«Хочу додому». Собачки з вінницького притулку Ізюмчик і Жорчик чекають господарів

Продовжуємо знайомитись із мешканцями притулку для тварин

У Вінницькому муніципальному притулку для тварин досі живуть песики, які вже вдосталь настраждались за своє недовге життя, але все ще сподіваються отримати другий шанс. 

Раніше, нагадаємо, ми розповідали історії Бусі та Роджера, тепер пропонуємо вам познайомитись із двома хорошими хлопчиками Ізюмчиком і Жорчиком. Песики потребують вашої уваги та допомоги. Вони чекають на нових господарів, які стануть для них рятівниками і справжніми друзями, а натомість обіцяють подарувати собачу вірність і відданість.

Хлопчик Ізюмчик (безпритульний)

Він трохи налякано притисся до задньої стінки вольєру. Спочатку відвертає мордочку й ховає погляд, але коли чує своє ім’я і помічає знайомого працівника притулку, все ж дозволяє підійти і познайомитись із ним ближче. 

Ізюмчик відразу показує на лапку — вона його вже давно турбує.

— Ми отримали заяву з металобази, що там є збита собака, — пригадує ветеринар Владислав. — Але коли приїхали на виклик, зрозуміли, що лапка в песика болить не через аварію. Вона колись була зламана і, судячи з усього, неправильно зрослась. Потім у нього там утворилась пухлина.

Ізюмчик ще досить молодий пес, але у нього, як виявилось, онкозахворювання. Хвору лапку доведеться ампутувати.

— Ампутація трохи вище ліктя необхідна — це збільшить його шанси на життя, — пояснює Владислав. — Якщо цього не зробити, то кіста стане зовсім м’якою, а лапа буде недієздатною, просто висітиме.

На дворі без однієї лапки Ізюмчику буде досить складно, але якщо знайдуться господарі, які полюблять його і таким, це однозначно зробить життя песика легшим і щасливішим. 

— Так, нашому Ізюмчику буде потрібен додатковий догляд і увага, — каже ветеринар. — Йому потрібно буде давати спеціальні ліки для зупинення росту пухлин і доглядати за лапкою, обробляти й промивати, щоб не було нагноєння. Він вже не зможе дуже багато гуляти, але хіба це має таке велике значення. Ізюмчик і з трьома лапками залишиться хорошою собакою, вірним і ласкавим другом, це не тягар — це тварина, яке буде вам завжди вдячною!

Щоб доглядати собаку після такої операції не обов’язково мати спеціальні знання, головне проявляти любов і турботу. Працівники Вінницького муніципального притулку розкажуть, що саме потрібно робити й на що звернути увагу.

Хлопчик Жорчик (безпритульний)

Вже близько пів року у притулку мешкає Жорчик. Він сумує за домом і досить важко адаптується до життя у вольєрі. До незнайомців ставиться із великою обережність, але цікавість таки перемагає. Вже за кілька хвилин мокрий носик намагається торкнутися руки й познайомитися. 

— Спочатку, коли тільки потрапив до нас, він був досить агресивним, але поступово призвичаївся і заспокоївся, — розповідає Владислав. — Зараз він значно добріший. І ця доброта буде ще більше проявлятися, якщо до нього і надалі ставитимуться відповідно.

Агресія у Жорчика, схоже, набута. За словами ветеринара така поведінка притаманна собакам, які зазнали жорстокого ставлення.

— Скоріше за все, його раніше ображали люди, могли бити й ганяти. Тому він такий агресивний був і зовсім нікому не довіряв, — розмірковує Владислав. — Зараз ця довіра поступово повертається. Жорчик відчуває, що тепер у безпеці, але все одно ще трохи боїться незнайомих.

Попри це песик досить активний, швидко махає мордочкою, тому сфотографувати його — завдання не з простих. Краще приходити й знайомитись із ним особисто.

— Він кастрований, вакцинований від сказу. Все є, не вистачає лише сім’ї, — додає ветеринар. — Жорчик безпритульний, але схожий на велику лайку. Він дуже хороший хлопчик і добре впорається із роллю охоронця. У нього такий басистий голос, що точно ніхто чужий не пройде повз. Тому він може охороняти якесь підприємство і завчасно попереджати про чийсь прихід. 

Жорчику потрібен простір, аби бігати. Він не може довго сидіти у вольєрі, тому саме на якомусь підприємстві або у приватному будинку йому буде найкомфортніше. 

Дізнатися більше про тваринок із притулку і про допомогу, яка їм потрібна можна на сторінці притулку у facebook і на офіційному сайті. А ми продовжимо знайомити вас із песиками, які попри все не втрачають надію і шукають новий затишний дім.

Читайте також:

«Хочу додому». Песики з вінницького притулку шукають люблячих господарів

Лікування творчістю: як терапія малюванням впливає на жіночу сексуальність