«Через безпорадність хотілося плакати». Це вінничани, які вивчили англійську в дорослому віці

Усі давно знають і розуміють, щоб без англійської зараз нікуди, однак вчити її не поспішає навіть п’ята частина населення України. Про це свідчать статистичні дані  рейтингу EF English Proficiency Index. У ньому йдеться, що лише 18% українців знають англійську на рівні Intermediate. 

За останніми даними цього рейтингу, Україна посіла 44 з 88 сходинок серед різних країн світу. До прикладу, поруч з нами у рейтингу опинилася Куба, Афганістан, Макао (Китай) і Болівія. 

Ми знайшли чотирьох вінничан, які почали вчити мову у дорослому віці і поговорили з ними про те, що для них стало головним стимулом у цьому, які методики вони використовували і які тепер мають результати. 

Ірина Шевчук

«Вивчення англійської — це спосіб відчувати себе більш впевнено і вільно»

— У моїй школі іноземною мовою була німецька. Там така складна граматика, що я її так і не зрозуміла. Потім я усвідомила, що радянська система освіти не сприяла вивченню мови. Це був просто технічний процес викладання. Пам’ятаю сувору вчительку і відчуття страху на уроках. Мабуть, тому з німецькою і не склалося. В університеті також вивчала німецьку, але і там не змогла зрозуміти і полюбити цю мову. 

В Україні можна існувати і все життя працювати без знання жодної мови. Але, коли я зацікавилась можливістю свого подальшого зростання й пошуку більш оплачуваної роботи, я почала дивитися вакансії і вимоги до них. Тоді я зрозуміла, що англійська часто стає єдиною перешкодою на шляху до здійснення мрії. 

Вперше до школи вивчення іноземних мов я пішла з нульовим рівнем знань. Я знайшла тримісячні курси з вечірнім навчанням. У мене була робота та дитина, але я завжди намагалася знаходити час на англійську. Коли я тепер чую, як хтось говорить, що хоче чимось займатися, але не має на це часу, я розумію, що насправді він не хоче цим займатися. Для усього важливого час можна знайти завжди.  

Зі мною займалися люди з різними рівнями знань. У мене був нульовий, але по закінченню курсу, я йшла на рівні з іншими, і була навіть за деяких кращою. 

Після цього я ненадовго припинила вивчення мови. А потім познайомилася з іноземцем, з яким ми могли спілкуватися лише англійською. Я намагалася говорити, але розуміла, що моїх знань недостатньо для повноцінного висловлювання думок. І я продовжила навчатися. Щоденне спілкування змушувало до щоденного навчання. Врешті, це стало стилем мого життя. Стосунки закінчились, але звичка безперервного навчання залишилась. 

Набуті знання я використовую в роботі. Вони ж допомагають впевнено почувати себе під час подорожей. У мене є друзі іноземці, з якими ми спілкуємось англійською. Завдяки знанням мови я можу сміливо претендувати на посади, де англійська — must have. 

Думаю, що вивчення мови — це свідомий вибір кожної людини. Якщо комусь це дається важко, не потрібно себе змушувати. Вивчення мови має приносити задоволення, а не бути тягарем. А ще вивчення мов підтримує мозок у тонусі, тренує пам’ять.  

У своїй практиці я застосовувала різні методики вивчення, постійно намагаюсь шукати більш ефективні способи. Спочатку вчилася за картками. Всюди носила їх з собою, їздила з ними у транспорті, повторювала, вдома клеїла їх на меблі і стіни. Вивчала до автоматизму. 

Потім я вирішила відвідувати групові заняття. Пішла на рівень, що був вищим за мій, щоб мати можливість швидше прогресувати. Але все-таки зрозуміла, що краще йти в групу зі своїм рівнем. 

Після цього я почала ходити на індивідуальні заняття з викладачем. Таке навчання сподобалося мені найбільше, адже вся увага приділялася лише мені. 

Зараз я продовжую вивчати англійську, але вже самостійно. Намагаюся більше спілкуватися, дивлюся фільми і серіали, вже без субтитрів. На YouTube, наприклад, є чимало каналів з вивчення англійської. Деякі з них дивлюся постійно. Також вивчаю нові слова, виписую їх. Це безперервний процес. Ще дуже подобається відвідувати speaking club саме з native speakers.

Для мене вивчення англійської — це спосіб життя, хобі. Те саме, що й заняття спортом. Це спосіб відчувати себе більш впевнено і вільно. Для мене це захоплюючий і цікавий процес. 

Люди, які хочуть вчити мову, мають знайти всередині себе мотивацію. І у кожного вона буде різною. А ще потрібно бути впевненим у своїх силах. Навіть, якщо рівень англійської невисокий, ніколи не потрібно за це вибачатися, акцентувати на цьому уваги і говорити, щось на кшталт: «Ой, вибачте, я погано говорю». Впевненість — це головне, навіть, якщо ви будете говорити окремими словами — вас зрозуміють. 

