Дитину цькують — міняйте школу, навіть якщо це буде п'ять закладів за рік

- Знаєте антонім слову булінг? От візьміть, до прикладу, таку уявну шкалу, де на одній стороні — булінг, а що має бути з протилежної?
- Ви не повірите, але це — інклюзія, тобто прийняття інших такими, якими вони є.
- І не зважаючи на купу реформ та нову українську школу, до антоніму булінгу нам ще купу кілометрів пішки. Тому що…
«….Син вже два роки навчається в одному з ліцеїв Вінниці, але цей весь час, діти в класі його морально дістають. Після кожного мого візиту до школи чи розмови з класним керівником ситуація трошки змінюється, але не надовго. А потім ще гірше: обзивають не тільки його, але і мене. Син не витримує, зривається, а вони гуртом ідуть і за це жаліються класному керівнику. Сьогодні це вже крик душі. Перший день після канікул, а в мене вдома істерика в дитини сльози і: «Я не піду до них в школу»...
Я знову в телефонному режимі спілкуюсь з класним керівником, а у відповідь — «Дивно я цього не помітила. А він вам не розповідав що запізнився на урок»…, і так далі.
Я не кажу, що в мене золота дитина. Проте оцінки стали жахливі, відвідування також, хочу перевести в іншу школу, але 9 клас, другий семестр, не впевнена, що приймуть. І чи зміниться ситуація після цього».
Мама хлопця опублікувала цей пост в одній з вінницьких груп на фб і попросила поради, тому що сама вже не справляється. Та, на жаль, в цій ситуації вона сам на сам і має справитися. Як? Ми запитали у психолога.
Чому виникає булінг?
— Виникає булінг тому, що у людей виникає потреба в домінуванні. Коли створюються якась група, в неї починаються процеси, формуються лідери, аутсайдери, і це в принципі органічний процес для групи. І булінг може використовуватися як спосіб домінування і як спосіб затвердити свій статус. Це просто інструмент, він не екологічний, але він існує, — говорить психолог Валерій Андросов. — Якщо говорити про булінг у школі, то він починається з моделей самої групи, а цю модель, як правило, формують дорослі — вчителі, батьки. Адже саме ці дорослі прямо або не прямо пояснюють дітям, який світ. Що в ньому можна, а що ні, і за що висміюють.
Зробити в школі безпечне середовище можливо, але це дуже довга історія. Тому що для того потрібен емоційний інтелект, залучення всієї групи, моделювання здорової комунікації і важливий акцент на прийнятті відмінностей. Це якраз про оцю культуру інклюзії, яка вчить поважати різноманітність.
— Але в нас люди не готові до того, щоб перейти на рівень емпатії, хоча потроху ми до цього йдемо. Найяскравіший приклад — це статева орієнтація людини або ідентичність людини. Це ж починається з вчителів….
Нас не тому вчать
Є просто жахлива книжка «Володар мух», читали? До речі, вона в обов’язковій програмі американської школи, але не в нас. Хоча там описаний найяскравіший приклад того, що можуть зробити діти, коли немає правил.
Але ви точно знаєте відомого психолога, який нещодавно помер — Філіпа Зімбардо. І його відомий Стенфордський експеримент. Там він просто описує булінг у всій красі: тобто беремо групу людей, не даємо їй взагалі ніяких правил, і там формується вакханалія.
— Тому що є рівні розвитку груп, від найменших примітивних по типу племен і так далі. Там, де є булінг, говорить про те, що рівень самої групи доволі низький, примітивний, — розповідає Валерій Андросов. — Але беручи до уваги вищезазначений експеримент, то в принципі будь-яку групу, можна звести до примітивного рівня. Якщо ізолювати її від «нормального рівня», на якому знаходиться суспільство, і прибрати всі правила, там виникне мікросередовище, і рівень розвитку групи падає в рази, що часто спостерігається в тоталітарних державах.
Адже булінг — це не про нестачу освіти чи соціального якогось рівня групи, але це все ж таки про емоційний клімат, адже навіть у забезпечених і освічених сім’ях можуть бути діти, які будуть цькувати інших, або тими, кого будуть цькувати. Тому що вдома немає поваги до інших, в школі ігноруються емоційні потреби дітей і педагогічний підхід будується на авторитарності, а не на співпраці.
Що робити батькам?
— Постійно вибирати середовище для дитини, яке буде більш притомним. Навіть якщо за рік ви поміняєте п'ять шкіл, їх потрібно міняти. Адже будемо чесними: є нормальний клімат у школах, і навіть у конкретних класах, а є зовсім ні.
