— Найбільше наслідків цвітіння водоростей вінничани могли спостерігати влітку минулого року, — розповідає завідувач кафедри ботаніки та екології біологічного факультету ДонНУ імені Василя Стуса, альголог, гідробіолог Наталія Лялюк. — Вода в кранах в цей час мала різкий неприємний запах. Цьогоріч літо було не таке жарке, тому в нас не було чергових спалахів цвітіння. Але водорості в Бугу ще не цвіли на повну силу. Щоб розуміти як це, уявіть, що вода виглядає і має таки запах наче в неї скинули велику кількість побутових стоків.

За словами Наталії Лялюк у річках та озерах є свої власні природні угруповання і коли для них з’являється більше поживних речовин то окремі види водоростей, або комплекс з трьох-чотирьох видів починають інтенсивніше розвиватись. Саме вони викликають цвітіння.

— Процес цвітіння буває для різних груп водоростей. Буває діатомове, евгленофітове, синьо-зелене цвітіння, — розповідає Наталія Лялюк. — Для нас, частіше за все, проблему складають синьо-зелені водорості. Вони небезпечні тим, що викликають отруєння, можливі навіть летальні наслідки. У Бугу цвіли афанізоменони та мікроцистіси, формідіумів я поки не бачила.

За словами Наталії Лялюк під час цвітіння водоростей виникає ще одна проблема: вони зменшують кількість кисню у річці і біохімічні процеси самоочищення та відновлення якості води припиняються.

— Водорості самі виробляють кисень, але й самі його споживають. Порушується весь баланс біохімічних процесів, — розповідає Наталія Лялюк. — В результаті ми маємо погіршення якості води, процеси коли баланс екосистеми повністю порушується і не може самовідновитись. Крім того, після того, як водорості відцвітуть починається розкладання всієї цієї органічної маси і у воді інтенсивно розвиватись бактерії. В тому числі, наприклад, кишкова паличка.

Серед причин цвітіння води у Бугу професорка називає неправильний підхід до використання водних ресурсів та глобальне потепління.

- Це загальноукраїнська проблема, яка особливо гостро постає саме у нас, — каже Наталія Лялюк — Буг — рівнинна річка, її течія повільна. Будь-яке втручання у погіршує якість води. Так історично склалось, що процес господарювання на річках нам дістався з радянських часів. Велика кількість ставків  на притоках Бугу, водосховищ, водозаборів зменшують кількість води в річці за рахунок перерозподілу стоку та збільшення випаровування води ріки. Таким чином порушується водний баланс та зменшуються запаси води.

Професор впевнена, що погіршення якості води у вінницьких кранах також пов’язано зі стандартизацією оцінки якості.

— Кожна річка індивідуальна, як людина. Звичайно є показники, за якими можна сказати, що одна вода поганої якості, а інша гарної. Але виходить так, що за цими стандартними показниками взимку вінницька вода доброї якості, а влітку, все також в нормі, погана, — каже Наталія Лялюк. — Водоканал не обманює, коли каже, що все всі показники в межах норми. Просто інколи норми не підходять. З кожним роком "коктейль" різноманітних речовин, який надходить в річку ускладнюється, а норми оцінки води залишаються старими. От вам результат того, що всі річки рівняють під одну гребінку. Під кожну річку потрібно розробляти свої показники. Наша ріка унікальна і потребує відповідного дбайливого ставлення до себе.