«Я виріс на Поліни Осипенко». В Ізраїлі поширюють книгу на івриті про туристичні родзинки Вінниці
- Книга дасть можливість дізнатися про Україну і Вінницю ізраїльтянам, які читають на івриті.
- Про історію її написання 20minut.ua розповів автор — Едвард Докс.
Книга називається «Український репортаж івритом».
Основний текст подано на івриті. Але є фрагменти на українській і англійській мовах. Особливе місце у ній відведено Вінниці. І це не спроста — Едвард Докс народився у нашому місті.
Презентували у Варшаві
Видання яскраво оформлене, текст супроводжується цікавими ілюстраціями. Презентація відбувалася у Варшаві напередодні нового року під час україно-ізраїльского інноваційного форуму.
Участь у ній взяв Надзвичайний і Повноважний Посол Ізраїлю в Україні Михайло Бродський.
— «Український репортаж івритом» це результат мого особистого пізнання України упродовж тридцяти років, — каже Едвард Докс. — Хотілося, щоб більше ізраїльтян дізналися про прекрасну українську землю, її унікальні місця. Мова йде про тих, хто читає на івриті.
Передмову написав радник Президента єврейської держави Шимона Переса — Іорам Дорі.
Гортаючи сторінки, звертаєш увагу, що деякі тексти надруковані українською й англійською мовами.
—Книжка івритська за змістом та українська за формою, — говорить її автор. — Передмова та довідкові тексти на українській та англійській мовах, підписи до світлин теж на англійській. Це дає можливість привернути увагу ширшого кола читачів.
Під час нашої розмови автор звернув увагу на декілька цікавих публікацій. «Драйвовою родзинкою» одного з туристичних маршрутів він назвав підйом на щит пам’ятника «Батьківщина-мати» у Києві. Розповів про статую «Закохані ліхтарі» на Майдані Незалежності, єдину у світі банкноту з надписом на ідиш, перші подорожі туристів до Чорнобильської зони, будинок національного поета Ізраїлю в Житомирі Хаїма Нахмана Бяліка, могилу Гершеле Острополера в Меджибожі.
Зберіг світлини людей і будинків
З-поміж безлічі світлин він зупинився на фото низки унікальних людей єврейської національності, які проживають, чи проживали раніше, у нашій державі.
Є також знімок дорогих йому людей — бабусі й дідуся, які жили у містечку Джурин. Це їм присвятив книгу вдячний внук. Бо їхня історія варта окремої книги. Про їх нелегку долю знято документальний фільм. Малою дитиною разом з батьками її депортували нацисти з Румунії, де вони на той час проживали. Після вигнання гітлерівців вони не мали можливості повернутися до рідних місць. Це дуже непроста історія про те, як комуністичний режим розлучив маму з дитиною.
Едвард зберіг світлини типової єврейської забудови нашого міста, зокрема на колишній вулиці Поліни Осипенко, яка нині називається Мури. Згадує про відомих на той час людей, які проживали у будинках на цій вулиці.
До збірки увійшла світлина Шаргородської синагоги, будівлі з незвичайною архітектурою. Вміщено фото легендарних Лейби і Сурки Дікерманів з Брацлава.
— Мій світ завалився, коли розпочалася війна, — говорить Едвард Докс. — Я не вірив, що це може статися. Все навкруги руйнувалося.
Ізраїльські читачі на івриті дізнаються про трагедію 14 липня 2022 року. Фото і текст про дівчинку Лізу змушують гулкіше битися серце. Авто описав про обстріли російськими агресорами середмістя Вінниці. Про загиблих людей, серед яких була маленька дівчинка Ліза.
Співрозмовник вірить у нашу Перемогу. Переконаний, що після її настання в Україну будуть приїжджати ще більше туристів, ніж це було до війни. Книга Він переконаний, що «Український репортаж івритом» дуже знадобиться тим, хто володіє цією мовою, для пізнання туристичних родзинок нашої держави.
Автор нітрохи не сумнівається, що після вигнання окупантів, до країни-переможця захочуть приїжджати значно більше туристів, ніж це було до війни. Післявоєнний туризм стане активнішим. Гостям потрібна буде інформація про нашу країну. Книга на івриті для багатьох стане у нагоді.
Дотепер любить Вінницю
Едвард Докс hазом з батьками проживав у будинку на вулиці Поліни Осипенко. Найближча кола до них №17, саме там навчався хлопець. Батьки працювали на підшипниковому заводі. До речі, декілька років тому він привозив до Вінниці маму. Вона виявила бажання побувати тут.
Звичайно, жінка захотіла побачити завод, де трудилася не одне десятиліття.
—Краще б ми туди не їхали, — каже Едвард. — Від руїн, що постали перед очима, мамі зробилося зле.
Його батьки виїхали в Ізраїль, коли він навчався у дев’ятому класі. Співрозмовник зізнається, що дуже не хотів змінювати місце проживання. На той час мав багато друзів. Крім навчання, хлопці мали багато різних захоплень. Все було їм цікаво. І раптом треба було виїжджати…
Школу він уже закінчував в Ізраїлі. Там відслужив в армії, здобув вищу освіту на факультеті журналістики університету. Працював на радіо.
—Не повірите, весь час мені хотілося повернутися до Вінниці, — каже Едвард. — І я зробив це. На початку 90-х приїхав кореспондентом від Ізраїльського радіо. Дотепер зберігаю акредитацію обласної ради.
З часом перебрався до Києва. Працювати у низці місцевих видань.
Любив подорожувати Україною. Організовував екскурсії. Одним з маршрутів було рідне місто Вінниця.
Нині Едвард Докс в Ізраїлі. Каже, не минає дня, аби він не спілкувався з кимось з Києва, чи Вінниці. Публікує статті в ізраїльських виданнях про те, як наші військові протистоять окупантам, розповідає про волонтерів, залучає ізраїльтян до підтримки українців у нинішній непростий час.
Читайте також:
«Вы, наверное, националист?» Листи Стуса, вивезені з окупованого Донецька, передали у Рахнівку
Військового Дмитра Присяжнюка відзначили орденом «За мужність»
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
