Розвиток лакросу під час війни у Вінниці призупинили, адже єдиний тренер — у ЗСУ

Євгеній МИХАЙЛІВ

До широкомасштабного вторгнення росії у Вінниці непогано розвивався канадський лакрос.
На жаль, наразі його розвиток призупинили.

Лакрос — це найшвидша командна гра із твердим гумовим м'ячем, яка дуже популярна у США та Канаді. Ігровий снаряд переносять полем за допомогою кросів – сіток на довгій ручці. Це дуже видовищний вид спорту. За гарної гри м'яч стрімко літає ігровою ареною, ледь торкаючись землі. Назва гри походить від французького слова «crosse» («посох»).

Лакрос у Вінниці почав культивувати клуб з американського футболу «Вовки».

Відео дня

— Лакрос вже став олімпійським видом спорту. Він буде представлений на Іграх-2028 у США. Тому ми обов’язково відновимо його розвиток після закінчення війни. Зараз лакрос на Вінниччині — на паузі. Адже керівник секції із цього виду спорту нашого клубу Антон Тьо служить у ЗСУ, — звертає увагу віце-президент «Вінницьких вовків» Євген Хомин.

Антон Тьо розповів, що до війни лакросом займалися півтора десятка вінничан. Переважно це студентська молодь. Вони тренувалися на шкільних стадіонах та в Центральному парку, а взимку – в спортзалі школи № 35.

— На жаль, іншого тренера із лакросу у Вінниці не має. Але після повернення зі служби в ЗСУ я планую поновити тренування. І серед чоловіків, і серед жінок. — розповів Антон Тьо.

Схожий на хокей

Поле для лакросу приблизно тих самих розмірів, що й футбольне. На його кінцях розташовані ворота завдовжки та завширшки 1,83 м. Мета гри – закинути м'яч до воріт суперника. При цьому зараховуються лише голи, проведені із-за меж кола, яким обведені ворота. М'яча можна підхоплювати та нести на кросі, тримаючи його практично вертикально й швидко крутячи, щоб він залишався в сітці.

В команді чоловіків десять гравців, у жіночій – 12. В чоловічому лакросі дозволені силові прийоми та контактна боротьба, тому гравці вдягають захисну амуніцію. У жіночому — силова боротьба заборонена.

— Ця гра більш схожа на хокей на льоду, ніж на американський футбол. Спільним є те, що це заокеанський вид спорту, контактний, із захисним екіпіруванням (шолом, маска, захисний каркас), — каже Євген Хомин.

За його словами, лакрос є пращуром хокею на льоду. Правила схожі із цією грою. Та ж сама розмітка поля, лише гра відбувається на газоні.

— Коли європейці побачили лакрос в Америці, вони «пересадили» його на ковзани. Спортсменам, які мають досвід у хокею на льоду або на траві, опанувати нашу гру набагато простіше, – наголошує Євген Хомин. — У лакрос грають нон-стоп, майже без перерв. Це дуже динамічний вид спорту. На відміну від американського футболу, де матч ділиться на розіграші, між якими є суттєві паузи.

З історії виду

Лакрос походить від багатавею — давньої гри в м'яч, яку індіанці Північної Америки культивували сотні років тому. У нього змагалися, часом, по кілька днів. За цей час кожна команда забивала сотні м'ячів у ворота суперників! Це була жорстка силова гра, причому виконавці нерідко зазнавали серйозних травм і каліцтв.

Європейські поселенці в Канаді запозичили цю гру. Лакрос вважається національним канадським видом спорту. Проте останнім часом він став популярним й в інших країнах — США, Великій Британії, Австралії, Новій Зеландії, ПАР.

В 2010 році українців познайомили із лакросом. Наступного року Європейська федерація допомогла із інвентарем вітчизняним організаторам. Тоді ж зародилася перша доросла команда (в Рівному).