У сні почула голос сина: «Мамо, я так хочу жити!» — жінка збирає кошти на дрон для побратимів Руслана

Віктор СКРИПНИК

Руслан Клименюк з 59-ї бригади загинув 22 березня 2023 року. Його мама разом з волонтерами збирає кошти на дрон для побратимів сина, вони нині на гарячому Авдіївському напрямку. Підтримаймо жінку

Військовим 11-го батальйону 59-ї бригади терміново потрібен безпілотник — нині вони тримають Авдіївський напрямок. У цій бригаді служив Руслан Клименюк з Уланова.
Коли його мама дізналася про потребу дрона для побратимів полеглого сина, організувала збір коштів. Хто ще допомагає їй?
Чому жінці соромно перед військовими бригади?

Розмовляв з мамою Руслана Клименюка пані Альоною з Уланова Хмільницького району. Говорили про те, як жінка організувала збір коштів на дрон. Хоче передати його побратимам сина на спомин про нього. Руслан служив у штурмовій групі 59-ї бригади, загинув на Донеччині під час обстрілу їхньої позиції. Сталося це 22 березня 2023 року. У ті фатальні хвилини поруч з ним був друг — Олександр Бєляєв, він з Мурованих Куриловець. Руслан прикрив його собою. Саша зазнав поранень, але залишився живий. Довго лікувався. Нині він знову у строю зі своїми побратимами.

Альона Клименюк підтримує контакти з врятованим бійцем. Саме від нього дізналася, що військовим з 11-го батальйону потрібен безпілотник.

Жінка вирішила організувати збір коштів. Зізнається, що припустилася помилки, за яку їй тепер соромно перед військовими. Про що йдеться?

Відео дня

Не вони мають просити…

Разом з Альоною Клименюк кошти на дрон збирає волонтерка Ірина Парфьонова. Ірина знала Руслана. Ще коли був живий, привозила у їхній підрозділ допомогу. Познайомилася з ним завдяки своєму земляку Олександру Бєляєву. Як уже згадували, Руслан і Олександр служили в одній штурмовій групі, були друзями. Реквізити для переказу коштів є на сторінках у Фейсбуці Альони Клименюк й Ірини Парфьонової.

Щоб привернути увагу до потреби хлопців, пані Альона попросила Бєляєва, аби хлопці записали відео. Подумала, можливо, цей факт дасть можливість краще достукатися до тих, хто міг би поділитися власними коштами.

Відео записали. У ньому видно, як хлопці звертаються до небайдужих з проханням допомогти їм.

— Як же мені тепер соромно за свою затію з відео, — говорить пані Альона. — Хіба це вони мають нас просити? Це ми мали б їх забезпечити усім, що потрібно, аби надійно захищали нас. Вони заради нас ризикують життям і при цьому ще й мають просити допомогу!.. Неправильно це. Не так мало б бути.

Втім, жінка неспроста розмістила відео у себе на сторінці у Фейсбуці. Бо люди неохоче діляться коштами. Сподівалася, що після побаченого звернення з фронту, у когось вникне бажання підтримати їх. Людська байдужість неприступна, як міцна фортеця. Через людську байдужість у матері полеглого сина багато розчарувань.

— Я ж не для себе прошу, — говорить вона. — Люди не розуміють, що їхні 50 чи сто гривень можуть врятувати на фронті чиєсь життя.

До війни пані Альона була на заробітках за кордоном. Саме там її застала трагічна звістка про загибель сина. Тепер вона вирішила звернутися до декого з тих, з ким працювала за межами держави. Каже, не всі відгукнулися. І це її ще більше додало розчарування. Там нема війни. Там не виють сирени. Її знайомі у безпеці. Працюють, заробляють гроші, а підтримати військових не кожен спромігся. Як їй прикро через це!

Послухайте, що каже військовий

Журналіст розмовляв по телефону з Олександром Бєляєвим. Він з серпня 2023-го знову на фронті. Каже, на той час ще повністю не закінчив реабілітацію після лікування поранення. Ще ходив, спираючись на палицю, як йому сказали на комісії: «Придатний». Цього було достатньо, щоб його знову відправили у свій підрозділ.

Олександр підтвердив гостру потребу мати дрон. Каже, хлопці знаходяться нині у гарячій точці: прикривають фланг Авдіївки. Їм дуже потрібен безпілотник з тепловізором.

