Вісім разів запитували: «Де нацики?» Волонтери привезли в Ізюм допомогу, побували на місці поховань

Дорога в обидві сторони - до Ізюма й назад - подекуди була вкрай небезпечна, але вони доїхали!

• Представники чотирьох волонтерських організацій з Вінниці завезли допомогу у звільнений Ізюм.
• Їхній меседж до інших ГО — у звільнених містах люди вкрай потребують найнеобхіднішого: від продуктів харчування до ліків.
• Готують вантаж для другої поїздки. Долучайтеся, охочі!

Вони ризикували власною безпекою. В обох випадках — коли їхали до Ізюма і на зворотному шляху. З Вінниці дорога пролягала  через Покровське і Барвінкове. На одному з відрізків довелося проїжджати через напівзруйнований міст. Був великий ризик злетіти у воду.

На зворотному шляху змінили маршрут, аби не їхати через міст. Але й тут ризикували. Їхали трасою від Ізюма до Слов’янська і далі на Краматорськ. Там продовжуються обстріли, бо тривають бойові дії. Відрізок шляху приблизно у 40 км — у вирвах від вибухів.

Їхали на трьох бусах і одному мінівену. У поїздці брали участь волонтери чотирьох організації: «Павлов-Павловський з RIA/20minut.ua», «Енергія Відродження»,  «Дорожний контроль. Вінниця» та ГО «Сфера».

Доставили продукти харчування, засоби гігієни, медикаменти і трохи зимового одягу.

Враженнями від поїздки  поділилися з Віталій Павловський та Володимир Затайдух. Поїзду узгоджували з нашими військовими. Вони ж супроводжували їх у місті. Кажуть, допомогли земляки, які нині виконують завдання у звільненому місті.

«Хапали за руки і запитували, коли ще приїдете»

—В Ізюмі у дефіциті найнеобхідніше, що потрібно людині, — розповідає Віталій Павловський. — Мій меседж до тих, хто має намір завезти допомогу у звільнені міста, а це треба робити, бо схожа ситуація скрізь, звідки вигнали орків. Людям потрібні найнеобхідніші продукти харчування,  миючі засоби, засоби гігієни, найпростіші ліки, памперси. У місті багато лежачих людей. На вулицях ми бачили переважно дітей і людей старшого віку.

До міста заїхали вчора, 18 вересня, приблизно о 12-й дня. Поверталися о 10-й вечора.

Попередньо домовилися з одним з місцевих чоловіків, аби той повідомив людей, що волонтери привезуть допомогу. Спершу під’їхали до будинку цього чоловіка. Стара «хрущівка».  У будинку, як і в квартирі, відсутній ремонт. На подвір’ї теж  не видно, щоб воно було доглянуте. Мова не про сліди війни. Неозброєним оком видно, що кошти у розвиток інфраструктури міста тут не вкладали або мало вкладали. У нас у Вінниці таке можна було побачити на початку 90-х.

Зате люди налаштовані на підтримку України. Вони продемонстрували, що вміють бути вдячні за надану допомогу.

Вінницькі волонтери відчули це уже під час першої зустрічі з мешканцями Ізюма. Вона відбулася у дворі будинку, де мешкає їхній провожатий. Там видали першу допомогу.

Далі поїхали до центру.

Там уже вишикувалася черга з понад 200 людей.

За словами пана Віталія, їхній супроводжуючий взяв у свої руки  розподіл привезених товарів. Наприклад, картоплі видавали по два кілограми в одні руки. Люди найбільше просили борошна, олії і засобів гігієни. Багато-хто запитував про медикаменти, найперше від застуди, кашлю, жарознижуючі.

Дуже швидко салони усіх чотирьох автомобілів спорожніли. Можна було  шкодувати хіба що про те, що не вдалося привезти більше.

—Скільки  слів подяки, як ми почули в Ізюмі, не пригадую, щоб десь ще висловлювали люди, — говорить Віталій. — До наших військових у місцевих повна довіра. Вони не відходять від техніки, розмовляють з озброєними. Бачили, як це роблять і дорослі, і діти. Просять їх не залишати місто, бо бояться повернення орків.

