Їдемо в Меджибізький замок: колись неприступна фортеця, нині - місце романтики

Меджибізький замок цікавий тим, що тут старовина межує із сучасністю: на території поряд з розвалинами стоять біотуалети, є wi-fi. Дівчата на лабутенах не шкодують взуття, щоб зробити гарну світлину. Перед очима миготять наречені в білих сукнях, за яким полюють фотографи.

Тут досить багато туристів. Буквально через кілька хвилин після нашого приходу, внутрішній двір заповнився гарно вбраними гостями, музиками та весільними парами. В цьому місці закохані вінчаються.

Сама назва міста, за словами екскурсовода Станіслави Назаришиної, виникла через злиття двох річок, які протікають селищем: Південний Буг та Бужок. Тобто “Меджибіж” - значить між двома Бугами. Містечко постійно переходило з рук в руки. Спочатку воно входило до Київського князівства, потім до Галицько-Волинського. У свій час тут панували литовці, поляки, козаки, турки, потім знову поляки. У 19 столітті в Меджибожі розміщувався гусарський полк.

Якщо проходити по трасі вздовж замку, то перед вами постане височенна стіна з великою кількістю отворів у ній - бійниць. Ті, що розширені всередину двору — для вогнепальної зброї, а між великими є маленькі прямокутні — оглядові. Є бійниці ще нижче. Вони були призначені для гармат. Як каже екскурсовод, цю частину звели турки.

На території також є музейні експозиції:

• “Історія Меджибізької фортеці та містечка Меджибіж”

• етнографічна експозиція “Нетлінні скарби України” та художня експозиція

• музей пам’яті жертв Голодомору 1932-1933 років на Хмельниччині.

Лицарська вежа

Якщо немає бажання ходити по музеях, можна піднятися на Лицарську вежу. Будувати її почали литовці, а закінчили поляки. Висота становить 37 метрів: сім метрів покрівля і 30 метрів стіни.

Всередині досить атмосферно. Серед дерев'яних балок горять ліхтарі, освітлюючи все червоним та жовтим кольором. Колись на вершині вежі стояв вартовий і дивився, чи не підступає ворог до стін фортеці. Так і ви не проґавте можливості подивитися на місцеві краєвиди, стоячи на оглядовому майданчику.

Якщо бути уважним, можна помітити флюгер. З одної його сторони лисиця — цінна хутрова тварина, яка вказує на те, що раніше місто було великим торговим центром. З іншої — три мечі — символізують місто, як обороноздатний об'єкт у далекому минулому.

Щоб збудувати хоча б одну таку вежу,  потрібно було чекати 5-6 років

За словами Станіслави Назаришиної, будівлі, зокрема Лицарська вежа, збудована з каменю, пісковику та ракушнику.

-  Раніше цементу не було і будували на чому прийдеться, - каже вона. - Викопували глибокі ями, кидали звичайне вапно, кості померлих тварин і навіть їх тіла,але знекровлені. Також додавали яйця домашньої птиці.Потім засипали землею і все перегнивало п’ять-шість років. І тільки потім на цьому фундаменті могли будували.

На такому самому розчині побудований костел.

Палацовий корпус

Ця частина замку була окрасою фортеці, тому що в ній приймали високе начальство і шанованих гостей. Зараз вона зруйнована.

- Корпус навіть називали такою романтичною назвою як “Білий лебідь”, тому що він був пофарбований у білий колір, - розповідає Станіслава Назаришина. - При гусарах тут бенкетували, влаштовували бали.

Якщо раніше ця частина замку була предметом розкоші, то тепер вона у найгіршому стані. Проте саме в цьому місці полюбляють фотографуватися туристи і лазити руїнами споруди.

На фоні розвалин найгарнішими, звичайно, виглядають наречені в білих сукнях.

Костел — єднання трьох релігій...

католицької, православної, мусульманської. Так він “змінював віру” кожен раз, як приходили інші господарі. Коли, наприклад, у Меджибожі панували турки, то зробили з церкви мечеть. Кортежи молодят заїжджають сюди, якщо не вінчатися, то зробити класні світлини в Палацовому корпусі, або в музеї “Українського народного одягу і подільської вишивки” на фоні народного весільного вбрання, яке одягали в давнину.

Дорога до замку

Меджибізький замок розташований в Хмельницькій області селищі Меджибіж. Із автовокзалу “Західний”, що на Хмельницькому шосе, сідаєте на автобус рейсом “Вінниця-Яремче”. Він виїжджає о дев'яті годині ранку. Не виключно, що є і пізніші рейси. Квиток коштує 41 гривню. Десь за годину і сорок хвилин автобус довезе до Трибухівців. Зупинка буде неподалеку готелю-ресторану “Меджибізький замок”.

Ви його проходите і прямуєте по дорозі прямо аж поки не побачите вказівник “Меджибіж, Стара Синява, Деражня”. На перехресті стоятиме магазин, завертаєте наліво і прямуєте головною трасою. Дорога приведе до моста, звідки буде добре видно палацовий комплекс.

Назад вертаєтеся так само як і прийшли. На протилежному боці від готелю, зазвичай, і спиняють автобуси. Вони, за словами місцевих, ходять через кожні півгодини. Ми сіли в автобус рейсом “Хмельницький-Вінниця” і за півтори години вже були у місті.

Скільки коштує вхід до замку і відвідування музеїв

Вхід до історико-культурного заповіднику “Меджибіж” платний. Для дорослих — 20 гривень. Для дітей від шести років і студентів — 10. Послуги екскурсовода не залежно від того, яка кількість груп — 80 гривень. За окрему плату ви можете відвідати музейні зали.

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.