Чому батьки зриваються на дітях: про непоправну шкоду дитячій психіці розповідає психолог

Батьки часто можуть виступати головною причиною комплексів та сумнівів у собі. На жаль, у більшості випадків це стає відомо вже у дорослому віці людини. Як попередити емоційні зриви та чим загрожує те, що ви вчасно не опануєте себе? Розпитали психолога Анну Катрук.

 Чому батьки можуть зриватись на дітях? 

    За словами Анни, на це є декілька причин:

1.      Закоренілий “паттерн” поведінки чи просто-напросто звичка.         Плюс небажання шукати інші шляхи.

     Наприклад:

• «Мої батьки на мене кричали та навіть карали і нічого, виріс нормальною людиною»
• «Усі кричать і я кричу» 
• «До них інакше ж не доходить»

— До таких батьків дуже важко достукатись, — каже психолог. — Вони ідентифікувались з агресором і виправдовують свою поведінку. Те, що колись їм було образливо та боляче в дитинстві — вони потіснили зі свідомості, просто забули. Ось і не розуміють якої шкоди наносять дитині.

2. Накопичений негатив.

— Це коли дитина не настільки вже провинився, скільки потрапив під «гарячу руку», - розповідає Анна.

3. Втома і виснаженість. Коли взагалі ні на що сил більше не залишається, а тут ще й діти напакостили.

4. Перфекціонізм. 

— Завищені вимоги до себе, як до матері \ батька та, відповідно, до дітей, — каже психолог. — Тоді кожна похибка дитини сприймається як сигнал «я погана мати» або «я поганий тато». Саме цього почуття намагаються позбутися батьки, коли кричать на дітей.

5. Проблеми зі здоров’ям. Деякі захворювання чи прийом лікувальних засобів можуть призводити до підвищеної дратівливості.

Але всеоб’єднувальна причина зривів — невміння керувати своїми емоціями, неможливість саморегуляції у даний момент часу.

За словами експерта, якщо батьки зриваються регулярно, то на дітей це справляє непоправний вплив. Йде знищення почуття безпеки, адже та людина, яка мала надати ту саму безпеку, сам же і представляє собою небезпеку, його потрібно боятися та уникати.

Реакція дитини може йти за двома сценаріями.

Діти з вродженою слабкою нервовою системою відреагують підвищеною тривожністю. В найгіршому варіанті — дитячі депресії, порушення сну, харчової поведінки, енурез, тіки й інші серйозні порушення функціонування.

Діти з більш сильною нервовою системою від природи скоріше дадуть порушення поведінки. Можна очікувати на підвищення агресії та неслухняності, збільшення важкості навчання. 

— Це стається тому, що батьки своїми зривами підірвали власний авторитет, а так само й авторитет інших дорослих. Такі діти не мають кордонів, вони стають некерованими, — говорить Анна. —  Якщо вчасно не відкорегувати ситуацію у сім’ї, то у підлітковому віці дитини можуть виникнути куди більші проблеми.

Усі знають, що стримувати емоції шкідливо для здоров’я, але зриви небезпечні для психічного здоров’я ваших дітей. І врешті решт діти - не боксерські груші.

Що ж робити?

1. Керувати емоційним станом

За словами експерта, важливо не так стримуватись, як вчитись керувати власними емоціями та настроєм. Навчитись визначати «передвісників бурі»: коли напруга починає загущуватись.

2. Переключати увагу. Наприклад, вийти у іншу кімнату, дорахувати до десяти або добре подихати. 

— Можна виконати присідання або погамселити подушку, — каже психолог.

3. Дуже важливо відслідковувати своє здоров’я. Якщо ваша подразливість пов’язана із захворюванням чи прийомом лікарських препаратів, відкорегуйте цей момент з лікарем. Дитина тут ні до чого.

4. Знизити планку. Не вимагати ідеальності ні від себе, ні від дитини. Не орієнтуватись на те, що скажуть сусіди або родичі. 

Психолог каже, що необхідно дозволити собі бути достатньо хорошою мамою чи татом, а дитині - бути звичайною живою дитиною.

5. Піклуватись про вій нормальний стан. 

— Сон, харчування, відпочинок, власні інтереси. Коли ми наповнені внутрішньою силою, у нас вистачає ресурсів витримати і спокійно відреагувати на мілкі шалості дітей, якісь їх помилки чи проступки, — каже співрозмовниця. — Вистачає ресурсу пояснити як вийти з тої чи іншої ситуації.

6. Посилювати дружбу з дитиною. Часто батьки думають, що якщо вони з дитиною разом роблять уроки, то свою функцію вони вже виконали. Але це не так.

 Дітям важливо, аби з ними просто розмовляли, обговорювали різні аспекти життя, разом гралися і гуляли.

— Вони хочуть відчувати нашу любов і прийняття, що вони нам дуже важливі, — каже Анна.

За словами психолога, якщо все одно все сталося так, що ви зірвалися на дитину, накричали — необхідно просити пробачення. Визнати, що ви були неправі, у решті решт ви жива людина і також можете скоїти помилку. Анна каже, що якщо це стається вкрай рідко, раз на півроку, наприклад — це не нанесе якоїсь відчутної шкоди. 

— Дитина, скоріш за все, вас вибачить і довіра буде поновлена, — каже психолог.

Якщо ви відчуваєте, що час упущено та довірливі відносини з дитиною порушені, а ви не в силі вирватись з кола взаємних претензій, звертайтесь до психолога. 

— Поки ви живі, все ще можна виправити! — говорить співрозмовниця.

Анна додає що  фізичне покарання абсолютно неприпустимі у будь якій ситуації.

Читайте також:

Коли дітям не можна знімати відео на телефон у школі. Розповідає адвокат

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.