Від Калитко і до Стуса. До Дня поезії згадуємо поетів, що родом з Вінниччини

Від Калитко і до Стуса. До Дня поезії згадуємо поетів, що родом з Вінниччини
Поет Василь Стус та поетеса Катерина Калитко
  • Сьогодні, 21 березня, в Україні й світі відзначають День поезії. Дату святкування встановили делегати 30-ї сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1999 році.
  • Давайте разом з вами згадаємо відомих українських поетів, які родом з Вінниччини.

Вінниччина — батьківщина багатьох геніальних людей, які стали відомими. Серед них є і літературні митці, що словом своїм підкорили світ і залишили частину себе назавжди серед людей. Це талановиті поети, твори яких славлять Україну, надихають, вселяють віру у краще та дарують естетичну насолоду. 

Катерина Калитко

Відео дня

В 2024 році незалежні експерти разом з редакцією медіа «Українська правда» (УП) відзначили сотню жінок-лідерок для нового проєкту «УП100.Сила жінок», однією з них стала поетка і перекладачка Катерина Калитко. 

Тетяна Яковенко

Тетяна Яковенко — поетеса, автор багатьох ліричних збірок, також написала декілька віршованих казок для дітей. Вона закінчила Вінницький педагогічний інститут і згодом стала викладачем кафедри української мови. Письменниця є лауреатом літературно-мистецьких премій.

Тетяна Яковенко отримала престижну нагороду — орден княгині Ольги ІІІ ступеня за значний внесок у культурно-освітній розвиток України. На вірші поетеси написані десятки пісень. Авторка керує обласною літературно-мистецькою студією «Автограф» та студентською літературною студією «Словоцвіт».

Валентина Сторожук 

Валентина Сторожук — талановита поетеса, фолькльористка, прозаїк. Вона написала кілька цікавих книг для дітей. Поетеса пише вірші ще зі шкільної пори, вперше надрукувала свою творчість в 1980 році.

Валентина Сторожук написала понад 10 книг поезій та прози, багато її віршів поклали на музику. Вона є членом Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Також письменниця записує прислів’я, приказки, народні повір’я та обряди.

Михайло Каменюк

Михайло Каменюк — популярний поет, драматург, публіцист. Почав писати вірші і друкуватися ще у 8-му класі, в місцевій газеті. Закінчив філологічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту ім. М. Островського. Довгий час працював кореспондентом, згодом редактором. Загальний стаж роботи журналістом — 45 років.

Автор видав декілька поетичних збірок, переклав багато іноземних книг. Письменник є лауреатом декількох премій, серед яких літературна премія ім. Миколи Трублаїні та Всеукраїнська літературна премія ім. Михайла Коцюбинського. Поет має почесну відзнаку «За заслуги перед Вінниччиною».

Ніна Гнатюк

Ганна Чубач

Анатолій Бортняк

Анатолій Бортняк — талановитий поет і літературознавець, який випустив близько 30-ти ліричних збірок. Письменник закінчив Одеський університет, де навчався на філологічному факультеті. Згодом працював у тульчинській газеті, Вінницькому обласному телерадіокомітеті, очолював обласне Товариство української мови.

Письменник працював у жанрах пародії і шаржу, робив переклади. Один із найвідоміших його віршів: «Ну що б, здавалося, слова… Бесіди про культуру української мови». Анатолій Бортняк, крім ліричних збірок, написав збірки дитячих поезій, біблійних переспівів та сатиричних мініатюр.

Іван Волошенюк

Іван Волошенюк народився 3 липня 1938 року в Ометинцях Немирівського району на Вінниччині. Прозаїк, публіцист. Член Національної спілки письменників України з 1986 року. Закінчив Іллінецький сільськогосподарський технікум. Працював агрономом у селі Вільшанці Шацького району на Волині, служив в армії.

У 1957 році закінчив факультет журналістики Київського державного університету. Працював у районній газеті в Брацлаві, 14 років на обласному радіо, потім у газетах «Вінницька правда», «Сільські вісті», «Вінниччина». Автор книг повістей та оповідань «Літо приємних зустрічей» (1981), «Барвінок холоду не чує» (1983), «Дорога через тишу» (1990), «Два ангели на двох велосипедах» (2003), «Котилося літо» (2005) та низки книжок документалістики.

