Експеримент без соцмереж: наша журналістка тиждень ними не користувалася. А ви б змогли?

• Здавалося б, тиждень без соцмереж. Невже це так складно? Як показують численні дослідження, так! 
• Як цей тиждень минув у нашої журналістки? Читайте, з якими складнощами вона зіштовхнулася, чому у неї не з'явилося більше вільного часу і про радість від великого збою соцмереж. 

Перед початком експерименту наша журналістка перечитала все, що знайшла в інтернеті на цю тему, здивувалася від власної статистики використання соцмереж (все погано) і вирішила, що їй терміново потрібен детокс. 

Зректися благ цивілізації в еру технологій, навіть на певний час, рішення не таке вже й елементарне. А особливо для журналістки. Думаємо, ні для кого не новина, що у 21 столітті соцмережі — це один з робочих інструментів журналістів. Проте мотивація є і, попри всі ймовірні складнощі, експеримент розпочато.

Далі — пряма мова журналістки Наталії Корпан. 

Статистика жахає 

Моя головна мотивація від цього експерименту — зрозуміти, чи є у мене залежність від соцмереж. Про неї так багато говорять, що я вже й собі приписала цю «недугу». 

Глобальний щорічний звіт Global Digital — найцікавіше на що я наштовхнулася в інтернеті, коли шукала інформацію про соцмережі.

У ньому прочитала, що кількість користувачів соцмереж у 2021-му зросла ще більше, і сягає вже 4,48 мільярда. 

Але найбільше мене вразив, звісно ж, час, який «крадуть» соцмережі. Щодня людина в середньому залишає там 2 години і 24 хвилини свого життя. Вам здається, що я гіперболізую і це не так вже й багато? Але ж за тиждень у вас «вислизує» повноцінний день, який ми витратили, правильно, на соцмережі. 

Просто для порівняння, за хвилину можна прочитати десь чотири сторінки книги. Існує навіть калькулятор, що вираховує, скільки книг людині б вдалося прочитати за час, проведений у соцмережах.

Якщо підрахувати, то за цей день, що ви втрачаєте через соцмережі, ви могли б прочитати, до прикладу, книгу Фрейда «Мистецтво кохання». І в коханні б краще розібралися, і словниковий запас збільшили, і очі «подякували». 

Ну, про шкоду соцмереж ви, мабуть, й без мене здогадувалися. Проте тепер більше володієте цифрами. А я повертаюсь до розповіді про свій експеримент. 

Не так легко, як здається

Як ви вже могли помітити, мені подобаються статистичні дані. Я знайшла інформацію, про дослідження Віденського університету Карла Ландштейнера. Воно виявило, що користувачі мають симптоми «ломки» після 7 днів без соціальних мереж. Серед симптомів: потяг, нудьга, відчуття тиску знайомих, погіршення настрою. 

Приблизно 60% учасників не спромоглися витримати тиждень, хоча їм не забороняти користуватися текстовими повідомленнями та електронною поштою. Я ж налаштована, попри все, протриматися цей тиждень. 

Від чого я не відмовляюся? Електронна пошта, СМС, телефонний зв'язок. Жодних соцмереж та месенджерів впродовж тижня. 

Перед початком експерименту я, так би мовити, підготовлювала ґрунт: попередила колег на роботі, найближчих рідних та друзів. А для себе зробила скріншоти необхідних повідомлень на кшталт номеру замовлення, яке я мала отримати на поштовому відділенні та зафіксувала свою активність у соцмережах. 

Перші дні — найважчі

Ранком першого дня мого експерименту я відчувала себе безладно. Зазвичай, після ранкової рутини, я заходила в соцмережі. Ну треба ж зайти у чат ОСББ, щоб перевірити, чи не вимикають воду, чи прочитати, що там такого важливого написала у дописі моя колишня однокласниця. 

А тепер — ніяких тобі дописів однокласників та сторіс від сотень френдів у Facebook. 

Відтепер вранці я перевіряю погоду на день, бо рука таки тягнеться до смартфона. Але це займає буквально хвилину, і екран мого телефону знову чорніє. Телефон, до речі, почав повільніше розряджатися і тепер мені не доводилося всюди носити з собою powerbank. 

Перших два-три дні я справді помічала ломку. Мені здавалося, що я щось пропускаю важливе: і в робочих чатах, і в сторіс улюблених блогерів, і в інформаційному просторі загалом. 



