«Якби не Лановенко, мене не було б у живих». Виніс з поля бою поранених - командира і його заступника

Микола Лановенко був сміливим, кажуть побратими, сам наважився рятувати з поля бою поарнених командира і його заступника

• Майстер-сержант Микола Лановенко з в/ч 3008 врятував командира підрозділу і його заступника.
• Сам загинув у бою.
• У 2014 році не зрадив присязі, не перейшов у Криму на службу росії.
• Так само зробив його рідний брат, хоча їм обіцяли золоті гори.
• Як загинув патріот?

Брати Лановенки, Микола і Юрій, у 2014-му служили у Криму. Після анексії півострова росією відмовилися пеерходити на сторону окупранітв, хоча ті спершу агітували, багато обіцяли, а потім навіть залякували... Наші земляки не зрадили присязі.

На відміну від командування їхньої частини, яке повністю перейшло на службу до російської армії. Так само зробили 260 військових. Тільки семеро відмовилися і повернулися на материк, щоб далі служити Україні. Серед них були брати Лановенки.

Вони приїхали на рідну Вінниччину, свою малу батьківщину. Продовжили службу у в/ч 3008 Нацгвардії України.

Відтоді у них за плечима було понад десять ротацій у районі АТО/ООС. Юрій торік звільнився з війська, у нього закінчився контракт. Микола продовжував служити. Мріяв стати офіцером.

Про те, як загинув гвардієць Лановик, 20minut.ua розповіла прес-офіцер частини Анна Лазуренко.

Поряд у дворах знаходилася ворожа ДРГ

—Коли я запитала командира підрозділу, в якому служив Лановенко, кого б він хотів бачити поряд з собою, він відповів, що тієї людини, на жаль, уже нема, розповідає прес-офіцер.

Розмова відбувалася у той час, як командир лікувався після важкого поранення. Разом з ним у шпиталі перебував його заступник. Обидва дістали поранення в одному бою.

—Якби не Микола Лановенко, мене б уже не було серед живих, — продовжив командир. — Поряд у дворах, де я лежав поранений, стікав кров’ю, знаходилася ворожа ДРГ. Продовжувався бій. Мій підлеглий не злякався. Він ризикував життям. Витягнув не тільки мене, а й мого заступника. Передав медикам, а сам взяв на себе обов’язки командира і продовжив виконувати завдання.

Учасники того бою доповнили картину ще одним жахливим штрихом. Коли їхній командир впав, вони вважали, що він загинув. Передали, що у підрозділі «двохсотий».

Незважаючи на це, Лановенко кинувся до командира.

—Ще б трохи часу, і я б стік кров’ю, іншого не сталося б, зупинити кровотечу не мав жодної можливості, — продовжує згадувати ті трагічні  хвили командир. — Тому й кажу, що хотів би, щоб поруч зі мною була саме ця людина. На жаль, наш гвардієць нас врятував, а сам загинув. Сталося це вже під час іншого бою.

Своїм життям зобов’язаний побратиму Лановенку також заступник командира підрозділу.

—Він врятував мене на полі бою, знаю, що у той момент я був ледь живий, якби не допомога, ми б зараз з вами не розмовляли, — каже військовий.

Ворог переважав нас у п’ять разів

Командира одного з підрозділів в/ч 3008 і його заступника поранили  бою на Донеччині.

Їхній підрозділ, замаскувавшись, очікував на появу ворога. Розвдіка повідомила, що в їхньому напрямку мають підійти сили окупантів чисельність одного взводу. Для читачів уточнимо, що взвод нараховує 30 осіб.

Насправді у напрямку гвардійців висунулося шість одиниць бронетехніки, серед яких було дві одиниці САУ та стільки ж реактивних систем залпового вогню «Град». А чисельність особового складу ворога становила дві роти.

Гвардійці вистояли в тому бою завдяки підтримці нашої артилерії. Навіть перейшли в наступ. Однак поранення дістали командир підрозділу і його заступник, яких виніс з поля бою майстер-сержант Микола Лановенко. Приблизно через тиждень вогневе зіткнення повторилося. Ворог знову застосував артилерію і міномети. Одна з мін вибухнула недалеко від Лановенка. Більшість осколків влучили у його тіло. Гвардієць помер від важких поранень.

Командування частини подало його кандидатуру на нагородження. Лановенко удостоєний ордена «За мужність ступеня» (посмертно).Йому було тільки 35 років.

Що згадували гвардійці про Крим?

Прес-офіцер частини Анна Лазуренко пригадує своє спілкування з братами Лановенками. Зокрема, про те, як вони розповідали про події у Криму у 2014 році.

Служили у частині 3058. Командування частини одразу перейшло на сторону росіян. Подали "приклад" підлеглим. Загалом 260 військових перейшли на службу до окупантів.

—Спершу пропонували посади, високу зарплату, агітували прийняти російське громадянство, — згадували брати Лановенки. — Коли зрозуміли, що все одно не погоджуємося, стали залякувати, погрожувати. Але це теж на нас не вплинуло. Ми говорили, що присягу військовий складає один раз.

За їхніми словами, вірність присязі тоді зберегли тільки семеро військових з їхньої частини, саме стільки повернулися на материкову Україну, щоб продовжити службу в Україні.

Читайте також:

«Це той, хто танк підбив». Історія загиблих братів, які у перший день війни прийшли у військкомат

Пропонують замінити бюст Івана Бевза на Героя Віталія Скакуна. ПЕТИЦІЯ

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.