Як загинув прапорщик із Жмеринки - зафіксувала камера на шоломі бійця

-З Максом ми були, як брати, - розповів журналісту «20 хвилин»/RIA військовослужбовець, який служить за контрактом. – Познайомилися у 2013-му, ще до війни. Відтоді підтримуємо дружні стосунки. Знаю його дружину Валентину, сина, якого звати так само, як і батька. Був у них дома у Жмеринці. Він приїздив до мене, навіть з ремонтом квартири допомагав. Ми розуміли один одного з півслова. Уявляєте, як мені важко говорити про втрату. Та ще й на похороні не був. Фізично не міг це зробити, бо лікуюся в госпіталі.

До кінця не міг додивитися

За словами співрозмовника, момент обстрілу їхнього бліндажу записала відеокамера.

-У нас служить хлопець, який добре знається на сучасній техніці, знімає на камеру «гарячі» деньки, - продовжує боєць. – Під час обстрілу 29 червня він також включив камеру, закріплює її на шоломі. Його контузило, тому виключити камеру ніяк не міг. Ось так і вийшов запис всього обстрілу.

Микола каже, що тепер, у шпиталі, вони лікуються разом з бійцем, який записав момент обстрілу і загибелі Максима.

-Чесно кажу, я не зміг додивитися до кінця, те страхіття, що звалилося на голови хлопців, - продовжує співрозмовник. – На передовій з січня місяця. Багато-чого бачив. Але коли гине твій друг, на таке дивитися нема сил.

За словами  військового, в укритті знаходилося троє. Максим сидів посередині, хлопці по краях. Накриття у два накати. Ряд дерев’яних балок і шар землі, потім знову балки і два шари землі. Накриття розтрощило, посікло, як дрова, хлопців відкинуло, а Максиму затиснуло балками шию.

-Під час обстрілу я був на іншій позиції, - тому, як все сталося, побачив уже на відео, - пояснює чоловік. – Ну, й хлопці розповідають, вони ж була поряд у ті хвилини.

Таким усміхненим і життєрадісним запамятають Максима...

Почали з автоматів, закінчили – з танка

Уточнюю у бійця, з чого стріляли бойовики у той день по їхніх позиціях. В одних повідомленнях йдеться про обстріл з танка, в інших – з мінометів. Військовий каже, били і з мінометів, і з танків. За його словами, обстріл розпочали зі стрілецької зброї.

-Автомати, кулемети, гранатомети «сепарів» заговорили десь об 11-й ранку, - говорить «атовець». – Через годину вдарили з мінометів 82-го калібру. Після цього вони получили «отвєтку». Але на цьому не заспокоїлися. Мінометний обстріл доповнили постріли з танка. Постріл з танка специфічний, як ми кажемо, дуже противний, його ні з чим не сплутаєш.

Почалося справжнє пекло. Як стверджує боєць, зі сторони Ясинуватської розв’язки вдарила ще й артилерія снарядами 122-го калібру.

-Ясинуватська розв’язка від наших позиці не далі, як півтора кілометри, - уточнює Микола. – Що саме влучило у бліндаж, де знаходилося троє наших разом з моїм другом Максом, сказати важко. Наступного дня «сепари» взагалі страх втратили – пішли в атаку. Нас, поранених, з позицій евакуювали. Що відбувалося 30 червня, знаємо з розповідей наших побратимів. Кажуть, підбили і танк, і БМП, і атаку відбили.

Такого страшного голосіння Жмеринка ще не чула

Максима Керничного провели в останню путь у неділю 2 липня. Цей день, як і попередній, міська влада оголосила днями жалоби за загиблим земляком. Поховали його на кладовищі у приміському селі Леляки. З усіма військовими почестями. Від будинку, де він проживав із сім’єю, а поруч будинок батька й матері, труну несли на руках через більшу половину міста. Сотні людей йшли слідом.

-Коли прощалися, у хаті настільки пронизливо голосили жінки, що мороз йшов по тілу, - каже один із сусідів Керничних. - Про загибель Максима батькам повідомили тільки наступного дня, тобто 30 числа. До будинку приїхали міський голова, військовий комісар, ще якісь люди.

Максим став військовим за прикладом свого старшого брата – Роман уже дослужився до полковника. Служив у військовій частині Повітряних сил, що дислокується у Гавришівці, потім у 72-й окремій механізованій бригаді у Білій Церкві.

Щирі співчуття батькам, дружині, синові, рідним, друзям і землякам мужнього захисника рідної землі. Герою – вічна пам'ять і слава!

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.