«Ні надбавок, ні зарплат». Звільнений з полону військовий медик Юрій Армаш бореться за виплати

- Начальник медичної служби Юрій Армаш пробув у російському полоні більше року. Повернувся по обміну в травні 2023-го.
- З тих пір захисник проходить лікування, а також бореться за належні йому виплати.
- Ми поспілкувалися з вінничанином і дізналися, як просуваються його справи сьогодні.
Військовий медик Юрій Армаш повернувся з полону на Ямпільщину 5 травня 2023 року. Рідне село Клембівка зустрічало героя з почестями.
Пройшло відтоді понад півтора року. Як змінилося життя захисника? Зараз 34-річний вінничанин з підірваним здоров’ям, без фінансової підтримки і майже без надії отримати належні йому виплати після полону у російських загарбників шукає правду в судових залах.
Полон і катівні
17 лютого 2017 року житель Вінниччини Юрій Армаш потрапив на службу до окремого батальйону Київська Русь, який підпорядковується 59-й окремій мотопіхотній бригаді імені Якова Гандзюка. Повномасштабна вторгнення Росії застала його в Олешках, що під Херсоном. Його з побратимами взяли в полон на одному з блок-постів. За тиждень до цього, 17 лютого 2022 року, у нього закінчився п’ятирічний контракт із ЗСУ, і він чекав на оформлення документів для свого звільнення.
Натомість, разом із двома іншими українськими військовослужбовцями, Армаш потрапив в оточення і далі — в полон, який тривав понад рік. За цей час він встиг побувати в одній з найвідоміших катівень Херсонщини — в захопленому відділі поліції в Новій Каховці, потім — в Севастополі і в сумнозвісній колонії №12 у Ростовській області.
В одній з найвідоміших катівень Херсонщини, створеній окупантами в захопленому відділі поліції у Новій Каховці, разом із Юрієм було багато цивільних бранців, яких він рятував підручними матеріалами після жорстоких катувань і допитів.
Серед врятованих Юрієм Армашем — зґвалтована загарбниками 14-річна дівчина. Особливо жорстоко ставилися до чоловіків до 35-40 років, катували їх, вирізали патріотичні тату. За словами захисника, він надав допомогу понад 340 полоненим.
Боротьба за виплати
Після звільнення з полону за обміном 26 квітня 2023 року Юрій Армаш дізнався, що в Україні його оголосили зниклим безвісти, а у військовій частині йому запропонували написати рапорт на звільнення заднім числом. Зрештою військовому медику відмовили в нарахуванні і виплаті грошового забезпечення, а також належної йому за постановою уряду винагороди за час перебування у полоні.
Про це Юрія Армаша сповістили листом з його військової частини — 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Саме з нього колишній військовополонений дізнався, що наказом командувача військ оперативного командування «Південь» його звільнили з військової служби ще 17 лютого 2022 року. «Відтак, виплата грошового забезпечення Юрію Армашу (на весь період до його звільнення з полону) є незаконною», — йшлося у цьому листі. Про це розповіли на сайті Херсон online.
Не погодившись з діями командування військової частини, Юрій Армаш подав позов у Вінницький окружний адміністративний суд. 15 лютого 2024 року суд визнав протиправною бездіяльність відповідача і зобов’язав військову частину нарахувати і виплатити Юрію грошове забезпечення в період з 1 січня по 26 квітня 2023 року, а також додаткову винагороду в розмірі 100 тисяч гривень пропорційно за кожен місяць перебування в російському полоні в період з 4 квітня 2022 року по 26 квітня 2023 року та компенсувати витрати на послуги адвоката.
Представники військової частини наполягали в суді на тому, що Юрія Армаша звільнили в запас у зв’язку із закінченням його п’ятирічного контракту 17 лютого 2022 року наказом від 8 лютого 2022 року. Через це вони не мали законних підстав виплачувати старшому лейтенанту медичної служби, начальнику медичної служби Армашу грошове забезпечення. Попри таке «звільнення» військова частина продовжувала виплачувати Юрію грошове забезпечення до 1 січня 2023 року. Більше того: як виявилось, жодних наказів по стройовій частині щодо звільнення Армаша у військовій частині тоді взагалі не підписували.
Як з’ясувалось у суді, Юрій Армаш, готуючись до свого звільнення, пройшов військово-лікарську комісію і 15 лютого 2022 року прибув до загальновійськового полігону «Олешківські піски», що на лівобережній Херсонщині. Командування встигло довести до відома Юрія наказ про його звільнення. Однак виконати його не встигли у зв’язку з повномасштабним вторгненням рф в Україну.
Значно пізніше, 25 жовтня 2023 року, командувач військ ОК «Південь» Сухопутних військ ЗСУ скасував наказ про звільнення Армаша від 8 лютого 2022 року як нереалізований.
«Таким чином Юрія Армаша не виключили зі списків особового складу військової частини станом на 17 лютого 2022 року. Та й представники військової частини не заперечують того факту, що станом на 24 лютого 2022 року Армаш вважався таким, що виконує обов’язок військової служби», — зазначив суд.
В справу внесла свої правки й розпочата росією повномасштабна війна проти України. Оскільки 24 лютого 2022 року президент України запровадив в Україні воєнний стан і оголосив загальну мобілізацію, тож, згідно закону, дія контракту з Юрієм Армашем мала бути продовжена понад встановлені строки на період проведення мобілізації.
Зрештою Юрія Армаша офіційно звільнили зі Збройних Сил України майже через 20 місяців після закінчення дії контракту, 25 жовтня 2023 року. Підставою цього став його стан здоров’я: ВЛК визнала Юрія непридатним до військової служби. Тож суд у своєму рішенні підкреслив, що Юрій Армаш потрапив до російського полону саме як військовослужбовець. Представники військової частини, в якій він служив, теж визнали, що Юрій опинився в оточенні ворога вже 24 лютого 2022 року, а згодом потрапив у полон. Посадові особи частини навіть подавали списки на повернення його з російського полону.
