«Аксесуар на багато років»: що потрібно знати про татуювання? Розповідає майстриня Тетяна Грабар

Фото у матеріалі з facebook-сторінки Tatyana Grabar

• Вінничанка Тетяна Грабар близько семи років працює тату-майстринею.
• Татуювання, на її переконання, є дуже естетичним мистецтвом, яке здатне зробити людей різного віку щасливими. Але праця ця часто буває досить складною.
• Як підготуватись до татуювання, чи є протипоказання і що варто знати про роботу тату-майстра — читайте далі у нашому матеріалі.

Тетяна Грабар, більш відома в місті як Тетяна Радуга, ніколи не могла уявити свого життя без творчості. Сім років тому вона змінила пензлик на голку, але продовжила писати картини... Тепер, правда, на людських тілах. Цими картинами Тетяна допомагає людям не просто себе прикрасити, але й розповісти історії про найпотаємніше.

— Я прийшла до татуювання через сімейні обставини, — зізнається Тетяна Грабар. — Саме розлучилась з чоловіком і отримала від нього на день народження подарунок — навчання на тату-майстра. Взагалі я все життя була художницею: то стіни розписувала, то прикраси, то одяг… Якщо відверто, то навіть не пам’ятаю себе в якійсь іншій діяльності, та й татуювання мене справді сильно захопило.

Тату-майстриня розповідає, що не веде підрахунку зроблених тату, проте свою першу роботу пам’ятає яскраво, ніби то було вчора.

— Коли зробила перше татуювання на моделі, я немов провалилась у якусь безодню! Навіть до сьогодні пам’ятаю фразу, яка тоді була в мене в голові: «Як я жила без цього раніше», — пригадує вона. — До речі, першою моделлю був мій друг, який ніколи про татуювання не замислювався. У нього теж були певні зміни в житті, тому й відгукнувся одразу на мою пропозицію. 

Робота займає 90% часу

Робота тату-майстра — зовсім не з простих. Вона вимагає художніх і технічних умінь, відповідальності, уважності, посидючості та вміння знаходити спільну мову з різними людьми.

— Найбільша складність полягає у тому, що часто роботу я беру з собою додому, власне, вона зі мною постійно — зізнається Тетяна. — Я переписуюсь з клієнтами, щось узгоджуємо, щось уточнюю, планую робочий графік або переношу деякі сеанси. Також вдома я створюю ескізи. Тому й виходить, що робота займає 90% мого часу.

Складною ця професія є і з фізичної точки зору.

— Особливо у нас страждає зір і спина, бо доводиться багато годин бути в одному положенні, а це дуже важко для організму, — пояснює наша співрозмовниця. — У тату-майстрів навіть розвиваються певні профдеформації, до прикладу, сколіози та протрузії хребта, а ще страждають руки й зап'ястя.

Тату-майстриня пригадує, як одного разу їй довелось працювати близько 12 годин майже без перерв.

— Це був хлопець, який приїхав з іншої країни й вирішив зробити собі «рукав». Зрозуміло, що повністю його «забити» ми не змогли — це нереально, але працювали дуже багато годин поспіль, — пригадує Тетяна Грабар. — Важко було нам обом: йому потрібно було витерпіти біль, а мені добре працювати, навіть попри втому й «замилення очей»... Але ми це зробили!

Звертає увагу Тетяна й на труднощі від людського фактору. За її словами, емоційне виснаження може настати через надто прискіпливих клієнтів чи зверхніх.

— Іноді бувають клієнти, яким потрібно зробити зовсім невелику роботу, але вони настільки контролюють весь процес, що буквально до міліметра звіряють. І ставлять дуже високі вимоги, не розуміючи, що майстер — це жива людина, а не робот і не принтер. У татуюванні, навіть попри ескіз, залишається елемент творчості, елемент авторського бачення, тож коли мене заганяють у жорсткі рамки, мене це емоційно виснажує, — ділиться вона. —  Дуже рідко, але також траплялися клієнти, які ставились зверхньо до мене і як до тату-майстра, і як до жінки. Вони думають, що гроші все вирішують, але це не так, бо від таких клієнтів я відмовляюсь і працює лише з тим, з ким комфортно й з ким вдалось знайти синергію. 

На противагу цьому, найбільше у роботі Тетяну мотивують щасливі очі її клієнтів.

— Коли людина бачить результат, своє нове татуювання і стає від цього щасливішою, у мене відразу з’являються сили працювати далі, — посміхається тату-майстриня. — Це дійсно надихає, коли вдається втілити чиюсь мрію, прикрити шрам або старе татуювання. Тоді у людей починається новий етап життя, і мені дуже приємно бути до нього причетною. 

Татуювання — це естетика

Тетяна Грабар розповідає, що нанесення татуювань для неї часто перетворюється на медитацію.

