«Він любив життя і він умів жити»: у Вінниці попрощалися з бойовим медиком Володимиром Іпатовим

• Два місяці тому у Бахмуті загинув вінничанин Володимир Іпатов. Однак тіло Героя вдалося повернути додому лише днями. 

Понад два місяці тому, 23 березня, родина Володимира Іпатова отримала звістку про його загибель. Вінничанин проходив службу у Бахмуті. Був начальником медичної служби, мав звання капітана. 

Побратими розповіли дружині Героя, що Володимир загинув під час вивезення з позицій поранених військових. росіяни поцілили в його евакуаційне авто протитанковою керованою ракетою.

Близько двох місяців вінничанин вважався безвісти зниклим. «Ми очікуємо на експертизу та одночасно всім серцем хочемо, щоб вона не підтвердилась… Бо як сказати дітям, які весь час питають, що там тато і пишуть йому на месенджери, що тато не відповість… Бо як повірити у те, що сталося? І як з цим жити далі?» — писала у квітні дружина Героя Наталія. У другій половині травня надійшло підтвердження загибелі чоловіка. 

Сьогодні, 27 травня, Вінниця провела в останню путь Володимира Іпатова. Прощалися з полеглим Героєм у стінах Вінницького національного медичного університету, де він викладав впродовж десяти останніх років.  

Рідні, колеги, побратими та студенти зустрічали машину з тілом Володимира перед головним корпусом вишу. Попрощатися з ним зібралося близько двохсот людей. 

— Володимир Миколайович любив життя, і він вмів жити, — говорить товариш загиблого Олександр Очередько. — Кожен момент свого життя він наповнював собою, своїм теплом, гумором та порадою. Він змінив кожного з нас. Це та людина, як змінювала світ навколо себе на краще, наповнювала все змістом. Нам його не вистачатиме. 

Відомо, що на момент загибелі Володимиру Іпатову було 42 роки, у травні мало б виповнитися 43. Народився у Вінниці. Навчався у школі №23. Був студентом Вінницького медичного коледжу та Вінницького національного медичного університету. Викладав на кафедрі соціальної медицини та організації охорони здоров'я у ВНМУ. 

Після початку повномасштабного вторгнення добровільно приєднався до лав ЗСУ. Загинув 23 березня у Бахмуті. У Героя залишилася дружина, діти, батьки.

— Він завжди розповідав багато цікавого, — розповідає колега Володимира Іпатова Марія Тарасюк. — Після того, як він пішов на фронт, ми постійно переписувалися з ним у вайбері. Він писав, що має стільки цікавих матеріалів. Казав, що коли повернеться на роботу, йому буде про що розповісти студентам. Ми з великою скорботою проводимо його сьогодні в останню путь.

— Якщо подивитися на його фото з війни, то він на них завжди усміхався. Він справді радів життю. Був доброю та щирою людиною, — ділиться інша його колега Тетяна Ющенко, — Я бачила, як він спілкувався зі своїми дітьми. Він їх дуже любив. Готовий був віддати за них своє життя. І віддав його. Вічна слава Герою!

Поховали Володимира Іпатова на «Алеї слави» Сабарівського кладовища.
 

Читайте також:

На війні загинув Павло Мількевич з Вінниці. Герою було 25 років

На війні загинув Ігор Нестерович: вінничан просять вшанувати живим коридором

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.