У Вінниці розпочинається «сезон» кору. Перевірте, чи є у вас імунітет
- До всесвітнього тижня імунізації головний санітарний лікар області Ігор Матковський розповів, як вакцинуються у Вінниці, чому у нас знову спалах кору, як насправді працює вакцина і коли вона зʼявилася взагалі.
За словами керівника центру контролю і профілактики хвороб Ігоря Матковського, всі вірусні захворювання мають в нас свою циклічність, яка складає приблизно 5-6 років.
— І є різні вакцинації, які необхідно проводити населенню, є певний план їх виконання, і сама казусна історія в нас зі щепленням проти кору, вона найнижча в порівнянні з іншими, — розповідає головний санітарний лікар. — У нас зараз спалах кору, який відбувається в тому числі через накопичення нещеплених дітей і дорослих.
Якщо говорити за кір в попередні роки, то його, зокрема, було по п'ять випадків за минулий і позаминулий рік. А починаючи з 2025 року спостерігається наступне: січень — 2 випадки, лютий — 3 випадки, березень — 26 випадків, квітень — 43. Тобто станом на 29 квітня у нас — 74 випадки кору. І зараз, скоріше за все, ми тільки на початку підйому спалаху кору.
Що робити?
За словами Ігоря Матковського, дії населення мають бути наступними: кому потрібно робити щеплення за календарем — обов’язково його зробити, щеплення по епідпоказанням — це індивідуальна ситуація, але тільки після консультації лікарів, а головне — зменшити кількість комунікацій з хворими або з підозрілими людьми, ну і індивідуальний захист.
— Але, якщо говорити про дорослих пацієнтів, перш за все потрібно перевірити, чи ви щеплені, чи ні, — каже лікар. — Для цього потрібно обстежитися — здати кров на наявність антитіл. А вже у випадку недостатньої їх кількості потрібно буде думати про щеплення.
Чому «кульгає» вакцинація
За словами Ігоря Матковського, до тижня імунізації проводилося вивчення громадської думки, в основному медиків. В опитуванні взяв участь 971 респондент. До фахівців Вінницької області долучились також медики з Київської області, Кіровоградської, Хмельницької, Черкаської, Тернопільської.
— Серед опитаних 31,6 % — фахівці первинної ланки, найбільший відсоток серед опитаних — це медичні сестри інших підрозділів — 40,9 %. Також в опитуванні прийняли участь фахівці з немедичною освітою — 7,8 %, — розповідає Ігор Матковський. — Цікаво спостерігати за рівнем довіри самих фахівців охорони здоров’я до послуги вакцинації. На жаль, повністю довіряють вакцинам менше половини опитаних. А саме:
- 41,9 % — вважають вакцини повністю безпечними,
- 50,6 % — не довіряють сучасним вакцинам (складу або умовам зберігання),
- 7,5 % — взагалі не цікавляться даним питанням.
Правда і міфи про вакцинацію
Міф. Ризик ускладнень інфекційної хвороби у невакцинованих набагато вищий, ніж ризик побічних реакцій після вакцинації
Правда. Як і всі інші медичні препарати, вакцини можуть викликати деякі реакції. Як правило, вони є незначними і їхня поява є нормальною реакцією організму на препарат: болісні відчуття, припухлість або почервоніння в місці ін’єкції чи невелике підвищення температури. Ризик тяжких ускладнень після захворювання є набагато вищим, ніж ризик серйозних побічних реакцій після щеплення.
Порівняйте: невакциновані люди у 90% випадків заражаються при контакті з хворим на кір, 5% із тих, хто захворів, отримують порушення здоров’я на все життя, а ймовірність серйозних алергічних реакцій при вакцинації становить 1 на 1 000 000.
Міф. Людям із хронічними хворобами не можна робити щеплення
Правда. Дітям із хронічними захворюваннями можна і потрібно робити щеплення. Такі діти більш вразливі до інфекцій, перебіг хвороби в них зазвичай важчий, а ускладнення серйозніші. Якщо у вашої дитини астма, діабет чи інше хронічне захворювання, то їй потрібно зробити щеплення в першу чергу, оскільки в неї вищий ризик захворіти на кір і мати серйозні ускладнення після хвороби.
