Долає 1400 кілометрів пішки заради фронту: латвійський волонтер Айгарс Стоніс прямує до Вінниці

Альона ЧЕРНІЮК

Латвійський волонтер Айгарс Стоніс уже майже два місяці долає піший шлях від Лієпаї до Вінниці.
Його мета — зібрати 50 тисяч євро на мобільний стоматологічний кабінет для українських захисників на передовій.
За плечима 61-річного чоловіка вже понад тисяча кілометрів, десятки ночівель просто неба та незмінна віра в перемогу України.

В Україні Айгарса Стоніса знають не лише як волонтера, а й як агронома та члена Наглядової ради благодійного фонду «Подільська громада». Він переконаний, що перемогти у війні з Росією Україна зможе лише за підтримки всього цивілізованого світу.

Днями чоловік дістався Тернополя, де зустрівся із нашими колегами-журналістами із видання «20 хвилин».

«Я добре знаю, що таке окупація»

Для Айгарса ця війна — не просто чужа історія, а особистий біль. Його родина на собі відчула жахи радянського режиму: у 1940 році радянська влада вбила його дідуся. Сам волонтер також зазнав переслідувань — у 1980 році його заарештували лише за спробу підняти латвійський прапор, коли Латвія була окупована СРСР.

«Саме тому я добре знаю, що таке російська окупація, і розумію українців. Ми маємо боротися щодня», — каже він.

Чому саме стоматологія?

Україну Айгарс Стоніс підтримує з перших днів повномасштабного вторгнення. Спочатку він допомагав українським біженцям облаштуватися у Латвії, а згодом почав регулярно приїжджати в Україну з гуманітарною допомогою. За цей час здійснив понад десять поїздок на фронт та придбав для військових п'ять автомобілів. Одну з останніх автівок особисто передав захисникам на Сумщині.

— Я знаю, що найстрашніше на фронті — поранення. Але повірте, зубний біль додає не менше страждань. Саме тому я вирішив допомогти придбати мобільний стоматологічний кабінет для військових. Потрібно зібрати орієнтовно 50 тисяч євро. Чим більше коштів вдасться зібрати, тим кращий автомобіль і сучасніше обладнання ми зможемо придбати, — каже волонтер.

Довго думаючи, як зібрати таку суму, він вирішив привернути увагу до збору власне у такий спосіб – пройти пішки 1 400 кілометрів.

— Спочатку хотів їхати велосипедом. Колись, коли мені було 16 років, я легко долав великі відстані. Але зараз мені вже 61. До того ж я переніс складну операцію на спині, маю металеві конструкції. Друзі дуже здивувалися, коли почули про мою ідею, адже раніше мені було важко навіть пересуватися вдома. Але я вирішив не здаватися, — говорить Айгарс.

Подорож розпочалася 8 травня у Лієпаї. Маршрут пролягав через Литву, Польщу та Україну (Ковель, Луцьк, Кременець, Тернопіль, Хмельницький). Шлях не був легким:

Волонтер кілька днів пролежав у лікарнях Ковеля та Луцька через проблеми з ногою, яку перестав відчувати. Близько 80% шляху він ночував у лісі.

«На мене мало не наступив олень! Він налякався не менше за мене», — ділиться спогадами волонтер.

Важкий рюкзак та ночівлі в лісі

До походу Айгарса готувала його невістка, яка професійно організовує туристичні маршрути Європою. Саме вона допомогла скласти спорядження та продумати раціон. Увесь багаж волонтера помістився в одному рюкзаку вагою орієнтовно 25 кілограмів.

— У ньому вода, трохи їжі, повербанки, змінний одяг, спеціальні туристичні шкарпетки, спальний мішок, який витримує до мінус 15 градусів, і тент. Намету я не брав. Усі, хто хоче мені допомогти, спочатку піднімають цей рюкзак і кажуть: «Аве Марія». А я лише усміхаюся, бо у мене гарна витривалість, — наголошує волонтер.

Наразі до фінішу у Вінниці залишилося близько 110 кілометрів. Після прибуття Айгарс Стоніс планує на місяць залишитися на Вінниччині, щоб разом із фондом «Подільська громада» особисто зайнятися вибором та облаштуванням стоматологічного автомобіля. Також він планує написати книгу про свою подорож та людей, які стали йому підтримкою на цьому шляху.