємо про досвід Юлії евакуації в сусідню державу, можливо, поради вінничанки будуть корисні вам, якщо ви теж хочете таким чином захистити своїх дітей чи пенсіонерів-батьків. 

Що брали з собою

— Ми виїхали з маленькою валізою, де були лише найнеобхідніші речі: документи, спідня білизна, деякий одяг, горщик для дітей, — розповідає жінка. — Не треба брати з собою дитячі візки, ванночки чи безліч продуктів — цим волонтери забезпечують. 

Жінка рекомендує взяти з собою запас ліків, які вам необхідні, бо у Польщі медикаменти видають лише за рецептами. Проте наголошує, що біженці з України мають доступ до безплатної медичної допомоги та польських лікарів.

— У нас були закордонні паспорти. Але багато людей виїжджали з українськими паспортами в Польщу, так можна, — каже Юля. — Однак, хочу наголосити, що у Румунію без закордонного паспорта ви не виїдете. На Львівському кордоні пропускають всіх. Багато людей їдуть з тваринами. 

Як дісталися кордону

Загалом шлях до Польщі зайняв Юлії з дітьми чотири доби. Спершу вони пробували сісти на потяг у Вінниці, але вони не помістилися у два поїзди. 

— Тому їхати вирішили через Чернівці, туди нас завіз чоловік, ми переночували у пункті для біженців і після обіду нас завезли на кордон із Румунією. На кордоні була черга, але ми її пройшли за дві години пішки, — розповідає жінка. — Після проходження кордону нас зустрічали волонтери, пропонували чай, каву та їжу. Але автобусів в нашому напрямку не було, тому ми поїхали в Сучаву, де збирали всіх біженців.

За словами вінничанки, їх привезли до готелю, щоб надати нам інформацію про автобуси. Там на місці їм запропонували їхати автобусом на Польщу за 100€ з людини, але всієї суми у них не було. Їх погодились завести за 220€. 

— Уже в автобусі я дізналась, що багато людей їде безплатно, тому візьміть це до уваги, — каже жінка. — Наступного ранку автобус виїхав. До Кракова ми їхали добу, потім ще шість годин до Варшави, і вже там взяли квитки на потяг у інше місто в Польщі, де нам надали прихисток знайомі вінничани. 

Ми наголосимо, що із біженців не мають вимагати гроші за перетин кордону.









Як волонтери приймають біженців

— Поляки дуже добре до нас ставляться. Деколи хочу плакати від їхньої доброти та того всього, що для нас люди роблять, — розповідає жінка. — На вокзалі пропонують поїсти, а дітям — іграшки, щоб погратися. Пропонують гуманітарну допомогу. Люди всі бажають допомогти, але вже є випадки, коли наші люди «перебирають» допомогою. Поляки дуже люблять ввічливість, тому закликаю кожного українця бути вдячним за те, що вам дають. Поляки роблять це за свої гроші, і від чистого серця.

Додає, що потяги у Польщі для українців абсолютно безплатні, навіть, що ви хочете поїхати в Німеччину звідти. Розповідає, що на вокзалі багато волонтерів, які зустрічають і допомагають брати квитки, а також пропонують гарячі напої та їжу.

— Для нас поляки роблять все можливе і неможливе для наших людей у цей складний час, — каже вінничанка. 

Яка ситуація з житлом та роботою

Наразі Юля проживає у тимчасовому пункті прихистку. Все необхідне можуть допомогти знайти волонтери, наприклад, засоби гігієни чи продукти. 

Юлія вирішила не оформляти статус біженки, адже вірить, що вже скоро повернеться до свого рідного дому в мирну Україну. Каже, статус біженця дають не всім. А також вона збирається йти на роботу, щоб самостійно забезпечувати себе, дітей та мати. Якби ж вона оформила статус біженки, то поки його б оформлювали, вона б не могла працювати. 

— Вчора вже ходила на співбесіду. Я не знаю польської мови, тому виникають складнощі з роботою. Шукала вже й вакансії посудомийок. Наразі знайшла попередні варіанти роботи у господарстві, — каже жінка. — Чим більше біженців сюди приїжджає, тим, очевидно, що роботу знаходити важче. Мені сказали, що, як тільки я тут офіційно оформлюся на роботі, то зможу віддати діток у дитсадок, школу. 

Юлії через знайомих вдалося знайти житло. Каже, волонтери тут всіляко допомагають з прихистком. 

— Наші люди часто об'єднуються між собою, і так винаймають житло, — говорить жінка. — Я вірю, що нам всім тут не доведеться довго бути. Я щиро вірю в нашу перемогу та незламність України!

Читайте також:

Про врятовану дівчинку і ампутовану стопу. Героїчна історія вінницького «Апостола» Євгена Ісаєва

Де збирають або пропонують допомогу? Перевірені оголошення про воєнні потреби Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.