Як в Оводова цигани вкрали коні і чому повернули? Історія з життя голови міської Думи Вінниці
- Сьогодні, 11 вересня, у День Вінниці згадуємо про міського голову Миколу Оводова.
- Він залишив не тільки гарні спогади, за час його головування виросли будівлі, які дотепер прикрашають місто.
- Як і коли лікар Оводов почав керувати містом?
Готель «Савой», будівля міської думи з білою» залою для концертів, лікарня імені Пирогова, театр, водонапірна вежа, яка нині є символом міста, електростанція, відкриття трамвайного сполучення — це тільки невелика частина добрих справ, що їх вдалося здійснити для міста головою Думи Миколою Оводом.
Доповнити їх можна інформацією про створення у місті окружного суду, відкриття банку, жіночої і чоловічої гімназій… На посаду керівника містом його обрали у 1899 році. Працював на ній до 1917 року.
Про деякі факти з біографії Миколи Оводова розповів вінницький письменник Михайло Пащенко. Про них можна прочитати у книзі письменника «Легенди та історії Вінниці», виданій у 2019 році.
З розповіді дізнаємося, чому саме Оводова, міського лікаря, депутати Думи обрали на посаду голови міста. Як вдалося заїжджому інтелігенту здобути високий авторитет серед містян? До «чужих», як тоді, так і нині ставилися і ставляться з певною пересторогою. Про Оводова такого не скажеш. І ось чому.
У Ямпіль приїхав новий лікар на фаетоні
Родом Микола Оводов з Воронезької губернії. Там він народився у 1864 році. Освіту здобував в Києві, в університеті Святого Володимира. Після закінчення навчання молодий лікар здивував багатьох. Йому пропонували роботу у київській клініці. Він відмовився і обрав місцем роботи прикордонне містечко Ямпіль, що за сотні кілометрів від Києва.
Як пише Пащенко, до Ямполя молодий лікар прибув на власному фаетоні у запряжці двох гнідих жеребців. Такий транспорт йому подарували батьки дружини.
Був березень 1883 року. Департамент Подільського губернського правління призначив Оводова міським лікарем у Ямполі. Лікарня знаходилася у пристосованому приміщенні. Саме в ньому виділили невелику кімнату для «дохтора», як говорили місцеві. Містечко відзначалося колоритом національностей: крім українців, у ньому проживали молдовани, євреї, поляки, багато циганів.
Коней лікар залишав у містечковій стайні, що її утримував господар заїжджого двору єверей Лейба. Саме він повідомив Оводову про крадіжку його жеребців. Мовляв, не угледів. Разом з тим натякнув, що знає, як можна повернути крадене. Треба йти до циганського барона. Зрозуміло, не з порожніми руками. Після цього можна сподіватися, що жеребців повернуть власнику.
Оводов категорично відмовився це робити. Тим само здивував не тільки господаря заїжджого двору, а й циганського барона.
Дні для лікаря минали швидко. Щодня до лікарні навідувалося багато людей. Уже з ранку шикувалися у чергу.
Якось у кабінет зайшов статний циган разом з дівчиною. З’ясувалося, це був той само барон. Дівчина — його донька. Розповів лікарю таку історію. Готуються видати доньку заміж, а тут напала недуга. Хворій нареченій жених може відмовити. Мало не на колінах просив зарадити, вилікувати дівчину.
Пацієнтку стали лікувати. Через деякий час недуга відступила. Після цього на лікаря чекала несподіванка. «Коней повернули!», — з такими словами зайшов до його кабінету Лейба.
Як пише Пащенко, за деякими переказами, той само циганський барон після весілля доньки дав грошей на будівництво нової лікарні. Втім, будували заклад уже без Оводова. Чому лікар покинув Ямпіль?
Спершу в Одесу, а звідти у Вінницю
Чума та інші інфекційні хвороби накрили Одесу. У місто на березі моря направили з Петербурга комісію. Очолив її наш земляк академік знаний інфекціоніст Данило Заболотний. Той самий медик, який винайшов вакцину проти чуми і випробував її на собі. На участь в такому небезпечному експерименті погодився також один з його учнів.