— Під час роботи я подумки літаю, думаю про щось своє, — ділиться вінничанка. — Буває, що коли мене з цього стану виривають, скажімо, якимись розмовами, то навіть починаю повільніше працювати. Та іноді трапляються настільки цікаві люди, що мені самій дуже хочеться з ними розмовляти. 

Майстриня також може похизуватися власними тату, каже, що в них вона вбачає естетику. 

— Мої татуювання — це певні тотемні тварини, уособлення прихованих частин моєї особистості. Також на тілі є деякі обереги та просто гарні картинки, — перераховує вона. —  Для мене це однозначно естетика, прикрашання тіла й класний аксесуар, який буде зі мною протягом багатьох років. 









Вкрай хвилююча подія

Для багатьох людей перше татуювання є вкрай емоційною і хвилюючою подією, ба навіть мрією, пронесеною крізь роки. 

Дехто так і не наважується сходити до тату-салону, бо боїться нерозуміння з боку оточення або відвертого осуду. Навіть у наш час довкола людей з татуюваннями існує чимало стереотипів: жартують про місця позбавлення волі, докоряють «необдуманим вчинком» і лякають шкодуванням на старості літ. 

Та, за словами Тетяни Грабар, з кожним роком ситуація змінюється і стереотипів стає все менше й менше.

— Люди стають більш вільними у своїх поглядах, починають оцінювати татуювання як прояв власної свободи, — розмірковує наша співрозмовниця. — Тому, напевно, й зростає віковий діапазон клієнтів. Насправді у кожного майстра є своє аудиторія, у нашій роботі дуже важливий особистісний фактор, а серед моїх клієнтів переважають жінки середнього віку. Що стосується наймолодших, то це підлітки 15 років (моя донька та діти клієнтів), а найстарших — люди віком 60 плюс. Власне, сьогодні була така жінка, вона зробила своє перше татуювання.

Мода змінюється

При обранні свого майстра також важливо звертати увагу на стиль, у якому він працює, щоб і процесом і результатом були задоволені обоє.

— Найбільше мені подобається працювати в реалізмі, графіці й акварелі. Ці стилі схожі на малювання олівцем чи фарбами й дозволяють передати на тілі голкою те, як, скажімо, на вологому папері розливаються фарби — такі труднощі мені до душі, — сміється Тетяна. —  А ось в орнаментальному стилі («кельтика», «полінезія», «маорі») я взагалі не працюю, він мені трохи нуднуватий. І дуже рідко погоджуюсь на татуювання «neo traditional» чи «old school». 

Тату-майстриня також ділиться спостереженнями, як за останні роки змінились запити самих клієнтів. Каже, що деякі татуювання з «модних рейтингів» взагалі зникли.

— Зараз, до прикладу, немає попиту на ієрогліфи. А ось знак нескінченності та пір’їнки продовжують залишатись у тренді, — зауважує вона. — Крім того, тепер люди дозволяють собі масштабніші роботи. Тобто, можна вписати татуювання у якусь частину тіла, в його анатомію та геометрію, щоб підкреслити красу, а не просто зробити малюнок заради малюнку, для якоїсь «галочки». 









Тату з історією

Як розповідає Тетяна Радуга, частіше за все татуювання є втіленням людських історій, хоч, зрозуміло, приходять і ті, хто хоче просто тату за красивим ескізом.

— Нерідко клієнти вкладають дуже глибокий сенс у ті чи ті зображення. Вони приходять до тату-салону зі своїми особистими історіями, якими часто не можна ділитися з іншими, тому татуювання для них стає маячком, який нагадує про щось надзвичайно важливе й потаємне, — продовжує розповідати майстриня. —  І якщо я знаю про сенс, який людина вкладає у тату, якщо вона поділилась зі мною своєю історією, то я відчуваю ще більшу відповідальність за результат.

При цьому наша співрозмовниця уточнює, що важливими для неї є всі роботи:

— Якщо мені відверто не подобається якийсь клієнтський запит, то за роботу я не візьмусь.

Як підготуватись до татуювання

Перше, що радить зробити наша співрозмовниця, це обрати майстра, який людині найбільше імпонує, і записатись до нього на консультацію. Саме під час такої зустрічі можна обговорити всі моменти, що турбують, порадитись і прийняти остаточне рішення.

Тетяна наголошує, що «вердикт» все ж має залишатися за клієнтом, а майстер може лише порадити чи підкорегувати ідею.

— Під час консультації, серед іншого, я розпитую про те тату, яке людина хоче зробити, й чи точно вона в ньому впевнена, — каже тату-майстриня. — А ось особливої підготовки до походу в тату-салон немає. Це більше загальні рекомендації: дотримуватись особистої гігієни, не вживати алкоголь, бо через нього шкіра може більше набрякати й червоніти, а процес загоєння ставати довшим і не дуже приємним. Також бажано перед сеансом поїсти й гарно виспатись; якщо людина приймає ліки, то не забути їх випити — татуювання це справді стрес для організму, про це важливо пам’ятати. І обов’язково потрібно попередити майстра про будь-які проблеми зі здоров’ям чи фізіологічні особливості... Ну і, звичайно, приходити у гарному настрої.

