«Вони хочуть відчути себе такими, як інші»: у Вінниці створили фотопроєкт про дружин загиблих Героїв

Одна з учасниць проєкту

• Три вінничанки створили фотопроєкт «Я — Жінка», що в ньому розповідають історії жінок, які на війні втратили своїх чоловіків.
• Ініціатива також має на меті зменшити невиправданий суспільний осуд таких жінок лише за те, що вони намагаються жити далі.
• Що це за проєкт та як до нього долучитися охочим?

«Коли на війні загинув мій друг дитинства, його дружина стикнулася з суспільним осудом. Осуджували її за манікюр, за те, що вона вийшла на роботу та за багато всього іншого. Мене це дуже зачепило і ми вирішили організувати їй фотосесію», — розповідає фотографка Уляна Сідлецька. 

Дівчина говорить, що фотосесія стала для тієї жінки своєрідною терапією, яка допомогла знову відчути себе та бодай ненадовго відволіктися від горя. Тоді Уляна з колежанками Вікторією Санатос й Мариною Бондаренко зрозуміли, що критики зазнає чи не кожна дружина загиблого Героя, яка бодай якось намагається повернутися до нормального життя: макіяж, засічка, відсутність траурних хусток на голові — усе це хибно сприймається суспільством так, ніби ці жінки забули про своїх чоловіків. Уляна переконана, що це не так. 

— Ці жінки й без засуджень зі сторони пережили чимало поганого, тому їх потрібно не критикувати, а підтримувати, — говорить авторка проєкту. — Так з'явився наш фотопроєкт «Я — Жінка». Його мета — підтримка дружин загиблих захисників. А до інших ми хочемо донести, що не треба їх осуджувати.

Фотографка говорить, що до студії учасниці проєкту часто заходять похмурими, закритими й неговіркими. Перша усмішка зазвичай з'являється після нанесення макіяжу. Деякі жінки востаннє робили макіяж рік, або й півтора року тому, до загибелі чоловіка. Тому, продовжує Уляна, ця звична для багатьох жінок дія стає для них чимось справді новим і приємним. 

Далі відбувається фотосесія, під час якої жінки ще більше розкриваються, дозволяючи собі вбиратися в гарні речі, позуючи, а іноді й жартуючи. Та більшість одкровень трапляються по завершенню знімань. Саме тоді жінки починають ділитися спогадами, історіями кохання та іншими особистими моментами зі свого життя.

— Кожна така фотосесія емоційно дуже складна, але ми з дівчатами біжимо на них, тому що ці жінки дуже нас мотивують та заряджають своєю енергетикою, — розповідає Уляна Сідлецька. — Після фотосесії жінки не хочуть сідати за кермо чи викликати таксі, вони хочуть прогулятися. Їм приємно бути гарними серед інших людей. Вони хочуть відчути себе такими самими, як інші. 

Уляна говорить, що історія кожної учасниці їхнього проєкту не залишить нікого байдужим. До прикладу, одна з жінок постраждала внаслідок ракетного обстрілу Вінниці, отримавши опіки, а за рік на війні загинув її чоловік. І попри все це вона намагається жити далі. Так само й інші жінки, які діляться історіями свого великого кохання, або в пам'ять про своїх чоловіків втілюють спільні заповітні мрії. 

— Вчора написала одна дівчина, яка говорить, що після фотосесії навіть діти побачили у ній позитивні зміни. Вона відчула певну легкість і діти змогли зробити те саме, почали жартувати й веселитися, чого їм давно хотілося, — говорить Уляна. 

Підсумком проєкту «Я — Жінка» стане виставка портретів учасниць. У першій частині проєкту візьмуть участь 11 жінок, більшість з яких вінничанки. Про дату відкриття виставки організаторки повідомлять згодом, але попередньо воно заплановане на початок грудня. 

Другу частину проєкту планують розпочати після нового року. З приводу участі організаторкам можна писати СЮДИ або СЮДИ. Крім того, дівчата запрошують долучатися компанії та бренди, які готові стати партнерами проєкту. 

— Якщо хтось хоче зробити дівчатам щось приємне? Ми готові до співпраці, — говорить Уляна. 

Читайте також:

Вінничанка отримала нагороду «Орден Королеви Анни «Честь Вітчизни»

«Майже два роки не бачив тата»: у Вінниці провели акцію на підтримку полонених

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.