Міф. Грудне вигодовування захищає дитину від інфекцій
Правда. Грудне вигодовування дуже важливе для здоров’я дитини. Однак воно не здатне захистити її від інфекцій, проти яких проводиться вакцинація. Наприклад, дитина, яка перебуває на грудному вигодовуванні, при інфікуванні кашлюком може тяжко захворіти і навіть померти.
Міф. Вакцини викликають аутизм
Правда. Інформація про те, що вакцинація призводить до аутизму, не відповідає дійсності. Так, 1998 року у відомому британському медичному журналі була опублікована стаття про зв’язок між вакциною проти кору, краснухи, паротиту та аутизмом. Але пізніше з’ясувалося, що автор статті — лікар Ендрю Вейкфілд — сфальшував усі факти. Його визнали винним у порушенні професійної етики, а потім виключили з медичного реєстру Великобританії. Дослідження, проведені після цієї публікації Центром контролю та профілактики захворювань у США, медичним інститутом Національної академії наук Великобританії та британською Національною службою охорони здоров’я, спростували будь-який зв’язок між вакциною і виникненням аутизму. До того ж, проведено понад десяток досліджень, і їхні результати спростовують зв’язок між вакцинацією і розвитком аутизму.
Міф. Не можна вакцинуватися під час спалаху
Правда. Оскільки під час спалахів небезпечних для життя хвороб значно посилюється ризик зараження, то необхідно отримати захист від інфекції. Вакцинуватися під час спалаху не просто можна, а потрібно! Це єдиний надійний спосіб здобути імунітет від інфекційного захворювання.
Більше того, у випадку з кором саме вакцинація є способом екстреного реагування на контакт нещепленої дитини із хворим. Такій дитині одну дозу вакцини необхідно ввести в перші три доби після контакту. Навіть якщо пройшло понад 72 години від контакту, то все одно варто провести вакцинацію КПК якомога раніше. Якщо дитина вже має одне щеплення і контактувала з хворими на кір, то незалежно від віку, але не раніше, ніж через один місяць від попередньої дози КПК, потрібно ввести другу дозу вакцини.
Міф. Краще перехворіти природним шляхом, ніж зробити щеплення
Правда. Якщо ваша дитина перехворіє природним шляхом, у неї сформується імунітет проти цього захворювання. Однак інфекція може викликати ускладнення: параліч після поліомієліту, ураження серця після дифтерії, пневмонію та ураження мозку після кору. Ризик ускладнень після інфекційної хвороби набагато вищий, ніж ризик побічних реакцій після вакцинації.
Міф. Не треба робити щеплення від захворювань, яких в Україні вже давно немає
Правда. Деякі захворювання, яким можна запобігти шляхом вакцинації, і справді стали дуже рідкісними саме завдяки вакцинам. Проте, трапляються давно забуті інфікування: правець, кашлюк, кір та краснуха.
З минулого року в Україні триває спалах кору, з 2015 року — спалах кашлюку, а 2015 року також був спалах поліомієліту. Якщо ваша дитина не пропустила жодного планового щеплення, це дасть їй найкращий захист від захворювань.
Міф. Вакциновані діти все одно хворіють
Правда. Вакцини забезпечують ефективний захист від інфекційного захворювання. Щеплена дитина або дорослий з ймовірністю 90-100% не захворює тим інфекційним захворюванням, проти якого був вакцинований.
Крім того, якщо вакцинована людина захворіє, то процес буде проходити значно легше, з малою вірогідністю виникнення ускладнення, яке призведе до інвалідності або смерті. Завдяки вакцинації у світі щорічно запобігається, як мінімум, трьом мільйонам дитячих смертей, 750 тисяч дітей уникають інвалідизації.
Міф. У вакцинах багато консервантів і отруйних речовин, які згубно впливають на людину
Правда. Інгредієнти в складі вакцини знаходяться в концентраціях, які у багато разів мають меншу токсичну дозу. Їх ефективність і безпека контролю проводиться до початку використання.
