90 років без Олекси Новаківського: подільські сторінки життя генія українського мистецтва
- Минає дев’ять десятиліть від дня смерті Олекси Новаківського — художника світового рівня, уродженця Вінницької області, педагога та засновника першої української мистецької школи у Львові. Нове дослідження Музею Вінниці відкриває маловідомі факти про дитинство, родину й ранні роки митця.
Днями, 29 серпня, минуло 90 років від дня смерті Олекси Новаківського — одного з найвизначніших українських художників і культурних діячів XX століття.
Письменниця й культурна діячка Ярина Винницька так окреслила його постать: «Шалений, пристрасний Олекса Новаківський. Символіст, експресіоніст світового масштабу, народжений на Поділлі, вишколений у Європі, він був залюблений в Україну і зумів синтезувати її яскраву етнографічність, спадок Візантії і модерністичні європейські течії», — йдеться у дослідженні Музею Вінниці.
Митець народився 14 березня 1872 року у селі Слободі-Ободівській Ольгопільського повіту (нині Нова Ободівка Гайсинського району). З 1888 року він навчався живопису в Одесі, а згодом у Кракові, де отримав фахову мистецьку освіту. Саме там познайомився з майбутньою дружиною Анною Пальмовською, яка стала його музою та найближчою помічницею.
У 1911 році життя Новаківського кардинально змінилося: митрополит Андрей Шептицький запросив його до Львова, пообіцявши підтримку та меценатство. Через два роки художник оселився у місті Лева, де одружився з Анною, а невдовзі став центральною постаттю мистецького середовища.
У Львові він створив десятки знакових полотен: від портретів Шептицького та представників української інтелігенції до масштабних алегоричних композицій на тему духовного й політичного відродження України. Особливе місце у творчості займала ікона «Мати Милосердя» для Собору святого Юра, яку митець, щоправда, не встиг завершити.
Водночас Новаківський проявив себе як педагог. Завдяки його зусиллям у 1923 році у Львові було створено перший український художній навчальний заклад у Східній Галичині. Спочатку це був факультет Українського таємного університету, а після його закриття — приватна Мистецька школа Олекси Новаківського. Тут навчалися понад 90 учнів, серед яких чимало майбутніх видатних діячів української культури.
На звороті напис: «Дорога мама Євдокія Василівна Новаківська тихо відійшла у вічність 3-го грудня 1914 року, в середу, об 11 годині ранку. Душа її буде у блаженстві, і пам’ять про неї – з роду в рід».
З фондів Музею Вінниці
Школа стала справжнім осередком культурного життя Львова: виставки, концерти, поетичні читання й зустрічі об’єднували довкола Новаківського найяскравіших представників української інтелігенції. Сам художник відійшов у засвіти 29 серпня 1935 року та був похований на Личаківському цвинтарі.
Пам’ять про митця живе й нині. У 1972 році, коли за рішенням ЮНЕСКО відзначали 100-річчя від дня його народження, у Львові відкрили Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського. В останні роки науковці зосередилися на дослідженні його раннього подільського періоду. Нові матеріали презентувала старша наукова співробітниця Музею Вінниці Вікторія Колесник у виданні «Олекса Новаківський і Поділля: матеріали до біографії митця».
Дослідження ґрунтується на архівних документах із Вінниці, Хмельницького та Галузевого державного архіву СБУ. Воно дозволило простежити родовід митця по материнській лінії аж до XVIII століття, віднайти метричні записи про його матір, а також відкрити невідомі сторінки історії родини. Серед них — трагічні долі братів та інших близьких родичів, які зазнали репресій у 1930-х роках.
Гірський пейзаж. З фондів Музею Вінниці. Ймовірно, це єдина збережена дитяча робота Олекси Новаківського
Цінні матеріали дослідниці передали також нащадки Новаківського. Йдеться про світлини, документи й навіть дитячі малюнки митця. Одну з таких робіт — невеликий гірський пейзаж — нині зберігає Музей Вінниці. Це, ймовірно, єдиний збережений твір, написаний ним у підлітковому віці.
Попри втрати й викрадення частини робіт у 1990-х роках, спадок Олекси Новаківського залишається вагомою частиною української культури. А нові архівні знахідки дозволяють не лише глибше зрозуміти постать художника, а й відновити цілі пласти історії його роду та доби.
Читайте також:
Вінниця, Бар, Жмеринка… Чому та коли наші міста отримали свої назви?
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