Якось на один розмовний клуб прийшов американець. Він так говорив, що я взагалі нічого не могла зрозуміти, жодного слова. Крім мене там було ще десять людей і всі щось говорили, а коли черга доходила до мене, я мовчала і відмовлялась говорити. Я відчувала себе дурепою. Зараз це смішно, але тоді через свою безпорадність мені хотілося плакати. 

Мій син якось дав мені корисну пораду: «Якщо ти не знаєш, як щось сказати, скажи це більш простими словами».

Жанна Попова

«Знання англійської допоможе розширити коло спілкування»

— У школі я почала вивчати англійську з четвертого класу. У нас була дуже крута вчителька, яка якраз і прищепила мені цікавість до мови. Але, на жаль, вона викладала нам тільки пару років. У політехнічному інституті, де я навчалася, іноземній мові приділялось мало уваги. 

А нещодавно я почула таку думку, що у Радянському Союзі навмисно викладали іноземну мову погано, щоб у людей було менше можливостей спілкуватись з іноземцями. Вивчити іноземну мову на належному рівні можна було тільки навчаючись на дипломата. Може в цьому є доля правди. Не знаю, але викладали у нас не цікаво і нудно.

Коли прийшла на заняття з англійської, мені здавалося, що я взагалі нічого не пам’ятаю. Але викладачка сказала, що я можу починати навчання з Pre-Intermediate, — це A2. 

Ніякої особливої мотивації у мене тоді не було. Просто я все життя хотіла знати іноземну мову. Це так цікаво, коли ти можеш розуміти людей, які говорять інакше. А в моєму віці — це ще й гарне тренування мізків.

І коли на роботі повідомили про скорочення моєї посади, я знала, чим буду займатись, поки немає роботи. Я знайшла найкращу викладачку, яку можна тільки уявити, і до сих пір у неї навчаюся.

А ще, склалося так, що я народила дочку, коли мені було 40 років. Зараз вона навчається в 3 класі. І, звичайно ж, вона додатково займається англійською, бо я бачу, що з часів, коли я навчалася в школі, ситуація з викладанням іноземних мов там не дуже змінилася. Сподіваюсь, що до закінчення школи моя донька буде вільно володіти англійською.

Своїми знаннями користуюсь хіба що, допомагаючи доньці у навчанні. А ще моя шкільна подруга зараз проживає у США, і те, що вона постить, я намагаюсь читати без гугл-перекладача. Але робити це виходить трішки важко, бо ж американська англійська, та ще й нечиста граматично, дещо відрізняється від того, чого мене навчають.  

Є чимало причин, чому дорослим людям потрібно знати бодай одну іноземну мову. По-перше, зайвих знань не буває. По-друге, це гарний спосіб тренування пам’яті і чудова профілактика різних деменцій. По-третє, це може допомогти у пошуках роботи. Хоча у нашій країні, за моїми спостереженнями, увагу спочатку звертають на вік, а потім на все інше. 

По-четверте, знаючи англійську мову, можна більш вільно себе почувати у подорожах. По-п’яте, знання англійської допоможе значно розширити коло спілкування.

Звісно, починати вивчати іноземну мову краще чим раніше. Але має бути бажання. Я думаю — це обов’язкова умова. А взагалі, як говориться, ніколи не пізно! 

Щодо методик можу сказати, що не варто вестися на обіцянки навчити вас мові за два місяці. Це нереально! Має бути толковий вчитель і самодисципліна, розуміння того, навіщо це все вам потрібно. І взагалі, мені здається, що цей процес нескінчений. 

Для практики і закріплення нових знань можна дивитись фільми без перекладу, читати адаптовану під ваш рівень літературу англійською мовою тощо.

Анна Іванюк

«Англійська потрібна всім, адже це інтернаціональна мова»

— У школі та університеті я вчила німецьку, хоча дуже хотіла вивчити англійську. Але наша вчителька сказала, що лише півкласу може її вчити, і розподілила нас за алфавітом. Я опинилася серед тих, які мали вчити німецьку. 

Мені це не сподобалося і я пішла в той клас, де вчили англійську. Дізнавшись про це, наша класна керівничка вивела мене звідти і повела до класу німецької, оскільки там не вистачало людей. Так і вийшло, що англійську мені довелося вивчити вже у дорослому віці. 

Ще до того, як я почала вчити мову, ми поїхали з другом до Італії. Ми відвідали виноробню в Тоскані, де власники могли говорити з нами лише англійською, і проводили нам екскурсію також цією мовою. 

Мені постійно доводилося просити друга перекладати. Через це я відчувала себе не у своїй тарілці. Після цієї подорожі я записалася до школи англійської і всерйоз взялася за вивчення мови. 

Взагалі я багато подорожувала, але через незнання мови, мені постійно доводилося когось просити перекладати або пояснювати щось. Також мені подобається пізнавати культури інших країн, спілкуватися з новими людьми, а в цьому ніяк не обійтися без знань інтернаціональної мови. 

