Де у Вінниці готують майбутніх Ломаченків, Усиків та Богачуків. Перелік клубів з боксу

Євгеній МИХАЙЛІВ

Нещодавня перемога і здобуття титулу чемпіону світу Олександром Усиком викликала підвищений інтерес до боксу в Україні. Вінниця не стала виключенням.
Заслужений тренер України Микола Маньківський розповів «20 хвилинам», де у нашому місті над Бугом готують майбутніх зірок боксу та з якого віку потрібно починати.

Микола Маньківський є тренером ВОКДЮСШ і ДЮСШ «Вінниця». Навчає боксу юнаків в залі при Центральному міському стадіоні («Локомотив»). Його вихованець Андрій Лукіянчук був фіналістом чемпіонату Європи серед кадетів, призером Кубку світу. Олег Неклюдов - дворазовим чемпіоном світу (серед юніорів і молоді). Але, напевно, сьогодні найвідомішим вихованцем Миколи Маньківського є вінницький нокаутер Сергій Богачук. Він успішно веде професіональну кар’єру за океаном, у США.

— Сергій Богачук почав займатися у мене в 13-14 років. До цього мав іншого наставника. Поступово зростав, адже наполегливо тренувався. В боксі талант є важливим, але необов’язковим. Головне – постійна праця, самовдосконалення, цілеспрямованість, наполегливість, завзятість, — каже Микола Маньківський.

Наставник згадує чимало талановитих боксерів, своїх вихованців, які не знайшли себе у дорослому боксі.

Відео дня

— Приміром, талановитий Олег Неклюдов став чемпіоном світу серед молоді і юніорів, після чого припинив боксерську кар’єру. Вирішив, що йому досить, — пояснив він.

Починають із десяти років

Тренер наголошує, що боксом варто починати займатися із 9-10 років. Не раніше.

— Це такі поради і методичні рекомендації медиків ще з радянського часу. Боксери подекуди отримують удари в голову. Мозок десятирічного хлопчика вже є практично сформованим. У більш юних боксерів можуть бути із цим проблеми, — пояснює Микола Маньківський.

Тренер помітив тенденцію, що за останні роки кількість бажаючих займатися боксом у Вінниці аж ніяк не зростає. Можливо, це пов’язано із тривалим карантином через пандемію. Або, не виключено, в зв’язку із масовим захопленням юнаків комп’ютерними іграми та гаджетами, через що у них не залишається часу на бокс.

— Раніше вінницька молодь більше прагнула досягти успіху в нашому виді спорту. Тоді із десяти новачків з часом залишалися два-три, а зараз – один. Напевно, негативно впливає захоплення молоді телефонами. Навіть у перервах тренувань, у роздягальні наші боксери масово грають на них, — сказав Микола Маньківський.

На що живуть аматори і профі

Якою може бути мотивація у школярів займатися боксом? Якщо із часом стати профі, як Сергій Богачук, то можна заробляти непогані гроші і забезпечити собі гідне життя. Але й аматором високого рівня бути непогано.

— В аматорському боксі учасники чемпіонатів світу та Європи, члени національної збірної України, отримують гроші від Міністерства спорту. Також є кошти на харчування на зборах від Школи вищої спортивної майстерності. Тобто жити можна. Олімпійські чемпіони і призери ще мають великі разові премії та стипендії. Але в цілому в аматорському боксі немає великих грошей, заради яких варто затриматися на цьому рівні надовго, — пояснює Микола Маньківський.

Без серйозних травм

Тренер не вважає, що аматорський бокс — занадто травматичний, у порівнянні з іншими видами спорту.

— За всю свою тренерську кар’єру не пам’ятаю, щоб учні отримували серйозні травми. Нікому голову не відбивали і не робили калікою. Переважно це гематоми, які швидко зникають, — каже Микола Маньківський.

Наставник погоджується із тим, що в боксі, на відміну від східних єдиноборств, немає філософської складової.

— Якщо ти хочеш стати хорошим боксером, треба навчитися атакувати, контратакувати і захищатися. Іншої філософії тут немає. Водночас багато хлопців приходять до секції, аби у разі потреби вміти себе захистити на вулиці, — інформує Микола Маньківський.

Особливий підхід до дівчат

Жіночий бокс у Вінниці не дуже розвинений. Тренування із дівчатами проводяться в залі спорткомплексу «Нокаут». Займається із ними Юрій Довгий.

— Разом юнаків і дівчат тренувати не варто. До представниць слабкої статі потрібен особливий підхід, окремий тренер. Для дівчат мають бути інші, значно менші навантаження. Також із маленькими дівчатками треба вміти спілкуватися. Від них складно жорстко щось вимагати, на відміну від юнаків, — наголошує Микола Маньківський.