«Працювали гуртки для ліквідації неписьменності»: історія Барського спиртзаводу

• У місті Бар є багато гарних історичних пам’яток, а також підприємства з цікавою історією. Одне з них — Барський спиртовий комбінат.
• Коли він виник, яка його історія та що з ним зараз? Розповідаємо.

Великий майновий комплекс державного підприємства «Барський спиртовий комбінат» включає 99 зареєстрованих одиниць нерухомого майна (виробничі, складські, нежитлові приміщення, автогараж, магазин тощо) та інфраструктури (мости автомобільний та пішохідний, каналізаційні мережі, дороги, в т.ч. асфальтовані, поля фільтраційного осаду тощо) загальною площею понад 24,8 тисячі м².

Наразі він не працює, але йому вже більше ніж 150 років. 

Історія заводу

У Вікіпедії можна знайти інформацію, що винокурний завод був побудований в 1865 році в місті Бар, на той момент Могилівського повіту Подільської губернії Російській імперії.

Після початку першої світової війни становище заводу ускладнилося у зв'язку з введенням 21 серпня 1914 року заборони на продаж спиртного і обмеженням виробництва спирту. Надалі місто опинилося в тилах діючої армії.

Після лютневої революції 1917 року, у квітні 1917 року була створена профспілка робітників цукрового заводу. За участю військ гарнізону. Тут розташовувалося управління 7-а армія Російської імперії тут була створена Рада робітників, селянських і солдатських депутатів, яка в травні 1917 року встановила на підприємствах міста 8-годинний робочий день. Надалі місто опинилося в зоні бойових дій Громадянська війна в росії і влада тут кілька разів змінювалася.

Але вже у лютому 1918 року Бар був окупований австро-німецькими військами, які залишалися тут до листопада 1918.

У ході радянсько-польської війни у квітні 1920 року Бар захопили польські війська, що наступали, але 24 червня 1920 року вони були вибиті частинами Червоної армії. Після повернення Радянської влади почалося відновлення зруйнованих підприємств міста. Цікавий факт, що у цей час на спиртзаводі та інших підприємствах працювали гуртки для ліквідації неписьменності.

У 1925 році «Барський спиртовий завод» реконструювали. Він відновив роботу і виробив 180 тисяч декалітрів спирту.

У ході індустріалізації 1930-х років у місті була побудована електростанція. У 1936 році її ввели в експлуатацію, після чого промислові підприємства були електрифіковані. А спиртзавод — реконструювали і розширили.

У 1939 році на Барському спиртзаводі працювало 135 осіб. Але у ході німецько-радянської війни 16 липня 1941 Бар був окупований німецькими військами. У місті створили радянську підпільну організацію, яка неодноразово виводила з ладу обладнання спиртзаводу з метою ускладнити його використання на користь німців. Однак при відступі німецькі війська зуміли демонтувати та вивезти частину цінного обладнання спиртзаводу.

25 березня 1944 року Бар перейшов під контроль радянських військ, і вже цього року частково зруйнований спиртзавод, що забезпечувала його електроенергією міська електростанція та кілька інших підприємств міста, відновили роботу.

Відповідно до четвертого п'ятирічного плану відновлення та розвитку народного господарства СРСР на місці старого спиртзаводу було побудовано новий спиртзавод. Він став передовим підприємством спиртової промисловості, і за досягнуті успіхи в 1954 році йому надали звання підприємства відмінної якості.

У 1963 році саме на Барському спиртзаводі був споруджений перший в СРСР цех з виробництва сухих кормових дріжджів на відходах від виробництва спирту і барда, а через два роки завод був перетворений на Барський спирто-дрожжевий комбінат, на якому відкрили дослідницьку лабораторію з вирощування хлорели.

Через чотири роки комбінат виробив понад 2 млн декалітрів спирту вищого ступеня очищення, 3,5 тисячі тонн хлібопекарські дріжджі і 2,5 тисячі тонн сухих кормових дріжджів.

У квітні 1970 року за досягнення високих показників у соціалістичному змаганні на честь 100-річчя від дня народження І. Леніна комбінат був нагороджений Ленінською ювілейною Почесною грамотою ЦК компартії України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради міністрів УРСР та Республіканської Ради.

Загалом, за радянських часів комбінат входив до числа провідних підприємств міста Бар, на його балансі знаходилися об'єкти соціальної інфраструктури.

Сучасний стан спиртзаводу

Після проголошення незалежності України комбінат перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України і був перейменований на «Барський спиртовий завод».

У березні 1995 року Верховна Рада України внесла завод до переліку підприємств, приватизація яких заборонена у зв'язку з їх загальнодержавним значенням.

Але після створення в червні 1996 року державного спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт», завод був переданий йому у відання і перейменований на Барський спиртовий комбінат.

У січні 2000 року Кабінет міністрів України дозволив заводу виробництво компонентів для моторного палива, тож в липні 2000 року було затверджено державну програму «Етанол», яка передбачала розширення використання етилового спирту як енергоносія, разом з іншими державними спиртзаводами комбінат був включений до переліку виконавців цієї програми. У цей час він мав офіційну рентабельність у 11%. Продукція експортувалася у Молдову та Ізраіль, а кількість працівників перевищувала 300 осіб.

У листопаді 2005 року Немирівський та Барський спиртзаводи були найбільшими з 14 підприємств спиртової промисловості на території Вінницької області. 

З 2009 року комбінат не працює. За цей час тут накопичилося боргів на суму 30 млн грн. Тому вже з 2021 року велись розмови про приватизацію заводу, під час яких місцева влада виявила зацікавленість у відновлені роботи підприємства.

Тепер приватне

А в травні 2023 року журналіст «20 хвилин» дізнався, що троє покупців мали намір купити у держави Барський спирткомбінат: один пропонував 4,7 млн.гривень, другий — 7,7, третій — 21,3 млн.грн.

Таким чином аукціон виграв ТОВ «Джанні», який запропонував найвищу ціну. Дане товариство зареєстроване у Києві та належить двом жінкам. Окрім головного корпусу заводу власник придбав ще й 98 одиниць нерухомого майна, це будівлі та споруди, 26 одиниць транспортних засобів, обладнання та 11 земельних ділянок.

Проте в договорі прописаний і пункт про те, що новий власник зобов’язується погасити заборгованість, як із зарплати, так і перед бюджетом.

Тож залишається лише сподіватися, що з новими власниками завод поверне ранішу славу. 

 

Читайте також:

Вінниччина збагатилася новими елементами нематеріальної культурної спадщини

Старовинний цвинтар в Трибусівці, за яким доглядають кози

Озаринецька фортеця на Вінниччині: не просто руїни, а 300-річна історична пам'ятка

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.