«Він сам пішов у військкомат…» Портрет нацгвардійця написали на стіні будинку

Гвардіієць Максим Олексюк нагороджений орденом "За мужність". На жаль, посмертно

Мати Максима Олексюка пані Інна чекала сина у відпустку. Він уже попередив про її, що приїде у червні. Готувалася до зустрічі. Подумки рахувала дні.

-Але настало сьоме число, - говорить згорьована жінка. – Настав той чорний день. Таким він залишиться до кінця мого життя.

Боєць загону спеціального призначення полку «Азов» Максим Олексюк загинув 7 червня 2019-го поблизу Новолуганська, що на Світлодарській дузі.

У календарі війни цей день значиться, як період перемир’я.

Окупанти з російської зброї обстріляли позиції нашого підрозділу. Вогонь вели з гранатометів і артилерії. Ворожий снаряд прилетів в окоп, в якому знаходився наш земляк.

Максим ніколи не скаржився

-Максим сам пішов у військкомат, - розповідає пані Інна. – Не чекав повістки, нікуди не ховався. Це коли мав йти служити строкову службу. Така він дитина. За справедливість стояв горою.

Після завершення строку служби підписав контракт. Півтора роки він був у зоні Операції об’єднаних сил.

Мати щодня молилася за свою дитину. Просила Всевишнього оберігати його, як і тих, хто разом з ним.

-Розмовляли з Максимом по телефону, - каже жінка. – Він дзвонив, бо знав, що хвилююся. Говорили не довго. Мені достатньо було почути його голос. Знаєте, він ніколи ні на що не скаржився. Не раз думала, як так може бути – там війна, стріляють, гинуть хлопці, а він ні на що не нарікає.

Так і жила мати від дзвінка до дзвінка. Тільки закінчила одну розмову, починала чекати нового дзвінка з війни. Так було до тієї страшної п’ятниці сьомого червня.

Максима Олексюка поховали у Козятині. На той час йому було тільки 23 роки.

Прізвища загиблих вивели великими літерами

Ідея зберегти пам'ять про Максима у незвичний спосіб належить його близьким друзям -  подружжю Злоцьких. Ілона й Олександр запропонували виконати портрет загиблого на стіні Будинку культури. Їх підтримали. Вони стали збирати кошти. Розписувала стіну художниця Поліна Каліновська. До речі, вона сама з Криму. Знає, що таке окупація.

Крім портрета гвардійця Олексюка, вирішили написати великими літерами прізвища всіх військових з Козятина й району, чиє життя обірвалося на Донбасі під час цієї затяжної війни.

-Максим для нас був дуже дорогою людиною, - розповідає Олександр Злоцький. – Сміливо можу назвати його братом. Дуже надійний і справедливий.

-Таких, як Максим, нині небагато, - продовжує Ілона Злоцька. – Його загибель стала для нас справжнім шоком. Інколи йду на кладовище і думаю, а чого я туди йду? Не віриться, що Максима нема вже серед нас, не віриться, що йду до його могили.

Жінка каже, що Максима найбільше вражало те, що робиться під час війни тут, у нас. Він не розумів, як так – там війна, там гинуть люди, а тут…

У нього контракт був до лютого наступного року. Але планував продовжити його. Не зміг би залишити побратимів.

Такого вірного друга побажаю кожному

Мурал відкрили під час святкування 28-ї річниці Незалежності держави. Разом з жителями міста були присутні побратими з «Азова». Їх можна було упізнати по тому, що тримали прапор свого підрозділу.

-Хотів би кожному побажати такого вірного і надійного друга, яким був Максим, - говорить один з військових. – Нам його дуже не вистачає.

Мешканці міста схвально поставилися до малюнка. Кажуть, тепер і дорослі, й діти частіше згадуватимуть прізвища тих, хто віддав життя за нашу землю. Коли проходиш біля Будинку культури, досить тільки підняти голову, щоб побачити написи.

Напередодні свята у Козятин приїжджав перший заступник начальника управління Західного територіального об’єднання Національної гвардії України полковник Сергій Скрипнюк. Він вручив орден «За мужність» третього ступеня матері Максима Олексюка – Інні Леонідівні.

Жінка працює у районні лікарні. Саме там відбулося вручення нагороди. В актовій залі зібрався колектив медичного закладу.

-Хочу подякувати і низько вклонитися вам, Інно Леонідівно, за те, що виховали справжнього захисника нашої країни, - зазначив полковник. – Не можна повернути час назад, але маємо жити заради пам’яті про Максима і передати цю пам'ять  молоді, майбутнім поколінням.

Інформацію про подію повідомила 20minut.ua прес-офіцер військової частини 3008 НГУ старший лейтенант Анна Лазуренко.

Фото надано Анною Лазуренко і з сайту kazatin.com

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.