«Армія рабів завжди програє армії вільних людей». Олег Іваниця про свій шлях від актора до воїна

• Вінниччина має ще одного зіркового земляка, яким можемо пишатися.
• Передчуваючи неминучість війни, відомий актор Олег Іваниця, який народився у Хмільнику, ще у січні почав поновлювати втрачений військовий квиток.
• У перший же день війни він вступив до тероборони Києва, а днями склав Військову присягу.

Зірка серіалу «Жіночий лікар» та колишній учасник «Дизель Шоу» Олег Іваниця ні секунди не роздумував над тим, що має робити з початку повномасштабної війни.

Сьогодні спорядження автоматного магазина патронами актор називає найкращою медитацією, а блокпост, уквітчаний віршами українських класиків — фортифікаційним мистецтвом.

Про колишніх російських друзів, рабський менталітет народу, що живе у ординській парадигмі, та зміну власних пацифістських переконань Олег Іваниця розказав у інтерв’ю.

«У тероборону хотів записатися ще в кінці січня»

— Вранці 24 лютого я прокинувся не від вибухів, а від купи повідомлень у меседжерах, де було таке страшне слово: «Почалося»… У той же день вступив до лав тероборони Києва. Насправді я хотів записатися в тероборону ще в кінці січня. Тоді вже зрозумів, що, на жаль, щось відбудеться. Але мені сказали, що потрібен військовий квиток. Я почав його поновлювати — це зайняло майже місяць. Свій військовий якраз встиг забрати 23 лютого.

Патрулювання вулиць, контроль ввіреної нам території і підготовка до можливого наступу орків — це основні функції нашого підрозділу, який з кожним днем стає все більш підготовленим. Все більше людей хочуть, щоб нас відправили туди, поближче до орків. У нас щоденно стрільби, тренування — забезпечуючи спокійний тил і прикриваючи наші війська, ми все більше готові до прямих зіткнень.

«Це вже не злість, це сухе бажання, щоб всі кацапи здохли»

— Я читав якось історію, де персонаж, опинившись на війні, завжди стріляв поверх голів противника, щоб не брати гріх на душу. Колись я думав, що в таких обставинах, теж буду діяти подібним чином. Колись. Зараз — хєр.

Гріх — залишати виродків живими. Тому все, як вчать на стрільбах. Працюєш трохи нижче центру корпуса.

І це вже не злість, це сухе бажання, щоб всі кацапи, які прийшли на нашу землю зі зброєю — здохли. Кацапи в широкому розумінні, разом з бурятами, кадирівцями і іншою звіриною.

Про колишніх друзів і рабську ментальність росіян

— У росії в мене були друзі. Але тут ключове слово «були», тому що жоден з них не сказав ні слова про агресію. Тож я видалив їх звідусіль.

Чи можна буде колись пробачити цей геноцид? Це дуже складне запитання. Напевно, це питання десятиліть. Коли ти бачиш всю цю кількість мирних людей, дітей, які загинули… Це ж не тільки проблема у пуйло, яке віддало накази. Це все люди, які стріляють, які підтримують…

Однозначно зрощенню фашизму у росії потакає народ: або своєю пасивністю, або своїм боягузтвом, а швидше — і тим, і іншим.

Якщо росіяни вважають, що одним із найкращих правителів росії був сталін, то навіть після пуйла у них, швидше за все, буде щось подібне.

Якщо порівнювати скачки рейтингу путіна, вони відбувалися саме під час чеченської війни, грузинської війни, анексії Криму. Це і є пряма відповідь: «Хотят лі рускіє войни?» Вони це, на жаль, підтримують. Бо живуть у якійсь ординській парадигмі: що імперія має завжди рости. Мають найбільшу країну, величезні пусті території, але приєднується ще якийсь дотаційний регіон і вони все одно цьому радіють. Мені важко зрозуміти цю логіку.

Ну і другий атрибут: хан завжди правий, хан над законом. Це така рабська ментальність. І я би хотів, щоб вони виправились, але у те, що це відбудеться, не дуже віриться.

Про російську мову у житті наших дітей

— На найближчі кілька десятиліть до російської мови буде приблизно таке ж саме відношення, як до німецької після Другої світової. При всій повазі до сучасних німців, але тоді не особливо цікавились, чи ти з Німеччини, чи ти з Австрії, чи з якоїсь німецької колонії. Люди чули німецьку мову і виражали своє відношення — і, звичайно, не завжди просто словами.

Тому у нинішніх умовах, подумайте, чи дійсно ви хочете присаджувати своїх дітей на російську мову.

На холодний розум всі усвідомлюють, що російська мова — це не тільки мова пуйла і його стада рабів. Це мова Довлатова, Солженіцина, Цоя, Макаревича, Ахеджакової і так далі. Але коли розумієш, що накази бомбити мирні міста і села віддавались російською, то холодна голова може стати гарячою.

«В перемогу вірять всі»

— Мій особистий прогноз — війна закінчиться за два місяці. В перемогу вірять всі і це однозначно надихає. Інакше бути не може!

Ми всі неймовірно мотивовані. Я відчуваю величезну підтримку від близьких, рідних і просто від людей, які знаходяться навколо. Всі готові допомагати будь-чим.

У мене була така картина: пам’ятаєте, сніг був пару тижнів тому? Ти стоїш на посту, ранок вже, ледь-ледь сонечко і їде дядько на велосипеді по цьому снігу. Питаю: «Куди ви їдете? Документи». А він каже: «Їду на хлібзавод, бо хлопцям треба хліб».

Це для мене найбільша мотивація. Нас не треба заставляти щось робити. Ми самі розуміємо: якщо ми зараз не згуртуємось, не захистимось від орків, то наші діти, на жаль, ризикують стати орками. А ми не можемо цього допустити!

Ми переможемо, тому що ми разом. Армія рабів завжди програє армії вільних людей.

Читайте також:

«Дякую за світанки»: АСАФАТОV презентував новий кліп з подякою ЗСУ і людям, що стали рідними

У Вінниці переселенцям пропонують сеанси арт-терапії. Де і як записатися?

Вінницький планетарій відновлює свою роботу. Афіша зустрічей під зоряним небом

Де збирають або пропонують допомогу? Перевірені оголошення про воєнні потреби Вінниці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.