«Він не міг нас залишити». Дружина військового з Вороновиці просить про допомогу

• Дорогою у військкомат вона сподівалась, що то дурний збіг обставин і страшний сон, про те що він зник безвісти — просто кошмар. Маршрут, який раніше займав не більше години, цього разу здавався нескінченним. Спілкування з військовими... питання про чоловіка... потім декілька днів очікування, аби отримати повідомлення: Микола Тімотін, зник безвісти.

Дружина українського захисника, мешканка Вороновиці Ніна Тімотіна розповіла, про свого чоловіка, колишнього АТОвця, який в травні цього року знову пішов на війну.

Жінка сказала, що її Микола прикордонник і у 2015-2016 роках брав участь у захисті нашого суверенітету, тож мав певний бойовий досвід, і коли розпочалась повномасштабна війна, чекав дзвінка з військкомату. Говорив, що усі хлопці з Вороновиці давно воюють, а він «лобуряка» ходить без діла.

Після того, як отримав повістку, одразу зібрав рюкзака і на другий день пішов. Спершу його відправили на підготовку.

Пані Ніна згадує, що спочатку вона дзвонила чоловіку, вони довго спілкувались — обговорювали справи, в тому числі й домашні. Згодом він був постійно зайнятий і пояснив, що тренуються зранку до ночі. Тож розмови стали короткими.

Дружина хвилювалась, що доведеться купувати обмундирування, але чоловік повідомив, що амуніцію видали усю, хоча і не нову.

— І каску, і бронік, — зазначає жінка. — Купила лише дві парти тактичних рукавичок.

Після місяця тренувань чоловіка разом з побратимами відправили на південь, під Миколаїв.

— Одним з його побратимів був Василь, вони з ним ще строкову службу разом несли. Стільки років пройшло і тут зустрілись знову. Тож Микола був задоволений, що зустрів старого армійського друга, — каже співрозмовниця.

Жінка розповідає, що військові окопались на місці дислокації і очікували подальших наказів — наступу.

— Каже, дуже близько до лінії фронту. Постійно вибухи чути. Степ, спека, повітря гаряче, — розповідає дінка.

З під Миколаєва 57-му бригаду, в якій служив чоловік, перекинули під Херсон. Там в районі селищ Сухий Ставок та Костромка і зник Микола Тімотін.

На думку пані Ніни, скоріше за все, це був не наступ, а якась бойова операція, в якій брали участь не усі. Його друг та побратим Василь на зв‘язок не виходить, але вона знає, що він живий і що він не був у тій «операції».

Жінка згадує останню розмову з чоловіком. Це було 1 вересня.

— Казав, що дуже страшна війна, щоб я берегла себе і дітей, — передає слова чоловіка пані Ніна. — Потім перевів розмову на інше. Мовляв, загубив рюкзак і всі речі, лише телефон залишився. Не хвилюйся, говорю йому. Бережи себе, усе купимо. Чуєш, головне себе бережи. Чуєш?!

Ніна насилу стримує сльози, розповідаючи про ту розмову.

— А потім він приснився мені, — каже. — Я вранці одразу до Вінниці поїхала, у військкомат. Воєнком з кимось там зв'язався, запитує: «Чого до мене дружини твоїх солдатів ходять. Де інформація?». А звідти відповідають: «Ще 12-го вересня подав інформацію, що зник безвісти».

Потім жінка отримала «Сповіщення сім‘ї»,  датоване 20 вересня.

— А потім я вже офіційну «бумагу» отримала…



Жінка вірить, що чоловік живий, тож звертається до усіх, хто має інформацію, з проханням допомогти:

— Він не може нас залишити. Я відчуваю, що він живий. Дуже усіх прошу допомогти у пошуку. Можливо, він у лікарні без свідомості. Будь ласка, допоможіть знайти чоловіка! Тімотін Микола Михайлович, народився 25 грудня 1981 року, 57-ма бригада. Вважається зниклим безвісти з 3 вересня. Рухався в Херсонському напрямку. Допоможіть знайти, будь ласка. Будь яка інформація важлива для мене. Мій номер телефону 097-58-47-507, —  говорить Ніна.

Автор: Марина КАРАБАЙ

Читайте також:

Можливо, піду до школи викладати «Захист Вітчизни»... Історія бійця, що більше воювати не зможе

«Його завжди вабило море». Історія морського офіцера з Вінниччини

«Це зовсім не то». Боєць тероборони розповів про війну 2014 року та нинішню

«Приносить задоволення допомагати людям»: історія слюсаря-протезиста Павла Свентуха

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.