Це правда, що деякі вакцини мають вміст формальдегіду, ртуті та алюмінію. Але, хоча назви можуть бути страшними, ці препарати насправді роблять вакцини більш безпечними. Вони забезпечують те, що вакцина є стерильною та здатною ефективно виконувати свою роботу. Додаткові препарати є токсичними тільки в кількості, що перевищує дозу, необхідну для вакцини. Один із консервантів на основі ртуті, зокрема, тіомерсал часто викликає занепокоєння у батьків. В організмі людини тіомерсал метаболізується до етилртуті, швидко виводиться з організму та є безпечним при застосуванні у вакцинах. На відміну від метилртуті, яка знаходиться у зовнішньому середовищі і при потраплянні всередину виводиться з організму людини доволі повільно, а тому є токсичною. Однак на даний момент майже всі вакцини затверджені FDA не містять у своєму складі тіомерсал.
Міф. Відсутність щеплення у моєї дитини впливає тільки на мою дитину
Правда. Експерти вказують на нещодавні спалахи кору та епідемічного паротиту, щоб проілюструвати концепцію «колективного імунітету». Колективний імунітет означає наявність достатнього відсотка людей у популяції, які захищені від захворювання вакцинацією. Недавні спалахи показують, що кількість вакцинованого населення менша, ніж необхідно для запобігання розширенню захворювань, хвороб, які були майже викорінені, і можуть знову з’явитися та загрожувати багатьом життям.
Цікаві факти з історії імунізації
Штучне зараження хворобами задля набуття імунітету проводили ще в Китаї у ІХ сторіччі нашої ери. Такий процес називався варіоляція. Його використовували для протидії натуральній віспі. Тоді людині вводили вміст віспяних бульбашок хворого, тому симптоми хвороби проявлялися в значно легшому вигляді. В результаті за кілька тижнів симптоми зникали, а людина отримувала пожиттєвий імунітет від хвороби.
На самому початку ХVІІІ століття про техніку варіоляції дізналися європейці. А саме англійська аристократка, дружина посла Британії в Туреччині Леді Мері Монтагю. Вона сама в юності перехворіла на віспу.
У Туреччині жінка звернула увагу на варіоляцію людей від віспи — практику, поширену по всьому Близькому Сходу та Північній Африці. Одному із її синів зробили варіоляцію в Туреччині, а згодом іншому у Британії. Поступово варіоляцію стали застосовувати в Англії та Америці, хоча не завжди вдало. З 1777 року всіх солдатів американської армії піддали обов’язковій варіоляції.
У 1796 році британський лікар Едвард Дженнер робить не варіоляцію, а справжнє щеплення від віспи — він вводить збудника коров’ячої віспи синові свого садівника, і в того успішно формується імунітет. Слово вакцина походить від латинської назви корови — vacca.
І вже на початку ХІХ сторіччя в Італії починають виробляти вакцини у промислових масштабах, а США відкриває Управління з вакцинації. У середині ХІХ сторіччя вакцинація від віспи стає обов’язковою та безкоштовною в Англії.
Далі були відкриття збудників туберкульозу, дифтерії, кашлюку, сказу, розробка вакцин та сироваток для лікування. Протягом 20 століття науковці та лікарі шукали способи запобігання інфекційним хворобам, а політики підтримували вакцинацію на державному рівні та вкладали кошти в розвиток науки.
З того часу розроблено багато якісних та перевірених вакцин проти небезпечних хвороб, в країнах розроблені Календарі профілактичних щеплень, за якими вакцинуватися можна всім та безоплатно, проведено сотні досліджень різних аспектів стосовно вакцин.
Щеплення проти віспи — найбільша історія успіху в цій галузі. Покінчити з віспою допомогла саме програма масованого щеплення ВООЗ, яка розпочалася в 1967 році.
Україна має давню і гідну уваги історію розвитку імунології — науки, що стоїть на сторожі здоров’я людства. Імунологія в Україні почала активно розвиватися ще наприкінці XIX — на початку XX століття завдяки блискучим ученим, які стояли біля витоків цієї галузі. Одним із найвидатніших з них був Данило Заболотний — лікар, мікробіолог, епідеміолог світового рівня, уродженець Вінниччини.
Читайте також:
Тиждень імунізації: вінничан закликають не зволікати з вакцинацією від кору
Що потрібно знати про сезонну алергію: пояснює професорка медичного університету
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
