Вінничанка Людмила Овсійчук під стінами МОЗ. Фото з фб-сторінки

Вчора, 22 жовтня, під будівлею МОЗ у Києві пройшов мітинг. На ньому зібралося кілька десятків людей, які потребують трансплантації органів за кордоном.

Усі вони стоять у черзі на програму «Лікування за кордоном», кошти на яку закінчилися ще на початку липня. Люди просили міністерство дофінансувати програму, адже у деяких з них часу на порятунок майже не лишилося. 

Це вже втретє за цей рік, коли вінничанка Людмила Овсійчук зі своєю сестрою Олесею приходять під стіни міністерства. Перший раз був при старій команді у серпні, другий вже у вересні, коли відомство почали очолювати нові люди. 

У вересні мітингарям пообіцяли, що в прискореному режимі вирішать всі їхні проблеми. За місяць не відбулося рівно нічого, тож люди вийшли знову.

— Ми просили їх дофінансувати програму «Лікування за кордоном», або видати нам гарантійні листи. У цих листах міністерство пише, що бере на себе зобов'язання оплатити вартість лікування, коли у бюджеті з’являться гроші. Закордонні клініки готові працювати за такими листами, але нам їх видавати відмовилися, — розповідає Людмила Овсійчук, яка потребує трансплантації кісткового мозку. — Ми хотіли, щоб у відомстві зробили відкриту чергу пацієнтів. Щоб ми знали під яким ми номером у черзі і знали, хто зі списку вже поїхав лікуватися. Нічого з цього досі не було зроблено. 

Людмила Овсійчук

Міністерка МОЗ Зоряна Скалецька до людей так і не вийшла. Присутніх, за виключенням журналістів, запросили до конференц-зали до її заступників Михайла Загрійчука та Андрія Семиволоса.

— Діалогу у нас так і не вийшло. Ні однієї конкретної відповіді від них ми так і не почули, — продовжує Людмила. — Вони просили дати їм ще час. Вони так тяжко працюють, так стараються, але щось нічого у них не виходить. Люди закипали від емоцій, а в кінці Загрійчук втік.

Нещодавно схожою поведінкою відзначився і Семиволос. Коли після незручного запитання від журналіста він поспіхом покинув залу. 

За тиждень планується черговий мітинг. Якщо відомство до тих пір не почне діяти, Людмила каже, що можуть бути задіяні більш радикальні міри.

— Хоча нам чітко дали зрозуміти, що навіть якщо ми будемо лежати на порозі МОЗу, це все одно не вплине на швидкість вирішення проблеми і ситуацію загалом.

Також ви можете прочитати історію Людмили Овсійчук та допомогти їй:

«Ваша сестра розуміє, що помирає». Про життя в очікуванні трансплантації

Також радимо прочитати і цей текст:

Мені діагностували рак! Що робити? (Практичні поради)