«Спорт не для тебе, хлопче. На баяні пілікай» — як "неслухняний" став призером Олімпіади

Олександр Казік (ліворуч) та його тренер Сергій Кучерявий - фрагмент Олімпіади у Південній Кореї

В аеропорт Бориспіль з Бару прибула делегація земляків наших спортсменів – батьки й сестра Олександра, тренер Марцин Кучерявий (другий тренер Сергій Кучерявий супроводжував на Олімпіаді Олександра Казіка). Були серед зустрічаючих і представники районної влади, рідні Ірини Буй.

Мати Олександра Казіка у телефонній розмові з 20 хвилин/RIA повідомила, що об 11-й годині вони добралися до аеропорту. «Хвилююся, як перед екраном телевізора, коли уболівала за Сашу, - усміхається жінка. - Чекати завжди непросто. Хочеться скоріше обняти сина. Вчора розмовляла з ним по телефону. Казав, що йому теж не терпиться додому. До мами, до тата, до бабусі, до сестрички, племінника… Всі чекаємо. Коли літак? О пів на першу».

Скажу їм одне слово "Мо-лод-ці!!!"

Так само з хвилюванням говорив по телефону з журналістом й тренер Олександра й Ірини – заслужений тренер України Марцин Кучерявий. На Олімпіаду їздив другий тренер, син пана Марцина майстер спорту Сергій Кучерявий. Обоє олімпійців вихованці Барської ДЮСШ (секція біатлону).Це єдина в області секція біатлону. Всі інші закрили ще на початку 90-х. Чиновники від спорту вважають, що наша область не є регіоном з достатньою кількістю снігу. Мовляв, для чого тоді культивувати такий вид спорту. Результати Олександра Казіка й Ірини Буй начисто спростували це твердження.

-Що скажу під час зустрічі з Сашею й Ірою? – перепитує тренер. – Скажу одне слово «Мо-лод-ці!!!» І повторю його багато разів. Ви навіть не уявляєте, на яку висоту вони піднялися! З району, з маленького села непросто перемагати навіть на обласних змаганнях. А тут – Олімпіада. І такі результати!

Крайній ліворуч тренер і гайд Сергій Кучерявий, поруч з ним - Олександр Казік разом з біатлоністами-олімпійцями збірної України

За день до поїздки в Київ журналіст 20 хвилин/RIA спілкувався з мамою Олександра Казіка і його тренером Марцином Кучерявим. Зясувалося, що срібному призеру Олімпіади Олександру Казіку лікарі взагалі забороняли займатися будь-яким спортом. Чому? Як після таких заборон вдалося піднятися на Олімпійську вершину?

Мені наснилася перемога сина

Мама Олександра Казіка пані Галина вже запасла дома пельмені. Бо це улюблена страва сина. Коли він повернеться у їхнє невелике село Балки, що за три кілометри від райцентру, буде ще торт, випічка. Перед змаганнями дотримувався рекомендованого харчування. Наїдків, про які говорить жінка, у меню не було. В аеропорт брала з собою, як вона каже, «букет» з фруктів – апельсини, мандарини, гранат. По дорозі до Києва вкотре «прокручувала» у пам’яті епізоди змагань за участю сина. Одну пряму трансляцію дивилися усією сім’єю. Навіть бабуся, яка ніколи не переглядала спортивних передач, залишалася біля екрана. І хресна мама приходила уболівати. Сестра Саші Віка теж не відходила від телевізора. Другу – з колегами на роботі,жінка працює медсестрою в лікарні.

 -У хвилини, коли Саша був на дистанції, чоловік, ніби прикипав до екрану, - говорить пані Галина. – Я, навпаки, то виходила з кімнати, то знов поверталася. Не могла на місці не те що всидіти – встояти. Особливо, коли син виконував вправу зі стрільби.     

Перед тим, як Саша здобув першу срібну медаль, мамі наснився сон. Побачене віщувало перемогу. Так воно й сталося. Після фінішу вона сказала: «Сни збуваються!»