— Дрон на фронті можна втратити за пів години, а збирають на нього кошти уже стільки днів! — розповідає Олександр. — Але хлопці чекають. Вони розуміють, що в тилу війна не всіх торкнулася, тому не всі спішать з донатами. Дехто вважає, що військових повинна забезпечити усім необхідним держава, в тому числі дронами.

При цих словах уточнюю у Бєляєва чи дає Міноборони безпілотники?

— Хто хоче їх брати? — говорить співрозмовник. — Якщо втратиш, доведеться свої гроші платити. У нас є хлопці, на яких «повішали» немалі суми за ці дрони. Не так все просто.

Військовий радить волонтерам передавати дрони на конкретних людей, тоді їм не доведеться писати пояснення, оформляти папери, звітувати про те, де подівся літальний апарат.

— Якщо дрон передадуть командиру, той змушений буде поставити його на облік, за такий апарат теж доведеться звітувати, — продовжує Бєляєв. — Тому тільки конкретній людині — це найкращий варіант надання допомоги.

За словами співрозмовника, те само стосується автомобілів, які передають волонтери.

Навіть у такі важкі дні, як нині, Бєляєв згадує про того, хто прикрив його своїм тілом під час мінометного обстрілу 22 березня 2023-го. Знаходить можливість порозмовляти з мамою Руслана Клименюка пані Альоною. Обмінюються дзвінками: то вона телефонує, то він їй. Каже, скоро 25 лютого, це день народження Руслана. Пом’яне друга. Тих, з ким вони тоді служили, мало залишилося: одні загинули, інші покалічені… Хто залишився живий, мають пам’ятати про побратимів, розповідати про них іншим, аби ті теж не забували, хто зупинив ворога, а нині намагається вибити його з нашої землі.

Безпілотник потрібен на Авдіївський напрямок

Волонтерка Ірина Парфьонова уже підібрала модель дрона, який потрібен побратимам Олександра Бєляєва. Це буде безпілотник з тепловізором. Узгодила майбутню покупку з військовими. Залишилося закрити збір. Понад половину суми вдалося накопичити.

Просять небайдужих долучитися до допомоги тим, хто нині на «гарячому» Авдіївському рубежі. Росіяни з усіх сил пнуться захопити Авдіївку. Тому кожна допомога нашим захисниками нині на вагу золота. Давайте допоможемо військовим зупинити ворога.

Хто був недостойний, перед ним стають на коліна

Запитую Альону Клименюк, чи сниться їй Руслан — у березні виповниться рік, як він загинув. Каже, часто бачить сина у снах. При його життя мати й син дуже відчували одне одного!

Деякі сни вона навіть записує, аби на ранок не забути. «Беру телефон і пишу», — каже жінка.

Одного разу приснився ще зовсім малим. У тій ситуації на її дитину чатувала якась небезпека. Треба було терміново кудись сховати синочка подалі від біди. І ось вона знайшла таке місце. Заховала. Коли прийшла забрати дитину, а на тому місці тільки невелика купка піску.

Наступного разу у сні вони з Русланом пливли у човні. Човен перекинувся і накрив їх обох. Мама розуміла, що повітря під накриттям залишається все менше. Аби син міг довше дихати, вона прийняла рішення втопитися.

Одного разу син заговорив до неї уві сні: «Мамо, я так хочу жити!». Від почутого прокинулася…

Альона Клименюк дуже тонко відчуває події, які відбуваються у нашому житті. Така вона від народження.

— Не раз, бувало, задумуюся про те, як у нас все змінилося! — говорить пані Альона. — Люди, яких до війни дехто вважав недостойними, бо хтось випивав, у когось були інші гріхи, тепер перед ними стаємо на коліна, а ті, хто був у пошані… Наскільки світ перевернувся!

Доля дала їй талант відтворювати побачене і почуте у поетичних рядках. Жінка пише вірші. Вони настілки проникливі, що викликають у читача тисячі почуттів і емоцій. З березня минулого року майже всі вони про дорогу людину — Сина Руслана. Дещо з написаного публікує у Фейсбуці. Це для тих, хто захоче прочитати вірші Альони Клименюк.

Повідомляємо реквізити для тих, хто має можливість внести кошти на придбання дрона для побратимів полеглого Героя Руслана Клименюка: