Якими легендами овіяний Меджибіж і чому до містечка з'їжджаються хасиди

На території Меджибізького замку й досі ведуться археологічні дослідження.

У дворі стоїть кам'яний хрест. Як каже екскурсовод Станіслава Назаришина, в цьому місці археологи знайшли захоронення людей у два шари. Віднесені вони до часів Києвської русі.

- Скелети були чоловічі і один жіночий — з маленькою дитиною на руках, - розповідає жінка. - Припускають, що померли вони під час битви, коли були набіги монголо-татар.

Меджибіж багатий на історію і сама фортеця неодноразово видозмінювалася з приходом нових господарів.

Спочатку містечко відносилося до Києвського князівства (князь - Ізяслав Мстиславич). Потім до Галицько-Волинського. Данило Галицький прийшов сюди, щоб будувати дерев'яну фортецю від нападу ворогів.

- Замок був обкопаний глибоким ровом глибиною чотири метри, шириною шість метрів, - розповідає екскурсовод. - Вода обох річок омивала фортецю з усіх боків і доходила майже до самих стін. Але на початку 14 століття з невідомих причин дерев'яна фортеця згоріла і на її місці литовці збудували нову кам'яну.

За що місцеві називали литовського князя визволителем

За словами Станіслави Назаришиної, коли сюди прийшов князь Ольґерд, він звільнив містечко від татарського панування і повернув народу поділля мир. Люди шанували князя як визволителя. Пізніше він віддає Меджибіж своїм племінникам князям Коріятовичам.

На території культурного заповіднику “Меджибіж” від литовців залишилася велика вежа при вході — Лицарьска. Вздовж неї тягнеться оборонна стіна. А інші споруди вже до неї добудовані.

Про Лицарську вежу, палацовий корпус, в якому  полюбляють фотографуватися молодята читайте в репортажі.

200 років правління династії Синявських

На початку 15 століття містечко належало до Польщі. Сюди приходять поляки: два великих земельних власники — брати Синявські. Їх династія панувала 200 років.

- Вони дбали про оборону містечка, - каже екскурсовод. - В той час воно було обнесено великим кам'яним муром і вартовими вежами.

За часів Синявських місто набуло найбільшого розквіту, адже стало великим торговим центром. В ньому почали відкриватися цехи: ковальство, шевство, кравецька справа, ткацтво, гончарство, кушнірство. Річки були судноплавні, а тому торгували рибою, зерном, медом, худобою, кустарними виробами. Саме при Синявських людям в Меджибожі жилося добре.

З козаків тільки Данилу Нечаю вдалося заволодіти фортецею

В час визвольної війни 1648-1654 років, в Меджибожі декілька разів був Богдан Хмельницький: збирав свої козацькі ради по дорозі на Пиляву, що в 25 кілометрах від Меджибожа. Там відбулася знаменита Пилявецька битва, в якій військо запорожців здобуло перемогу. Але заволодіти фортецею їм не вдалося.

Вперше вона була взята військом Данила Нечая в 1649 році. Влада перейшла до козаків майже на 20 років. Після цього в 1672 році місто належало туркам, які панували 27 років. Екскурсовод розповіла, що турки забирали багато людей до полону. З ними пов'язані легенди і переказів. Ось одна з них.

Легенда № 1

- Казали, що в одної місцевої дівчини мало бути в неділю весілля. І вони, турки, її замучили. Ходять чутки, що до цих пір вона ходить понад берегом у весільному білому вбранні, адже весілля в неї так і не відбулося.

Як Чарторийські перетворили фортецю в замок

В 1699 за Карловецьким миром місто знову переходить до Польщі - стає королівством Польським.

- Одна з доньок Синявських вийшла за багатого землевласника Чарторийського, - розповідає Станіслава Назаришина. - Тому в містечку поселяються Чарторийські на 100 років. Вони менше дбали про оборону Меджибожа, а більше займалися благоустроєм фортеці: садили квіти, дерева. Тому поступово вона почала втрачати оборонне значення і стала називатися замком.

Гусарський полк, який відвідувала княгиня Ольга

Після Чарторийських місто переходить російському військовому відомству. Сюди присилають на навчання Охтирський 12-й гусарський полк. Гусари пробули в місті 18 років аж до початку Першої світової війни. Вони добудували до оборонної стіни ще дві довгі будівлі, які слугували гусарськими казармами. В них жили командири зі своїми родинами. Інші ж розформовувалися по місту. До них навіть приїжджала Велика княгиня Ольга Романова.

- Її чоловік був одним з гусарів, - говорить Станіслава Назаришина. - Це була струнка жінка, яка одягала гусарську форму. Перед нею вишукували полки і вона сама їх приймала.

Замок під час війн і після них

Коли почалася Перша світова війна, гусари пішли на фронт. Потім в 1920 році встановилася радянська влада. В часи Другої світової війни тут знаходився штаб фашистів. Самої фортеці вони не руйнували, але розстріляли 3500 євреїв. Від фашистів містечко звільнили в 1944 році.

Після війни, в 1950 роках, фортеця почала руйнуватися. І це, здавалося б, в мирний час. Місцева влада використовувала камінь і цеглу на будівництво об'єктів типу райкомів. І тільки в 1964 році фортеця стала охоронятися державою.

Чому в Меджибожі багато хасидів

Всі знають Умань як центр хасидизму, проте засновник цього руху Баал-Шем-Тов похований саме в Меджибожі. Тут знаходиться його могила — місце паломництва хасидів з усього світу. Екскурсовод переповіла легенду, пов'язану з Баал Шем Товом.

Легенда № 2

- Цадик приїхав сюди у 18 столітті. Кажуть, що він був не тільки засновником хасидизму, вчителем, а ще знахарем та лікарем. Вмів вимовляти амулетами і заклинаннями. На смертному одрі він звернувся до своїх учнів: “Що ви оберете, коли я помру — вогонь чи воду?” Вони відповіли, що вогонь. І коли Баал Шем Тов помер, то невідомо звідки в містечку почалася пожежа: все горіло доти, доки його не спустили в могилу. Таку він мав магічну силу.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.