Що робити з дитиною?
— Тут має бути робота з психологом по кількох питаннях, — розповідає Анросов.
- Дитина не є винуватцем булінгу, тому що діти відчувають велику провину. Раніше вся освіта будувалася на чому: якщо до тебе виникають претензії, значить з тобою щось не так, міняйся.
- Паралельно з цим психолог має працювати з дитиною по розвитку комунікаційних навичок, тому що, коли дитина стає жертвою булінгу, потім відкриватися і соціалізуватися значно складніше.
— Там виникає замкнене коло, дитина пережила цькування, в неї сформувалася поведінка уникнення (типу, краще мені не відсвічувати), і коли навіть змінюється навколишнє середовище, поведінка стає навіть ще гіршою. — каже психолог. — Тому що вже знає, що буде, знає наслідки і вже боїться навіть слово сказати.
Тобто якщо ми просто переводимо дитину в іншу школу, але при цьому нічого не робимо, не додаємо навичок комунікації, не додаємо нових інструментів, то з цією тривогою, що залишається в дитини, ми можемо змінити хоч десяток шкіл — нічого не міняється для самої дитини.
Що робити вчителям
— А вчителі просять якоїсь поради? Ця вся історія вона скоріше для батьків. Вчителям, на жаль, нічого порадити не можу, тому що їм це не потрібно і не цікаво, — каже психолог. — Найлегше, що вони роблять, спихають все на дитину.
Глобально сказати, що наші школи готові до інклюзії, тобто до антибулінгу, і не на папері, а по факту — дуже важко.
Це можна порівняти з прикладом, коли в школу привезли дуже потужні комп’ютери для уроку інформатики, а діти все ще сидять на паскалі. Тому що «зверху» пускають ідеї про інклюзії, рівність, терпимість, але все це чують вчителі старої формації, як правило. Я бачив таких, вони сидять з виразом на обличчі: «Так-так, розкажи мені, в мене 30 років досвіду роботи в школі, і я все знаю про цих ваших дітей».
100 справ на рік за цькування
Така інформація була опублікована Опендатаботом. Всього 100 справ за рік були відкриті за статтею 173-4 Кодексу України про адміністративні порушення (булінг учасника навчального процесу).
Цікаво, скільки таких справ залишились в класних кабінетах, або в кабінеті директора школи? Тому що, як правило, директор зробить все, щоб справа до поліції чи до суду не дійшла, адже це репутація закладу.
Тому, за словами психолога, це знову ж таки стосується лише батьків, і якщо батьки бачать, що директор навчального закладу зацікавлений в тому, щоб підтримувати ідею з інклюзією, ідею прийняття несхожості, тоді обирайте цей заклад.
— Є такий історик і блогер Віталій Плівниця, багато років викладав в коледжі, і в одному інтерв’ю він каже, що реформи освіти у нас не було близько 150 років, тобто всі ми і наші діти вчимося ще за тією системою, — розповідає Валерій Андросов. — Хоча всі в нас розповідають про реформи, ну, типу, нова українська школа, але це обкладинка новенька, а нутрощі за «стародавніх часів». Адже у нас все ще акценти на здобуття професії, для того, щоб ти вивчився і пішов умовно на завод, а не був ментально здоровою людиною.
У дитини є кілька варіантів вижити в шкільному соціумі
- Продовжувати бути собою, і жити в своїй такій бульбашці.
- Інший варіант — асимілюватися в цій групі, тобто стати таким як всі. І якщо ви умовний скрипаль в індустріальному районі, то щоб б не жити в умовному гетто, стань таким як всі — скрипку в смітник.
- Напевне найкращий варіант — змінити групу.
Днями ми розповідали, що поліція розслідує випадок булінгу в Хмільницькому районі, де 13-річний підліток побив шестикласника і змусив іншого знімати це на відео. Запис у соцмережах побачила мама постраждалого хлопчика через кілька днів. Детальніше читайте про це тут:
Читайте також:
Кого слухають вінничани й чи є в топах російська музика? Ми дізналися
Роботи багато, не вистачає людей. Що відбувається на ринку праці у Вінниці?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Це так робили мої знайомі,
важко спочатку, але результат радує.
Ну, а про дирекцію та педколектив закладу я промовчу, якщо вони не можуть справитися з таким
неподобством, то потрібно міняти професію.
Так, це важко, це кропітка робота з учнями, з їхніми батьками, залучення психологів, навіть працівників поліції та соціальних служб, але це потрібно робити!
Тому що будуть рости бандити!