Мушу зазначити, що у мене був досвід відмови від соцмереж раніше. Але це було під час відпустки, коли я лежала на білому пісочку під палючим сонцем. А тут — соціальне життя не припиняє кипіти, а я вимушено з нього випадаю. 

Перша ситуація, яка трохи «підстрелила» мій ентузіазм, відбулася вже у другий день челенджу. Я писала публікацію, яку мала надіслати на узгодження, і почула по той бік слухавки: «Ну, все, тоді чекаю у «Вайбері» текст». Поки я сформулювала речення, мов «давайте краще на електронну пошту», співрозмовниця вже поклала слухавку. 

Довелося дзвонити ще раз, пояснювати, що надішлю на пошту, і потім довго чекати відповіді. 

У транспорті впродовж всього експерименту, замість перегляду Інстаграму, слухаю аудіокнигу. Хоча не певна, що це заслуга челенджу, а не кульмінаційного моменту в книзі. 

День, коли всі соцмережі поламалися

Так збіглося, що під час мого челенджу найпопулярніші соцмережі «вирішили поламатися». Як ви зрозуміли, я не дуже засмутилася. 

4 жовтня, у соцмережах Facebook та Instagram, а також в месенджері WhatsApp стався великий збій. Впродовж понад шести годин жодна з соцмереж нормально не працювала. Це одразу перетворилося на одну з найбільш обговорюваних тем у світі.

Я ж пережила це спокійно і без паніки, радіючи, що нічого не втрачаю. Адже у мене не день, коли соцмережі поламалися, а тиждень. 

Впродовж цього тижня кількість телефонних дзвінків збільшилася майже вдвічі. Це доволі незвично, але повністю не замінює ту кількість спілкування, яка була в соцмережах. 

Адже більшості моїх друзів значно краще, легше і швидше просто написати мені. А дзвонять вони не часто. З рідними я й так постійно спілкуюся телефоном, тому тут нічого не змінилося. Хіба що брат хотів надіслати мені фото, та, як ви зрозуміли, останніх мені не судилося побачити.

Орієнтовно на п'ятий день експерименту я відвикла від сторіс в Інстаграмі, стрічки Facebook та сповіщень з месенджерів. Увійшла в азарт, так би мовити. Тож, до кінця тижня вже й не дуже хотілося чути всі ці надокучливі звуки сповіщень. 



Книги прочитані, настрій покращений

Дійсно з'являється вільний час. Але, якщо ви думаєте, що я витратила його лише на користі справи на кшталт читанню наукових статей, то я вас засмучу. 

Особливо відчувається «приплив» вільного часу на вихідних. Коли особливих планів у тебе на них немає, і тобі просто хочеться полежати на дивані. Але, стоп, не можна ж скролити стрічку в Інстаграмі. Тож, я почала більше дивитися відео, читати улюблених онлайн-журналів та гуглити різні запитання. 

Це, до речі, цікаве спостереження, яке я за собою помітила. Тепер, коли мені потрібно постояти в черзі, до прикладу. Чи почекати поки закінчиться реклама під час перегляду телебачення, то я щось гуглю. Наприклад, шукаю, які п'єси зараз ставить театр імені Садовського. У такі моменти я ловила себе на думці, що рука реально механічно тягнеться до телефона. 

Але все ж таки, вільний час допоміг дослухати аудіокнигу, прочитати ще одну у друкованому форматі та кілька разів помедитувати. 



Дійшла до висновку, що блогери своєю тріумфальною продуктивністю та успішністю, про яку вони говорять, мене засмучують. Ця показова продуктивність таки мене дратувала і пригнічувала. У мене складалося відчуття (до відмови від соцмереж), що я не в змозі інколи, здавалось би, навіть елементарно розподілити свої сили. 

Тепер, коли я порівнюю себе лише з собою, а не з френдами у соцмережах — морально почуваюся краще.

Наразі інерція мого експерименту продовжується, адже мені не хочеться заходити у соцмережі. А сповіщення почали відверто дратувати. Однозначних висновків, чи то пак, навіть моралі, не буде.

Для себе я дійшла до висновку, що тотально відмовлятися від соцмереж у 2021-му році — трохи безглузде рішення. Але обмежувати себе у часі використання соцмереж — корисно. Це потрібно, і для морального стану, і для зору, і для продуктивності в інших сферах життя.

А ви б змогли відмовитися на тиждень від соцмереж? 

Читайте також: 

Кешбек від держави. Пояснюємо простими словами, як отримати податкову знижку на навчання

Де найдешевше? Порівняли ціни і склали рейтинг супермаркетів Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.