Серед медиків, яких Заболотний підібрав у комісію, був Микола Оводов. Під час перебування в Одесі він здивував не тільки Заболотного. Оводов запропонував боротися за належний санітарний стан через… газети. Сам почав писати критичні статті, фейлетони про жахливий санітарний стан міста. Дошкульно критикував порушників санітарних норм і правил.
По завершенні роботи комісії Данило Заболотний звернув увагу на здібного молодого лікаря. Вирішив, що земляки з Вінниці будуть вдячні за такого спеціаліста.
Словом, саме Заболотний рекомендував Оводова на посаду міського лікаря Вінниці. У місті, де нараховувалося понад 30 тисяч мешканців, було тільки вісім лікарів. Місто на березі Бугу також мало жахливий санітарний стан. Особливо його мікрорайон Єрусалимка. Оводов, як і в Одесі, застосував практику критики через газету «Губернські Відомості». За його наполяганням, міська Дума створила санітарну комісію. Її члени отримали завдання дбати про наведення чистоти у місті. У роботі їм допомагали поліцейські, які ще й стежили за чистотою на головних вулицях міста. До речі, до їх очищення залучали арештантів.
Оводов був настільки активний, що за свої заслуги отримав ордени св.. Анни, спершу III. а потім II ступенів, а також св.Станіслава.
Неспроста його кандидатуру запропонували на голову міста, за що проголосували депутати Думи у 1899 році.
Гарним тандемом у роботі з розбудови міста того часу називають співпрацю міського голови з архітектором Григорієм Артиновим. Він працював інженером. Міський голова звернув увагу на талант Артинова. Запросив на розмову. Дізнався, що за плечима в Артинова є будівництво низки об’єктів на Волині. Після того запропонував стати міським архітектором.
Міський голова брав з собою архітектора у поїздках за рубіж. В Англії вони перейняли будівництво готелю «Савой», у Бельгії — трамвайне сполучення, у Франції — зразок водопостачальної вежі.
Обидва хотіли бачити Вінницю європейським містом. Оводов закликав інвесторів із зарубіжних країн, а також заможних євреїв розбудовувати місто.
Те саме, що робить нинішня міська влада. Змінився час — завдання залишилися ті ж.
Ніби його й не було
У радянські часи про Оводова майже не згадували. За словами Михайла Пащенка, у 1974 році вийшла книга «Вінниця — історичний нарис». У ній жодного слова про людину, яка так багато зробила для розвитку міста.
Навіть в оновленому виданні «Вінниця — історичний нарис», надрукованому уже у 2007 році, вміщено тільки скупу згадку про те, що головою Думи обрали у 1899 році Миколу Оводова, «титульного радника зі старшинством», випускника медичного факультету університету Святого Володимира з досвідом роботи лікаря у Вінниці». І все! Про справи голови за його 18 років роботи на посаді нічого не написано.
— Можливо, це наша байдужість, а в радянські часи буржуазне походження Оводова не дозволили віддати належне його справді дуже важливим справам, зробленим для Вінниці і вінничан. Досить сказати, що ще за його життя у місті був бульвар Оводова. Такий напис можна побачити на стариш листівках. Так назвали частину нинішньої Соборної — від готелю «Савой» до тодішньої жіночої гімназії, нині школа №2.
Оводова звільнила з посади радянська влада, йдеться у публікації Михайла Пащенка. Сталося це у березні 1917 року. Разом із другою дружиною Емілією і двома дітьми Ольгою та Миколою він залишив Вінницю і переїхав до Одеси. Там працював лікарем до останніх днів. Зам межу вічності пішов у 1941-му.
За словами Пащенка, вінницькі дослідники віднайшли і впорядкували могилу Оводова в Одесі.
Читайте також:
Як посол вивчив українську мову. У Вінниці відкрили Почесне Консульство Латвії
Чи знаєте ви...? Запитали перехожих на вулиці про історію Вінниці й зафільмували відповіді
Красива, сучасна й комфортабельна: добірка відео про Вінницю до Дня міст
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
