Капітан «Вінницьких Вовків» завершить кар’єру, коли проведе матч в одній команді із сином

Євгеній МИХАЙЛІВ

Сергій Перегончук – капітан команди «Вінницькі Вовки», співзасновник однойменної громадської організації.
У 41 рік він є найстаршим гравцем серед «Вовків». В українських клубах з американського футболу є лише два-три спортсмени більш старшого віку.
В інтерв’ю «20 хвилинам» Сергій Перегончук розповів про успіхи із «Вовками» і свою спортивну кар’єру. А також спрогнозував, коли її завершить.

Сергій Перегончук в дитинстві до американського футболу не займався жодним іншим видом спорту. Але старший брат півроку тренувався у клубі «Вінницькі Вовки» та запросив його на тренування. Сергію було 16 років.

-Тоді у «Вовків» був один наставник, Олег Фімін. Тренування відбувалися на стадіоні технічного університету. Я не виділявся на фоні інших футболістів, але поступово додавав у майстерності. Гравців в команді було небагато. Виступали майже без замін. Це лише в останній час у «Вовках» достатньо футболістів, аби регулярно проводити заміни, – згадує Сергій Перегончук.

В 1998 році «Вінницькі Вовки» посіли восьме місце в чемпіонаті України з американського футболу «8 x 8». Стали бронзовими призерами зимового Кубку країни. Далі команда регулярно брала участь у національному чемпіонаті.

Відео дня

Тренував майбутніх керівників клубу

В 2000 році Сергій Перегончук разом з колегою Ігорем Лисуном набрали дитячу команду із флаг-футболу (безконтактний різновид американського футболу). Там були юнаки 11-12 років. Тренували їх два роки. Саме у тій юнацькій команді були нинішні клубу «Вінницькі Вовки» Олександр Білоконь і Євген Хомин.

-Тоді я суміщав тренерську роботу та виступи за команду «Вінницькі Вовки». В 2002 році я уїхав у Житомир, вчився в інтернатурі. Коли Олександр Білоконь і Євген Хомин підросли, вони фактично заново організували клуб з американського футболу у Вінниці. Я повернувся до міста над Бугом у 2008 році і став гравцем та одним із тренерів «Вовків», – продовжує Сергій Перегончук.

Найвище досягнення «Вовків»

В 2009 році Сергій Перегончук разом із «Вовками» став срібним призером першої ліги чемпіонату України. Нинішнього року наш клуб виступив ще краще. Поділ 3-4 місць в суперлізі - це найвище досягнення нашої команди за всю історію.

За «Вовків» виступали одразу сім іноземних легіонерів. Втім, такий солідний «десант», на жаль, не дав можливості вийти до фіналу. Хоча «Вовки» були близькі до цього, втративши лише на останніх секундах перемогу у півфіналі проти столичних «Капіталістів», беззмінних чемпіонів України.

-Ми дуже задоволені виступами в останньому році. Адже «Вовки» раніше ніколи не були призерами елітного дивізіону чемпіонату України. Цей рік дав багато у плані досвіду. Іноземні легіонери допомогли покращити тренувальний процес і рівень колективу в цілому, – наголошує Сергій Перегончук.

Більшість гравців «Вовків» на задовільному рівні знають англійську мову, тому жодних проблем щодо спілкування із легіонерами не виникає. До того ж, нагадаємо, тренує наш клуб фахівець зі США Дейл Хеффрон.

-Коли легіонери спілкуються із нами, ніхто не переводить на українську чи російську мови. Лише іноді переклад потрібен, коли хтось із гравців хоче їм щось сказати, – пояснив Сергій Перегончук.

Ветеран грає без замін

Незважаючи на солідний ігровий вік, Сергій Перегончук проводить на полі в офіційних матчах більшу частину часу. Іноді навіть виступає без замін. Хоча матч в американському футболі йде чимало - приблизно 2,5 години.

-В минулому і позаминулому році ми грали майже без замін. В останньому сезоні в складі «Вовків» було більше футболістів, тому ми регулярно робили заміни, – каже він.

За словами Сергія Перегончука, при систематичних тренуваннях грати в матчах у 41 рік можна без проблем. Ветеран регулярно відвідує заняття «Вовків», а також ходить до спортивного залу. Під час міжсезоння – майже кожен день.

У Сергія Перегончука – двоє дітей. Єгор раніше займався легкою атлетикою, тепер – американським футболом. Молодшому – чотири роки, тож про його вибір виду спорту мова поки що не йде.

-На мій погляд, дитина має займатися тим видом спорту, який їй подобається. Примусу бути не повинно. Моєму старшому сину Єгору – 14 років. Він поки що займається флаг-футболом. А через два роки перейде у групу із контактного виду американського футболу. Коли Єгор зможе провести разом зі мною матч, у цей рік я й збираюся завершити свою спортивну кар’єру, – ділиться планами Сергій Перегончук.

А ось окремих ветеранських змагань з американського футболу в Україні немає, адже діючих гравців такого віку – не більше десятка.

Медична допомога колегам

Сергій Перегончук вважає, що особливих складнощів в опануванні американського футболу немає. Зрозуміло, за умови регулярних наполегливих тренувань. Як й інші гравці «Вовків», він вважає себе аматором. Бо працює в іншій сфері – медичній.

Офіційного лікаря у клубі немає, бо «Вовки» - це не професійний клуб, а громадська організація. Але на іграх чемпіонату України, згідно із положенням, має бути карета швидкої допомоги.

Втім, Сергію Перегончуку все ж доводиться надавати певну медичну допомогу колегам-футболістам. Приміром, в автобусі, під час повернення додому. Він також допомагає гравцям побудувати правильний план реабілітації після травми.

Американський футбол займає весь вільний час Сергія, тож іншого хобі він не має.

-Люблю наш вид спорту за різноплановість. У гравців є різні амплуа на полі. І людина будь-якої комплекції та віку може знайти собі позицію, яка йому підходить, – пояснює Сергій Перегончук.

Капітан «Вовків» розповів, що клуб – неприбуткова організація. Він існує за допомогою членських внесків. Хоча вінницьким американським футболістам зі спортивною формою та деякими іншими потребами частково допомагає партнер – підприємство KNESS. Разом вони проводять спільні екологічні акції – щодо прибирання території від сміття, висадки дерев,здачі крові тощо.