«Як же я своїх хлопців там кину?» До Вінниці на щиті повертається Євгеній Пиндик

«Як же я своїх хлопців там кину?» До Вінниці на щиті повертається Євгеній Пиндик
  • Після російського вторгнення вінничанин покинув роботу за кордоном та вступив до лав ЗСУ. Захищав країну на Півночі та Сході.
  • Загинув в українському Бахмуті. У Героя залишилися батьки, дружина та троє маленьких дітей.
  • Містян просять вшанувати Євгенія живим коридором. 

«Дізнавшись про велику війну, Женя повернувся в Україну, щоб стати на її захист», — розповідає Ірина, подруга загиблого в боях за Бахмут Євгенія Пиндика. Вінничанин працював далекобійником у Литві, але після повномасштабного вторгнення написав заяву про звільнення та повернувся на Батьківщину. Кілька днів побув з дружиною та трьома маленькими дітьми, яких давно не бачив, а потім пішов до військкомату. 

Оскільки колись Євгеній проходив строкову службу в армії та мав кілька відритих категорій у водійському посвідченні, йому одразу сказали приходити з речами. Спочатку чоловіка відправили на Черкащину. Згодом були кордони Чернігівської та Сумської областей, де бої та перестрілки з ворогом не вщухали довгий час.

В армії вінничанину довірили кермування бронеавтомобілем українського виробництва «Козак». На ньому він виконав чимало бойових завдань на Півночі країни. Однак у січні все змінилося. Дружина Євгенія Олена каже, що у частину прийшов наказ про перекидання додаткових сил на бахмутський напрямок. 

Відео дня

— У нас до останнього була надія, що його не відправлять у найгарячішу точку. Ми просили Женю повернутися додому: «У тебе ж маленькі діти», але він відповідав, що все буде добре, я довоюю, — пригадує подруга військовослужбовця Ірина. — Коли остаточно стало відомо, що Женю переводять у самий Бахмут, ми не просили, а вже благали його не їхати. У нього троє дітей, він міг би демобілізуватися, або хоча б перевестися на інший напрямок. Та Женя нас не слухав: «Як же я своїх хлопців там кину?»

Євгеній з побратимами

У Бахмуті вінничанин пересів за кермо канадського бронеавтомобіля Roshel Senator. Нерідко виїжджав на ньому для евакуації поранених під час вуличних боїв побратимів. З однієї такої поїздки Євгеній не повернувся.

— У них був «Старлінк», тому ми могли говорити щодня. Я постійно питала, як там у нього справи, а він завжди відповідав, що все тихо та спокійно. Якось ми побачили відео з ним і зрозуміли, наскільки там дійсно «тихо» та «спокійно». Постійно щось вибухало, звуки пострілів, прильоти, — розповідає дружина Євгенія Олена. — 9 березня він подзвонив мені зранку, сказав, що у нього якась проблема з колесом, що його потрібно замінити. Я запитала, чи буде він в той день ще кудись виїжджати. Сказав, що не знає.

Близько дев’ятої години вечора того ж дня Олені зателефонували побратими Євгенія. Повідомили, що її чоловік важко поранений, але ніби як стабільний. Дружина почала з’ясовувати деталі, зв’язалася з командиром. Сказала йому, що їхатиме до Євгенія. Офіцер просив почекати до ранку, але Олена відмовилася. Після цього командир написав: «Женя помер». 

Близькі вінничанина не знають деталей його загибелі. Відомо лише, що в автівку Євгенія поцілили і що поранення він отримав саме у ній. Побратими розповідали, що Бахмут тоді був під сильним ворожим обстрілом, тому Євгенія не могли вивезти одразу. Довелося чекати кілька годин. Чоловіка помер у госпіталі. 

Раніше того ж дня вінничанин опублікував своє останнє відео у Тік-Тоці. На ньому він проїжджає повз літак-пам’ятник МіГ-17 у Бахмуті. За кілька годин Євгеній загинув, а літак росіяни знищили наступного дня. 

Напередодні, 8 березня, Євгенію Пиндику виповнилося 40 років. Чоловіку було не до святкування, але не дзвінки близьких він відповідав, радо приймаючи їхні привітання та побажання якнайшвидшої перемоги. Подруга Героя Ірина говорить, що запитала під час останньої розмови, коли Євгеній збирається приїхати додому. «Я приїду дуже скоро», — відповів вінничан. 

— Він виконав свою обіцянку і вже повертається додому. Але не так, як всім нам хотілося, — продовжує Ірина. — У листопаді Женя приїжджав у відпустку. Провів десять прекрасних днів у колі родини: відсвяткував день народження середньої доньки, водив дітей на гуртки, гуляв Вінницею. Тепер його немає. Останні дні менша донька постійно говорить мамі: «Відкрий штори, щоб тато мене побачив. Бо тато на небі». 

Прощання з Євгенієм Пиндиком відбудеться 16 березня (четвер). 

Вінничан просять зустріти Героя живим коридором. Об 11.00 колонна проїжджатиме через Центральний міст до Спасо-Преображенського кафедрального собору. 

О 13.00 загиблого захисника поховають на Алеї Слави на Сабарівському кладовищі. 


Читайте також:

«На війні немає атеїстів». Капелан Михайло Бабій розповів про новий храм і молитви бійців

«Бойове хрещення пройшло у запеклому бою» — морпіх «Гора» розповідає про війну

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (282)
  • Наталия и Олег Комарские

    Герою Слава
  • Руслан Карнаух

    Вічна пам'ять герою
  • Ольга Епифанович

    Царство небесное,пусть земля будет пухом.
  • Раиса Ланова

    Вічна слава Герою!

keyboard_arrow_up