Зараз я доволі непогано говорю англійською і живу у США, де вона є основною мовою мого спілкування. 

Думаю, що зараз англійська потрібна всім, адже це інтернаціональна мова. Особливо це стосується тих, хто працює в IT-секторі, або інших схожих галузях. 

Коли закінчиться пандемія і все повернеться на свої місця, усьому світові знову знадобиться мова для взаєморозуміння. Такою мовою наразі є саме англійська. 

Віталій Снігур

«Переді мною відкрилися нові кар’єрні можливості»

— Я вчився у сільській школі. Англійської не вивчав, оскільки іноземною у мене була німецька. В університеті також вчив німецьку. 

Коли мені було 33, тобто десять років тому, я усвідомив, що без знання англійської не зможу розвиватися далі. Почав брати індивідуальні уроки. Починав з алфавіту та звуків. Через якийсь час почав ходити до розмовного клубу, щоб мати розмовну практику. 

У 2013 році я почав шукати нову роботу. Тоді ж отримав перший досвід проходження інтерв’ю англійською. Мої навички говоріння тоді були доволі слабкими. Мені це не подобалося, адже я ще не розумів, що вивчення мов — це не спринт, а марафон, який потребує багато часу. 

У тому ж році я почав працювати в одеському офісі великої американської компанії, де щотижня мав два заняття з покращення граматики, аудіювання та говоріння.

У 2016-му я поїхав у відрядження до Німеччини. Це був перший досвід використання англійської в розмові з іноземцями. Щоправда, у перший же вечір на вокзалі Вюрцбургу я не знайшов німця, який би мене розумів. Не тому, що з моєю вимовою було все так погано, просто німці не знали англійської. 

Потім я ще багато разів був у Німеччині, де спілкувався з німцями. Їх розуміти не важко, вони говорять просто і розбірливо, адже англійська для них не є рідною. 

З 2017 року я почав працювати з колегами з Індії. Для них англійська є рідною, але їхня вимова доволі особлива, до неї потрібно підлаштовуватись. Я досить швидко звик до індійської вимови. Можливо тому, що вони намагалися говорити якомога простіше, аби я їх розумів. Звісно, були випадки, коли доводилося перепитувати по кілька разів. 

Цей Новий рік я зустрічав у новій компанії в Лондоні. Там були такі дні, що після двогодинної наради я виходив з кімнати для переговорів з усвідомленням того, що абсолютно нічого не розумію. І це не лише тому, що британці мають кілька мовних діалектів з доволі специфічною вимовою, але й через нерозуміння контексту розмов. 

Для виправлення цього я почав слухати подкасти The Economist та The Financial times. Додатково дивлюся уроки одного британського вчителя на YouTube. Головне в такій ситуації — це налаштування на вимову, слухання та розуміння слів і речень. 

Це відбувається поступово і прогрес приходить тоді, коли починаєш розуміти контекст. Наприклад, якщо мої колеги обговорюють гольф, а я нічого не знаю про цю гру, то, звісно, легко мені не буде. 

Інколи мій менеджер говорив мені: «I don't understand, could someone explain me?» І вже хтось з колег пояснював йому те, що не зміг пояснити я. Такі випадки не лише засмучують, але й змушують вчитись: послухав — зрозумів — спробував ще раз. 

Кілька тижнів тому я проходив тест на визначення моїх розмовних навичок. Мій рівень оцінили, як B1+. Звісно, коли я починав вчити англійську, то розраховував на більше, тому й надалі працюватиму, щоб досягти якщо не C1, то бодай B2+.

Коли я почав говорити на мінімальному рівні, у мене вже з’явились нові можливості. Я отримав змогу отримувати інформацію з першоджерел, читати літературу в оригіналі. Переді мною відкрилися нові кар’єрні можливості: більш цікаві проекти та вищі заробітки.

Багато корисної інформації вперше з'являється саме англійською, тому сучасній людині важливо знати іноземні мови на хорошому рівні. Англійська — це один з інструментів комунікації. І дуже важливо опанувати цей інструмент. Недостатньо просто знати англійську, потрібно вміти розуміти інших і мати можливість висловити свою думку. 

Для чого вчити мову, кожен вирішує самостійно. Хтось хоче подорожувати або працювати за кордоном. А комусь краще працювати віддалено і отримувати американську чи британську зарплату, живучи у Вінниці. 

Якщо ви ще не почали вчити мову, починайте робити це вже сьогодні. Поставтесь до цього серйозно. Оберіть собі вчителя, курси чи розмовний клуб і регулярно практикуйтесь: дивіться фільми та серіали, читайте книги та новини, спілкуйтесь з носіями мови та людьми, які її вчать. 

Читайте також:

«У Мюнхені мене називають символом міста». Історія музиканта, що 30 років грає на вулицях Європи

Віктор Бронюк про шалені студентські роки: «Зламав не один гітарний гриф і щороку їздив на збір яблук»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.