«Рак мали побачити ще в Гайсині»: історія Олега, який бореться з лейкозом

Олег Підгурський

Восени минулого року в Олега Підгурського почав боліти лікоть. Разом із дружиною Аліною вони звернулися до Гайсинської лікарні. Лікарі виписали мазь. Впродовж кількох днів Олег мастив нею лікоть, однак результатів це ніяких не дало. Подружжя звернулося до лікарні повторно. Їх направили проходити медкомісію. На основі рентгенологічного знімку поставили діагноз — артроз info. Олега поклали в стаціонар. Лікування тривало два тижні, але виявилось не дієвим. Навпаки, чоловікові Аліни лише гіршало. 

Поїхали до Вінниці. У Пироговці артроз поставили під питання. Подружжя повернулося назад і продовжило лікування у Гайсині. Олегові кращало, біль пройшов, а температура спала. Чоловік тривалий час був на лікарняному, тому потрібно було повертатися на роботу. За деякий час він поїхав у п’ятиденне відрядження, а коли повернувся, був дуже втомленим: піднялася температура і повернувся біль. 

Звернулися до приватної клініки у столиці. Перший аналіз крові показав, що в Олега лейкоз info.

— Спочатку нам було дуже страшно. Ми почали панікувати і не знали, що робити. Інформацію про хворобу дізнавались не від лікарів, а з інтернету, — розповідає дружина Олега Аліна Підгурська. — Потім нам повезло з лікаркою, яка порекомендувала хорошого гематолога. Нас поклали в стаціонар. Вже там нам більш детально розповіли про захворювання, необхідність робити більш розширені аналізи і хороші прогнози одужати, але, швидше за все, лише за умови трансплантації кісткового мозку. 

Олег

Аліна говорить, що показники її чоловіка почали різко погіршуватися: один лише гемоглобін впав до 50, що є критичним. Першочергово потрібно було шукати донорів крові і кошти на лікування, — перший рахунок, що його виставила клініка був на суму в понад сто тисяч гривень. 

— Лікарі казали, що рак мали побачити ще в Гайсині. Але Олегу вводили гармони, тим самим приглушуючи симптоми, — продовжує Аліна. — Коли ми нарешті потрапили до гематолога, кров була ураженою раком на 98,5%. Часу у нас не було, потрібно було терміново починати хіміотерапію. Впродовж місяця тривав перший блок «агресивної» хімії. Лише після цього ми почали думати про подальше лікування. 

Подальше лікування — це ще п’ять пройдених блоків високодозної хімії, а також трансплантація, на яку Олег з Аліною розраховують у найближчому майбутньому. Пересадка від нерідних донорів в Україні не проводиться, тому довелося шукати клініки за кордоном. Знайти її вдалося у Туреччині. 

Нещодавно МОЗ видав Олегу гарантійний лист, який дозволить провести йому трансплантацію за рахунок держави. Сума в 136 тисяч доларів покриває саму процедуру ТКМ і перші три місяці лікування після її закінчення. Зараз подружжю на кілька днів треба летіти до Туреччини, щоб пройти обстеження, після яких розпочнуться пошуки потенційного донора. Ця поїздка також потребує грошей: по-перше, квитки після відновлення авіасполучення подорожчають, по-друге, всі супутні витрати лягають на плечі родини, і по-третє, клініка буде співпрацювати з Олегом та Аліною лише після того, як вони пройдуть повне обстеження на коронавірус, — на двох його вартість складає 720 доларів.

— За весь час лікування ми витратили приблизно 400 тисяч гривень. Ми вже продали все, що могли продати, і тепер ми розуміємо, що зусиль однієї нашої родини замало, — розповідає Аліна. — Аналізи Олега зараз покращилися. Як тільки закінчимо лікування в Україні і відкриються кордони, ми зможемо летіти. Перельоти ми будемо оплачувати за власний рахунок, але не вистачає приблизно двох тисяч доларів на оплату рахунків за тестування на коронавірус і придбання деяких препаратів в Україні. 

Якщо ви маєте змогу та бажання допомогти Олегові одужати, будь ласка, перекажіть будь-яку зручну для вас суму на його картку: 5168 7422 3106 7392 — Підгурський Олег Васильович.

Читайте також:

«Не збідніє рука, що дає...»: як наш журналіст вирішив стати донором і пішов здавати кров

Жіночі питання і онко-скринінг. Вінницькі лікарі розповіли, навіщо потрібні «дні здоров’я»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.