На гаражах зламані замки

Багато людей хотіли поговорити. Здебільшого розповідали про пережите, про страхи, яких зазнали під час окупації.

Віталій Павловський запам’ятав розповідь одного з чоловіків.

—Вісім разів до мене додому приходили орки, — говорив житель Ізюма. — Кожного разу розмову починали з одного й того ж питання: «Де нацики?». Один допитував, а інші в цей час шастали по будинку. Спершу з гаража забрали мотоцикл. Наступного разу витягнули мотоблок. Не стало інструментів. Відбирали все, що їм потрапляло на очі і що вважали необхідним для себе.

Чоловік порадив звернути увагу на гаражний кооператив, біля якого ми мали проїжджати. У більшості гаражів замки зламані, двері відчинені.

— Дехто вже почепив нові замки, але всю техніку, яка була у гаражах, вкрали, — пояснював чоловік. — Так само виносили з квартир і будинків те, на що, як кажуть, поклали око.

За словами ізюм ця, рашисти деколи говорили таку фразу: «Раньшн ми билі в Буче, теперь прішли к вам. Запомнітє ето, укри». На підтвердження показували літеру V.

Не дозволяли виходити з будинків

В Ізюмі не працює Інтернет, відсутній мобільний зв'язок, місто залишається без електрики, її обіцяють поновити не раніше, як за тиждень.

На вулицях, прямо у центрі, можна побачити вирви від вибухів снарядів. Повсюди зруйновані будинки.

Володимир Затайдух каже, що запам’ятав розповідь чоловіка, який говорив, що у перші дні окупації рашисти заборонили взагалі виходити з будинків.

— Вимагали зробити написи на усіх будинках з цифрою, скільки проживає людей, — казав ізюмівець. — Через деякий час дозволили виходити у двір, але не далі. Згодом можна було  ходити по вулиці, на якій твій будинок.

Найстрашніше почалося тоді, коли в місті почали зникати люди. Вийшов чоловік з дому —  і не повернувся. Ніхто не знає, що з ним сталося, і де він. Можна було тільки здогадуватися.

Після таких зникнень на околиці міста у лісі стали з’являтися свіжі могили.

— Ми побували там, — говорить Володимир Затайдух. — Зняли відео. Кадри настільки моторошні, що від них мороз по спині. Уявіть хрести без прізвищ, а тільки з позначеннями №. Це дикість і варварство орків, яке, здавалося б, не може відбуватися у 21 столітті. Бачили поховання родини з п’яти людей, серед яких 6-річна дівчинка. Там не тільки страшно, там дихати важко.

Мого співрозмовника вразили зруйновані храми. Каже, це ще одне свідчення того, що в окупантів нема в душі нічого святого. Це не люди, а нелюди!

Починають відчинятися поодинокі магазини. Волонтери заглянули в один з них. За словами затай духа, полиці майже порожні. Підприємці поки що не ризикують завозити товар. Пан Володимир звернув увагу на баночку кока-коли за ціною 80 гривень. Запитав, чому так дорого. Продавець сказала, що це ще довоєнний товар, тому дорогий.

Пів тонни солярки надав фонд «Енергія Відродження»

Волонтери кажуть, що левова частка допомоги, яку вони доставили постраждалим жителям Ізюма, належить благодійному фонду «Енергія Відродження». До речі, його керівник нині на фронті, виконує бойові завдання в одному з підрозділів ССО.

За словами Володимира Затайдуха, цей фонд надав продукти і одяг, які отримав з Грецїї, Іспанії, Італії. Наприклад, греки передали фонду консервовані оливки, мариновані персики, деякі інші продукти. Італійці — макарони, а також одяг і взуття.   

А ще фонд виділив для поїздки пів тонни дизельного пального. Втім, його не вистачило на дорогу.

Як пояснив пан Володимир, волонтерам довелося тільки на пальне витратити по 14 тисяч гривень. Хоча планували, що сума буде менша. Окрім того, вони за власні кошти купували продукти харчування.

Читайте також:

«Давай спробуй, це ж фігня». Як «павучки» у Шаргороді навчили киянку плести сітки, тепер робить це у столиці

«Щоб жили в комфорті». За гроші німців оновили гуртожиток, де мешкають переселенці

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.