«З початку війни до останнього подиху, лицем до ворога на нулі» — про Героя говорить брат

Це остання світлина Олександра Березовського. Він зранку зробив фото, ввечері загинув

• Він служив моряком, воював солдатом і обіцяв близьким повернутись з Перемогою.
• Зараз його ім’я на сайті петицій, тема — «Присвоєння звання Героя України Олександру Березовському посмертно».

Б.О.С — з таким позивним Олександр Березовський воював на війні від самого початку повномасштабного вторгнення. За словами його молодшого брата Олега, з позивним в нього склалося дуже просто: це його ФІО — Березовський Олександр Сергійович.

До війни, до позивного

Задовго до того, як потрапити на війну, а згодом в списки претендентів на звання Героя України, Олександр був звичайним хлопцем і дуже гарною людиною.

— Спочатку навчався в школі № 32, після школи вступив до коледжу навпроти СКА, потім пішов в армію, служив у військовоморських силах в місті Севастополь, — говорить Олег. — Він був старшим матросом на корветі Вінниця.

Після служби в армії Олександр вступив до Європейського університету, став фінансистом і працював у банківських установах.

— Він дуже любив футбол, грати і дивитись, — говорить Олег. — Спокійний, добрий, звичайний хлопець, патріот своєї країни, який без вагань пішов боронити нашу землю. На війні служив у військовій частині А 4053. Це 115 бригада, другий взвод забезпечення, відділення зв’язку.

На сторінці в Олега, в одному пості про брата, два його фото. Таких, наче «до» та «після». На першому Олександр — молодий чоловік, якому тільки виповнилося 35 і все життя попереду, треба тільки русняву наволоч з землі прогнати і жити. На другому — це людина з втомою в очах і досвідом в кожній зморшці.

— Тим не менш, він завжди і до останнього говорив: «В мене все добре, ми виб’ємо всю цю погань з нашої землі», — розповідає брат бійця. — І до речі про фото, стосовно «до» та «після» — так і є. Одне фото брат зробив на початку, а друге фото його останнє. Зранку, 11 вересня 2022 року о 9.14 він зробив це фото, а ввечері загинув.

Яким має бути герой?

Героя України дають за визначний геройський вчинок. На сайті електронних петицій родичі живих і полеглих бійців пишуть історії про своїх і говорять про присвоєння нагороди, досить часто посмертної. Там майже 100 сторінок з такими зверненнями. І як можна визначити той визначний вчинок? Якщо для кожної сім’ї, дитина, батько, мати, сестра чи брат, які взяли зброю/медичну аптечку, пішли на війну і там загинули — вже герої.

— На мою думку Олександр — Герой, тому що не просто був на війні, а до останнього свого подиху стояв на «нулі» лицем до лиця з ворогом і не зробив ні кроку назад, — говорить Олег Березовський. — 28 грудня 2022 року, йому б виповнилося 36 років. Він загинув 11 вересня 2022 року на Донеччині, при виконанні бойового завдання, захищаючи нас та нашу Україну.

Рідні Олександра в квітні 2023 року виклали петицію про присвоєння Героя України. І просять підтримати її:

«Прошу присвоїти звання Герой України Березовському Олександру Сергійовичу 28.12.1986 року народження. Народився в місті Вінниця. Пішов до лав ЗСУ на початку повномасштабного вторгнення 2022 року на захист Батьківщини і всіх рідних.Мужньо протистояв ворогу, вірив в нашу Перемогу і дуже любив свою Україну.Загинув на полі бою в н.п. Опитне(Донецька область) 11.09.2022 року. На запитання «як ти?» завжди відповідав «все добре, повернусь з Перемогою». Підтримайте петицію, ми хочемо, щоб він навіки залишився не тільки для рідних, а й для кожного народженого і ненародженого ще українця ГЕРОЄМ. Слава Україні! Героям Слава!»

Читайте також:

У квітні пішов на фронт і за кілька тижнів загинув. Вінниця попрощалась з Віталієм Медведським

«Досі не знаю, як жити без тебе, сину»: вшанували пам'ять дев’яти бійців КОРДу

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.