Закинута святиня, яка пережила понад два століття: що відомо про костел у Маньківцях?

Дар'я ДАЦКОВА

Прямісінько при дорозі у селі Маньківці на Вінниччині стоїть понад двохсотрічний костел Пресвятої Трійці.
Колись тут молилася католицька громада, а нині від храму залишилися мальовничі руїни, фрагменти старої брами та меморіальної плити, а дах поступово поглинає ліс.
Що відомо про історію цієї пам’ятки? Розповідаємо.

Їдучи через село Маньківці, що у Жмеринському районі, прямісінько попід дорогою відкривається неймовірний костел. Спершу кидається в очі брама, схожа на колишній вхід, а далі — і сам великий костел.

На сайті «Костели та каплиці України» пишуть, що це колишній костел Пресвятої Трійці. Перший костел (ймовірно, дерев’яний) у Маньківцях збудували 1763 року. А в 1786–1789 роках його замінив мурований.

Як пишуть у деяких джерелах, його створювали у формах раннього класицизму з елементами сакральної архітектури XVIII століття. Споруда вирізнялася арочними стелями та традиційним для католицьких храмів базилікальним планом. Вхідні ворота та паркан навколо костельної території мали представницький вигляд, фрагменти яких збереглися до сьогодні.

У храмі була меморіальна дошка, яка свідчила про поховання шанованої родини Вітославських — місцевих шляхтичів. Зокрема, вона була на честь Теклі Дембської-Вітославської (1830 рік). На стіні збереглися її фрагменти.

Святиню спорудили коштом місцевого власника Йосифа Дембського. У 1793 році його син Ігнатій Дембський збільшив фінансово-майнове забезпечення парафії, яку тут заснували, можливо, ще до спорудження мурованої святині. Відомо, що вже 1795 року в парафії офіційно провели перевірку.

Костел освятили на честь Пресвятої Трійці. Він обслуговував католицьку громаду місцевих жителів — переважно поляків та інших парафіян латинського обряду. У другій половині XIX століття парафія налічувала близько 800–900 вірян і мала філіальну каплицю у сусідньому селі Стодульці.

Після Першої світової війни останній (ймовірно) місцевий настоятель, отець Лісецький, 1919 року був заарештований більшовиками та замордований у Вінниці. Святиню, швидше за все, закрили. Проте вона відновила діяльність 1941 року, під час німецької окупації, та працювала аж до 1953 року. Відомо, що у 1940-х роках тут служив отець Жуковський.

Нині цей понад двохсотрічний костел, який не занесено до Державного реєстру пам’яток архітектури навіть на місцевому рівні, має вигляд мальовничої руїни із лісом на даху. У самій будівлі вже осипаються стеля та стіни, а в центрі є велике провалля в підлозі костелу. Цікаво, що в цьому місці можна побачити: під костелом є порожнина, схожа на підвал.