«Він — мої очі»: незряча жінка просить не забирати на фронт єдину дитину. Що кажуть у військкоматі?

Без сторонньої допомоги Валентина Давіденко не може вийти навіть за поріг будинку - жінка повністю незряча, незважаючи на це, її сина можуть мобілізувати.

• Повністю незряча переселенка з Соледара боїться залишитися одна у Вінниці.
• Жінка каже, що її сина можуть мобілізувати.
• Просить через сайт «20 хвилин» звернутися до керівництва військкомату змилуватися над нею.
• Чи має право її син на бронь ? За що дехто з вінничан докоряє переселенці і її сину?

Валентина Давіденко, якій 76 років,  жінка прибула до Вінниці разом з сином невдовзі після початку великої війни. Вона повністю незряча. Каже, її очі — її син. Але його уже декілька разів викликали у військкомат. Тепер знову отримав повістку — на 20 лютого.

Жінка просить через наш сайт звернутися до керівника військкомату, щоб той змилувався над нею. Без сина пропаде у чужому місті.

Вони довго не хотіли виїжджати з рідного міста на Донеччині — Соледара. Там у них 3-кімнатна квартира. Була. Чи збереглася дотепер, не знають. Коли під час чергового обстрілу повилітали вікна, а біля будинку згорів їхній гараж, вибору не залишалося.

«Якби ми не поїхали, нас не було б уже в живих», — розповідає пані Валентина.

У Вінниці їх поселили у міській школі №9.  З інших регіонів. Коли син знайшов роботу, винайняли кімнату у старому будинку на Немирівському шосе при виїзді з міста.  Саме там вони нині проживають.

При кожній нагоді син пані Валентини В‘ячеслав шукає в Інтернеті інформацію про рідний Соледар. Після розмови з журналістом надіслав фрагмент відео і фото зруйнованого міста.

Докажи, що ти опікун

У Вінниці їм набагато спокійніше. «У нас гарні сусіди, — розповідає пані Валентина. — Син працює, заробляє трохи грошей, аби було за що жити. Ніби все добре».

Тривога у серці жінки оселилася, коли В‘ячеслава почали викликати у військкомат. У нього офіцерське звання — молодший лейтенант запасу. Чоловіку 53 роки. Каже,  на облік у військкоматі став ще тоді, як перебрався до Вінниці.

Протягом останнього часу його вже декілька разів викликали до військкомату. Останній раз повістку вручили на робочому місці. «Прийшли до нас на завод, запитали, чи перебуваю на обліку, а тоді виписали повістку, з‘явитися треба на 20 лютого, на Замостянську у 210 кабінет, — говорить В‘ячеслав. — Вони вже й військовий білет у мене відібрали».

Запитую, про що з ним розмовляють при кожному такому виклику.

«Я намагаюся пояснити ситуацію з мамою, — говорить В‘ячеслав. — Пояснюю, що не зможу її залишити. Мама повністю незряча. Уже вісім років, як вона не бачить білого світу. Весь цей час доглядаю за нею. Сказали, що треба цей факт підтвердити, але спочатку пройти комісію».

Ходити по лікарях жінці у такому віці непросто. Втім, доводиться. Бо інакше,я к підтвердити факт сліпоти. Вона була у міській лікарні №1. Допомогли  волонтери, які знають місто. Підвезли жінку до лікарні, завели до лікаря. Після обстеження Валентині Давіденко видали документ, що має назву «Консультативний висновок». Лікарі підтвердили факт того, що жінка незряча. Є ще один висновок — «потребує стороннього догляду», так записано у довідці.

Для військкомату потрібен інший документ, пояснили сину пані Валентини,  коли надав медичну довідку. Уточнили, що факт інвалідності має бути підтверджений довідкою з МСЕК.

Наголосили, що потрібен ще один документ.

«У військкоматі мені пояснили, що маю надати також довідку про те, що я є опікуном у мами, тобто єдиний з  рідних людей, хто може її доглядати, — продовжує В‘ячеслав. — Як і хто це має підтвердити, мені складно уявити. У мене був брат, він помер. Мій батько також помер. Їхні могили у Соледарі на цвинтарі. Навіть не знаю, чи збереглися могили, бо на цвинтар теж падали ракети. У мами є рідний брат, він виїхав за кордон, але якби й тут залишився, то не міг би доглядати, бо сам потребує догляду».

Пані Валентна слухає слова сина і починає плакати. Каже, вона розуміє, що у нинішній ситуації їм навряд чи вдасться оформити опікунство. А це означає, що сина мобілізують. Тому й плаче.

Запитую, чому раніше не оформили групу інвалідності по зору. «А що воно мені дасть? — каже жінка. — Хіба після того зможу бачити? Якби мала здоров‘я ходити по лікарях, то може, й оформила б, але мені важко ходити».

Незважаючи на це, вона все-таки розпочала збирати документи для МСЕК. Дякує волонтерці на ім‘я Анна. Та допомагає жінці добратися до лікарні. У понеділок, 12 лютого, знову їздили на огляд до лікарів.

«Оформляти групу це довгий процес, — говорить пані Валентина. — А сина можуть вже мобілізувати, не дочекавшись документа. Залишуся тоді з ним…» Жінка знов починає плакати, уявляючи, яка перспектива чекає на неї.

«Ви кликали путіна, чому тепер плачете?»

Під час розмови з мамою і сином Давіденками пані Валентина декілька разів згадувала про те, що їм доводиться чути у Вінниці докори на свою адресу. За її словами, дехто з місцевих прямо говорить, мовляв, ви кликали путіна, ось він і прийшов, то чому тепер плачете?

Жінка зі сльозами пояснює, що їй дуже образливо чути такі докори. «У нас стільки горя, багато людей залишилося ні з чим, втратили все, що було зібрано протягом усього життя, залишилися, як кажуть, голі й босі, а тут ще й звинувачують», — говорить вона.

Співрозмовниця говорить, що не можна докоряти людині, якщо не знаєш її. Коли тебе звинувачують у тому, чого ти не робив, то така образа болить більше, ніж фізичний біль.

Не став обговорювати з Давіденками тему «путін ввєді войска». Бо це окрема і тривала розмова. Тим більше, що нині їх турбує інша справа.

Є підстави для відстрочки, але їх треба підтвердити

Про ситуацію з незрячою жінкою Валентиною Давіденко і її сином В‘ячеславом журналіст розповів у прес-службі обласного ТЦК і СП. Розмовляв з Катериною Губрій. Вона з‘ясовувала подробиці у керівництва. Ось що повідомила після того.

«Підстави для надання відстрочки визначаються статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», — каже Катерина Губрій. — У цьому документі зазначено, хто саме не підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, таке право мають військовозобов’язані, у яких один з батьків належить до осіб з інвалідністю першої чи другої групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов’язаних їх утримувати.

В‘ячеславу Давіденку необхідно надати відповідні документи. Отримати консультацію з приводу таких документів він може у нашого юриста. Для цього варто підійти  до нього у ТЦК та СП. Медична довідка, яку приніс чоловік, не є документом, що підтверджує право на відстрочку. Ми розуміємо, що жінка незряча, але, повторюю, потрібно підтвердити це тими документами, які передбачені законодавством.

Читайте також:

У сні почула голос сина: «Мамо, я так хочу жити!» — жінка збирає кошти на дрон для побратимів Руслана

Пенсіонери-переселенці, які живуть на Вінниччині, мають пройти ідентифікацію до 1 квітня

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.