• До 1967 року людину вважали мертвою, коли зупиняється її серце. Після 1967 року смерть людини констатують із моменту смерті мозку.
• В Україні почали робити операції з трансплантації органів не так давно. На цьому тижні завдяки донору з Вінниці пересадили серце, дві нирки та печінку трьом дітям та 17-річній дівчині.
• Медики мають потребу в донорских органах, але культура дарування органів для інших людей ще й досі не є популярною.
• Вінничани мають бажання дати згоду стати донорами посмертно.
• Але люди запитують, яка позиція Церкви до питання донорства органів. Ми запитали про це священиків різних конфесій.

Після 1967 року у Гарварді переосмислили критерії смерті. Смерть людини констатують із моменту смерті мозку, коли відмирає мозок, мозочок і стовбур головного мозку. Цю смерть вважають незворотною, тобто людина не зможе більше повернутися до життя. Отож, медик повинен бути на 100% впевнений, що пацієнт помер, і лише тоді приступати до взяття органів. Але за умови, що ця людина (донор) за життя погодилася віддати власні органи тим, кому вони можуть врятувати життя чи покращити стан здоров’я.

Донорство органів — це дуже шляхетна справа. Але людина повинна добровільно і свідомо прийняти рішення про те, що готова посмертно віддати свої органи тим, хто потребує пересадки, і  засвідчити це офіційно. Деяких християн лякає перспектива стати донором. Вони не знають, як ставиться до цього питання Церква.

Зокрема наша читачка Оксана Васьковська написала в коментарях під публікацією «Це прорив, що дозволили пересадку органів». Запитали у вінничан про донорство після смерті» наступне: «Цікавить думка нашої православної церкви. Що говорить релігія про донорство?». Далі виникла ціла дискусія. Одні читачі писали, що церква підтримує донорство. Інші, що не підтримує.