Чи є протипоказання?

Мода на татуювання з кожним роком зростає і все більше людей наважуються прикрасити своє тіло красивим малюнком. Але далеко не всім можна це робити. За словами Тетяни Грабар, протипоказань існує чимало.

— Це, звичайно, вагітність і процес лактації, дерматологічні захворювання (псоріаз та екзема), захворювання крові, прийом гормональних препаратів або антикоагулянтів, цукровий діабет, — перераховує вона головні протипоказання. — Ще свіжа засмага й сонячні опіки. 

Часто майстриня спочатку відправляє клієнтів на консультацію до лікаря, бо саме медики можуть дати остаточний дозвіл.

— Я на себе не можу брати таку відповідальність, тому, якщо в людини, до прикладу, менше року минуло від якоїсь операції, то перш за все потрібно впевнитись, що внутрішні процеси рубцювання вже завершились. Якщо вона татуюванням хоче закрити старий шрам, то треба сходити до дерматолога й дізнатись, чи немає келоїдного рубця. Якщо ж це перекриття судинної сітки, то обов’язково має бути консультація флеболога…

Краса крізь біль

Першою асоціацією у багатьох людей до слова «татуювання» є біль. І вони зовсім недалеко від істини. Зрозуміло, що в кожного є свій больовий поріг, та кількагодинне малювання голкою по тілі, все ж приємним процесом назвати важко.

— У моменти, коли в клієнтів виникає сильний страх я, буває, вмикаю маму й заспокоюю їх різними способами, — сміється Тетяна. — Частіше за все кажу, що проведу зараз маленьку лінію, аби людина відчула й зрозуміла, як саме все буде. Бо якщо просто говорити, що це не болючіше, ніж здати кров чи сходити на шугаринг — це не спрацює, клієнту важливо відчути оцей маленький дотик голкою і вже не перейматися так сильно.

Трапляється, звичайно, що у кабінеті тату-майстра люди втрачають свідомість. Не стільки від болю, скільки від стресу.

— У такі моменти я маю зберігати холодний розум: відразу даю нашатир. А якщо людині просто зле, то пропоную солодкий чай, водичку чи маленьку перерву на свіжому повітрі, — зазначає вона. — Піддатись емоціям я не можу, бо поки людина на канапі — це все моя відповідальність!

Додамо, що у тату-салоні важливо слідкувати за безпекою.

— Місце ми готуємо безпосередньо перед початком роботи. Все замотується плівкою, яку потім утилізуємо разом зі всіма інструментами, що мали прямий контакт зі шкірою, шкіру клієнта обробляємо спеціальними антисептиками та використовуємо одноразові рукавички

Від чого залежить ціна?

Вартість татуювання залежить від багатьох критеріїв, тому відповісти на абстрактне «скільки» тату-майстер зазвичай не може.

— Ціна залежить від розміру тату, від складності роботи й від часу, який витрачається на те чи те татуювання, — пояснює Тетяна Радуга. — Навіть роботи однакового розміру можуть коштувати по-різному, якщо вони виконані в різних стилях. Також я знаю, що працюю досить швидко й це такий бонус-плюс для клієнтів, які не хочуть приходити на два сеанси. Швидкість пов’язана з досвідом і з постійним покращенням своєї роботи, тому це коштує трохи дорожче. 

Додамо, що на вартість татуювання може впливати й ескіз, тобто робить його майстер сам з нуля чи лише допрацьовує у власному авторському стилі. 

Конкуренція дозволяє стати кращими

— Конкуренція серед майстрів дійсно є, і це нормально, — переконана Тетяна. — Звичайно, я також дивлюсь на чужі роботи, але ніколи не скажу клієнту, що його попередній майстер зробив щось не так і не потрібно було взагалі до нього звертатись. Я з повагою ставлюсь до інших тату-майстрів і з повагою ставлюсь до попередніх татуювань клієнта, ніколи не можна знецінювати те, що є на його тілі.

Вона впевнена, що конкуренція має бути здоровою, бо лише тоді вона почне породжувати якість. 

— Тому, розглядаючи роботи інших майстрів, потрібно думати про розвиток, про прокачування власних умінь та про розширення своїх можливостей, — додає наостанок майстриня. — До того ж, оцінити неякісне татуювання відразу буває важко. На якість роботи впливає не тільки вправність майстра, але й чорнила, розмір голки й розмір самого татуювання... Тому краще дивитись не тільки «свіжі» фото у портфоліо тату-майстра, але й на загоєний результат — він є показовішим. 

Читайте також:

«Так я почуваюсь щасливою»: як вінничанка перетворилась на зеленоволосу ельфійку з гострими вушками

«Сивина — не привід для сорому»: як Вінниця долучилась до всеукраїнського флешмобу

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.