Лауреат обласних премій в галузі журналістики ім. К. Гришина та ім. Пилипа Желюка, Лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. М. Коцюбинського (1997), переможець конкурсу «Золоте перо» України (2005). Заслужений журналіст України.

Микола Рябий

Микола Рябий — український письменник, відомий прозаїк, публіцист, перекладач. Член Національної спілки письменників України (1976), Національної спілки журналістів України.

Народився 7 грудня 1936 року в селі Заболотне Крижопільського на Вінниччині у селянській сім'ї. Закінчив Київський гірничий технікум (1956). Працював майстром на шахті, в кар'єрах Джуринського комбінату стінових матеріалів, що на Шаргородщині. У 60-ті роки перейшов на журналістську роботу. Друкувався у місцевій пресі, працював у Брацлаві в районній газеті. Після закінчення заочно факультету журналістики Київського університету (1967) вдосконалював журналістський досвід в газетах «Комсомольське плем'я», «Вінницька правда», «Подолія».

Почав писати у шкільні роки: спочатку вірші, потім прозу. Захоплювався малюванням. У творчому доробку — понад 30 романів та повістей (у тому числі документальних, про людей праці — Марфу Бабенко, Пилипа Желюка, письменницю Галину Сіру), сотні публікацій у періодиці.

Олександра Бурбело

Олександра Бурбело (1.01.1998 — 05.09.2013) — юна письменниця. Народилась у Вінниці в родині викладачів-науковців. Була вихованкою місцевої школи № 26.

Авторка кількох книг поезії і прози:

  • Первоцвіт: казки, легенди, вірші та загадки;
  • Первоцвіт: казки, легенди, вірші, смішинки та загадки. Вид. друге, змінене і доповнене;
  • Зимова Україна: поезії;
  • Я лиш струна на арфі України;
  • Золота росинка: поезія, казки.

За життя вийшло друком чотири книги авторки, решта — посмертні видання. 

Володимир Забаштанський

Григорій Усач

Степан Руданський

Майстер гуморесок, перекладач Степан Руданський. Найвідоміші твори: «Запорожець у цариці», «Вечорниці», «Баба в церкві».

Народився у сім’ї священика, певний час навчався в духовній семінарії, але згодом вступив до медико-хірургічної академії, що спровокувало конфлікт з батьком. У Петербурзі письменник почав друкувати свої твори.

Руданський писав балади, вірші і казки, зробив чимало перекладів. Саме завдяки письменнику виник новий літературний жанр — віршована гумореска-співомовка.

Василь Стус

Поет-дисидент Василь Стус, творчість якого була пронизана духом свободи та любові до України. Найвідоміші вірші: «Як добре те, що смерті не боюсь я», «З дитячих спогадів», «Сто років як сконала Січ».

Народився у звичайній сільській родині, закінчив історико-філологічний факультет, певний час працював вчителем, служив в армії на Уралі. Письменник був одним з учасників протесту у кінотеатрі Україні під час показу фільму Параджанова «Тіні забутих предків», після чого за ним стали пильно стежити КДБ. Вперше його арештували у січні 1972 року, в той час письменник створив «Час творчості».

Василя Стуса звинувачували у антирадянській пропаганді. Більшість своїх віршів поет написав за гратами, їх побачив світ лише завдяки його листам до дружини.

Звісно, це не всі митці художнього слова, які народилися в нас. Але навіть цього переліку достатньо, щоб упевнитися в тому, наскільки Вінниччина багата на літературні таланти. Напишіть про відомих вам митців слова у коментарях, будемо вдячні за поповнення нашої редакційної добірки про найбільш відомих. 

Виготовлення весільних воскових віночків на Вінниччині — елемент культурної спадщини України

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (6)
  • Олег Каськов

    Про Олександру Бурбело забули згадати. Чи "забули"?
    Звичайно,адже це не Стус,якого у віці 2 років перевезли на Донбас. Де він і прожив практично все життя...
  • Анна Іщук-Коновал

    Валерій Хмелівський-член Спілки письменників України.Народився в с.Малий Остріжок Хмільникського р-н,навчався та працював у м.Вінниця.Радує дотепер своїми прозаїчними та віршованими творами.
  • Ирина Гнатюк

    Мико́ла Володи́мирович Лу́ків — український поет, громадський діяч, член Спілки письменників України. Заслужений діяч мистецтв України, академік Української екологічної академії наук. Головний редактор журналу «Дніпро»
  • Ирина Гнатюк

    Микола Луків

keyboard_arrow_up