З рішення суду: «За змістом статті 5 Женевської конвенції військовополоненими особи вважаються з моменту, коли вони підпадають під владу супротивника до їхнього остаточного звільнення та репатріації. Відтак, військова частина безпідставно припинила виплату Юрію Армашу виплату грошового забезпечення за час перебування у полоні з 1 січня 2023 року, посилаючись на його невизначений статус. Крім того, Армаш має право на виплату йому щомісячної додаткової винагороди за час перебування у полоні, передбаченою постановою уряду №168».
Попри те, що рішення суду набрало законної сили ще 19 березня 2024 року, воно досі не виконане. Жодної копійки Юрій Армаш, за його словами, так і не отримав. Військова частина спробувала оскаржити судове рішення з запізненням у більш ніж сім місяців, однак суд відмовив у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Петиція на звання Героя України
Після звільнення Юрія Армаша з полону, де він надавав медичну допомогу цивільним бранцям, його мати і врятовані ним люди звернулися до президента України з петицією про присвоєння йому почесного звання Героя України.
«Юрій Армаш надавав допомогу у Широкиному, Щасті, Бахмуті, врятував до сотні поранених військовослужбовців. Щоб врятувати двох побратимів з окупованих Олешок він вирішив йти до Нової Каховки пішки, на третьому пропускному пункті їх трьох затримали російські солдати як розвідувальну групу ДРГ та взяли у полон. Спочатку Юрія утримували у в’язниці Нової Каховки. Там перебували цивільні, які потребували медичної допомоги після побиття та допитів. Медик рятував життя, не дивлячись на знущання та побиття», — йшлося у петиції.
Попри те, що вона давно набрала необхідну кількість голосів, жодної відповіді на неї досі так і не надійшло.
— Давно зібрані голоси для підписання петиції про присвоєння Героя України. Петиція набрала з необхідних 25 тисяч — 27 166 голосів. Але і досі не розглянута, — каже Юрій Армаш. — Також доводиться відновлювати документи про освіту, але мій навчальний заклад закрили за корупцію, це Академія екології та медицини. Звертався до Міносвіти, а вони сказали звертатися до навчального закладу, бо за їх даними академія працює. Замкнуте коло.
«Зараз мені хочеться кричати»
Тим часом Юрій Армаш залишився без фінансової підтримки, майже без надії отримати належні йому рішенням суду виплати і з підірваним здоров’ям: майже рік тому йому встановили другу групу інвалідності. Але пенсію пенсію по інвалідності ветерану ніяк не можуть оформити, бо все впирається в проблеми з військовою частиною.
— Я тільки отримав компенсацію від Мінінтеграції, вони виплачують за кожен рік полону по 100 тисяч гривень, — розповідає військовий медик. — Ну і отримав виплату з військкомату у зв'язку з отриманням групи інвалідності, пов'язана з захистом Батьківщини, це в районі 500 тисяч. З березня у мене група інвалідності, пенсію я так і не отримав ніяку.
Зараз Юрій Армаш готується подавати до військової частини ще один судовий позов — хоче стягнути всі інші належні йому виплати з моменту звільнення з полону до звільнення з військової служби. Адже крім грошового забезпечення він має право також на матеріальну допомогу, компенсацію за невикористані відпустки, кошти на оздоровлення, індексацію за недоотримане військове майно за роки служби.
— За кожен місяць полону військова частина не виплатила ні надбавку по 100 тисяч гривень, ні щомісячну зарплату, — говорить Армаш. — Плюс, коли я повернувся на Україну, мені не платили зарплату. Чотири місяці я лікувався в госпіталі, за кожен мали сплатити по 100 тисяч — теж не виплатили. За недоотримане майно з 2020 року по минулий рік та індексацію не виплатили. Військове звання за вислугу років не дали. З 2020 по 2023 рік не виплачені відпустки. Вони мені написали в наказі, що військовий відгуляв відпустки і отримав все майно, а індексацію було виплачено ще до потрапляння в полон.
За словами Юрія, в частині йому заявили, що нібито не мають перед ним боргів по усіх цих виплатах. Однак він це заперечує і припускає, що належні йому гроші могли виплачувати якійсь іншій людині.
— У військові частині негласно сказали, що мої кошти були сплачені іншій людині і їх поділили, — говорить Юрій.— Сума, яку мені мають виплатити — близько 1 мільйон 400 тисяч гривень. Адже мене повернули в квітні 2023 року, а звільнили у листопаді. Виконавчі листи, за якими виплачують кошти, в бухгалтерію військової частини не потрапили, вони знаходяться у начальника юридичної служби бригади. Я звертаюся до оперативного командування в Одесу, вони відмовляються приймати від мене скаргу. Зараз мені хочеться кричати. Кричати через усе, що мені довелося пережити, через усе, що зі мною сталося. І через усю несправедливість, з якою я зіткнувся після звільнення з полону.
За словами колишнього полоненого Юрія Армаша, його випадок не поодинокий. Каже, що йому пишуть дружини полонених, які розповідають про те, що теж не можуть добитися виплат. Хоча троє полонених, які сиділи разом з вінничанином в одній камері, розповіли, що їм всім підвищили звання, дали нагороду за незламність, виплатили всі кошти. І це все сталося на протязі трьох-чотирьох місяців після повернення з полону.
Читайте також:
Процедура проходження і оскарження ВЛК за змінами від 31 грудня — роз'яснення юриста
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
Наталья Пресняк
Микола
Максим Бабляк
Yulia Yuliievna