Від тростини для незрячих відмовився

Вади зору виявили в Олександра, коли він готувався йти в перший клас. До того, за словами матері, він читав «Буквар», інші книжечки. На очі не скаржився. Коли лікарі перевірили, повідомили батькам сумну новину – дитина втрачає зір. Казіки об’їздили не одну клініку. На жаль, врятувати дитину від недуги не вдалося. Нині він бачить ближче, ніж на відстані протягнутої руки. Тільки точково.

Від тростини для незрячих хлопець відмовився. До школи і назад додому його спочатку супроводжували батьки. Навчався він не у сільській школі. Заняття відвідував у Барській СШ №4. З часом сам добре вивчив дорогу. Хотів займатися спортом. Однак лікарі заборонили. Пояснювали батькам, що фізичні напруження можуть призвести до ще гіршого. Саша не міг перечити. Попросився у музичну школу. Навпомацки навчився гри на баяні. Тепер самотужки опановує гітару. Мама каже, вже трохи грає. Першою його вчителькою була дружина нинішнього композитора Галина Юрковська. Батьки вдячні за уважне ставлення до їхнього сина. Адже він потребував більшої уваги, ніж інші діти. Коли Олександр був дев’ятикласником, до них у школу прийшов тренер Сергій Кучерявий. Агітував учнів до занять у секції з біатлону. Вчитель географії Леонід Цицюрський порекомендував Казіка.

-Синові сподобалося у секції, - каже його мати пані Галина. –Треба було надати медичні довідки. Лікарі не рекомендували. Радили й далі пілікати на баяні. Ми теж дослухалися до їхніх порад. Умовляли сина, застерігали, щоб не наробив біди. Одного разу ми тільки вийшли з кабінету лікаря, а Саша каже: «Мамо, я хочу займатися і буду».

"Це фантастика – такий результат для незрячого!»

-Результат Олександра Казіка – це фантастика для незрячого спортсмена! - розповів Марцин Кучерявий. – На такі високі досягнення вони виходять у віці 24-25 років. Олександру виповнився тільки 21. Відверто скажу, навіть я не сподівався на такий успіх. Зате точно можу сказати за рахунок чого його вдалося досягти. Давно працюю тренером. Але такого цілеспрямованого, наполегливого вихованця, як Саша, у мене ще не було.

Олександр Казік (позаду) і його гайд та тренер Сергій Кучерявий на одній з дистанцій зимової Паралімпіади-2018

Тренер згадує випадки, коли його вихованець падав під час тренувань з роликів. Бувало, розбивав обличчя до крові. «Після такого думав, що наступного дня уже не побачу його на тренуваннях, - каже Марцин Кучерявий. – Та Саша загоював рану і знову продовжував заняття. Після першого такого випадку я зрозумів, що з такою наполегливістю він досягне високих результатів. За моїми прогнозами, вони мали бути пізніше. Спортсмен перевершив мої сподівання і свої можливості».

Отримають нові звання

Заслужений тренер України Марцин Кучерявий сподівається, що після Олімпіади його вихованці отримають нові звання. Майстер спорту Олександр Казік має законне право претендувати на звання майстра спорту міжнародного класу. Перед цим його найвищим досягненням стала бронзова медаль на Кубку світу -2017 у Японії.

Майстер спорту міжнародного класу Ірина Буй є претендентом на звання заслужений майстер спорту України.

Найвище досягнення Ірини Буй - звання чемпіонки світу-2013. На Паралімпіаді у Сочі у неї був дев’ятий результат. Майстер спорту Сергій Кучерявий заслуговує на присвоєння звання заслуженого тренера України. Міністерство молоді і спорту обіцяло переможцям і призерам Олімпіади фінансові заохочення: 125 тис. доларів за золоту медаль, 80 тис.дол. – срібну, 55 тис. дол.. – бронзову (виплати здійснять у гривнях у перерахунку за курсом НБУ).

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.