«Відрубали палець кухонним ножем». Звільнений з полону про допит вагнерівців і… довідку для комісії

«Відрубали палець кухонним ножем». Звільнений з полону про допит вагнерівців і… довідку для комісії
Олександру Брозінському медик його частини радить у суді доводити про поранення під Бахмутом, після чого він опинився у полоні
  • Скаліченому у бою під Бахмутом радять у суді доводити факт свого поранення.
  • Ледь живого бійця підібрали на вагнерівці.
  • Він чув, як вони комусь телефонували і запитували, що з ним робити?
  • «Тобі повезло, будеш жити», — сказали і забрали в полон.
  • Що було далі?

31 грудня 2022-го серед звільнених з російського полону був з полону наш земляк Олександр Брозінський. Його вважали зниклим безвісти. Військовий дотепер лікує ногу після тяжкого поранення, залишився тільки з одним пальцем на руках. Щоб оформити групу інвалідності, вимагають довідку про обставини поранення.

Чому не може її отримати і хто допоможе нашому земляку з Погребищенської громади?

Радять йти в суд

Олександр Брозінський нині на лікуванні у Мукачево. Одразу після полону медики надавали йому допомогу у Дніпрі, потім був Київ, Львів.

Відео дня

У нього наскрізне поранення правого стегна. Як записано у медичних документах, «багатоосколковий перелом стегнової кістки».

Каже, «прошило» автоматною чергою.

—На нозі у мене апарат Єлізарова, дев’ять шпильок закручені у кістку, — говорить військовий. — Витягують ногу, бо стала коротша. Обіцяють через місяць зняти апарат. Треба буде оформляти групу інвалідності, але не можу взяти довідку про те, як мене поранило.

Із захисником Брозінським з військової частини А1736, що входить до складу 57-ї окремої мотопіхотної бригади імені Костя Гордієнка, журналіст сайту «20 хвилин» розмовляв по телефону.

Військовий каже, попросив дружину, щоб відправила у частину рапорт на підготовку документів для оформлення групи інвалідності. Він лежачий, не має можливості ходити.

 — Замість письмової відповіді мені подзвонила наша медик, — продовжує співрозмовник. — Сказала, що довідки «Форма 100» медична служба військової частини не може надати. Це документ про первинну медичну допомогу, про обставини поранення. Пояснила, що медики частини не допомагали йому в той момент. Тому не можуть констатувати факт поранення.

Він запитав, що ж йому робити і до кого звертатися? У вагнерівців просити довідку, чи як? Бо це ж вони побачили його пораненим і забрали у полон.

Йти до суду і там підтверджувати факт поранення. Таку пораду дала представниця медичної служби частини. Військовий Олександр уточнив, що звати її пані Сніжанна.

—Багато чую, що полоненими опікуються на всіх рівнях, а на ділі зіткнувся зовсім з іншою ситуацією, — говорить військовий. — Зарплату не виплатили, довідку не дають. А я вже 4,5 місяці прикутий до ліжка. Як я можу кудись йти добиватися правди? Навіть у той суд…

Своїх «двохсотих» вони не забирають

Уже на другий день війни, 25 лютого, молодший сержант Олександр Брозінський був мобілізований, бо мав досвід участі в АТО. Протягом 2016-2017 служив оператором переносного зенітно-ракетного комплексу (ПЗРК).

Призвали його у 79-ту окрему десантно-штурмову бригаду ЗСУ. Потім перевели у 131-й розвідувальний батальйон. Звідти направили у 57-у окрему мотопіхотну бригаду імені Костя Гордієнка, розподілили у військову частину А1736.

У перші дні грудня 2022-го вони прибули у Бахмут. 4 грудня Брозінський отримав наказ заступити на позицію, розташовану на околиці міста. Ось як розповідає військовий про подальші події того дня.

Нас було четверо. Зав’язався бій. Щоб уявити його інтенсивність, скажу, що я вистрелив набої з усіх дев’яти «ріжків». Із зброї у мене був ще гранатомет ВОГ. Він врятував мене. Вагнерівець не встиг зробити другу чергу. Я швидше вцілив у нього. Всі троє моїх хлопців загинули. Мене тяжко поранило в ногу. Як пізніше дізнався, розтрощило стегнову кістку. На деякий час втратив свідомість.

Приблизно шість годин поранений лежав на снігу.

—Вони на мене звернули увагу, коли поверталися назад, — продовжує розповідь Олександр. — Мабуть, сильно сіпався у гарячці. Пхнули стволом автомата, щоб зрозуміти в якому стані. Далі стали радитися між собою, що зі мною робити. Почув, як комусь телефонують. Після того один з них сказав: «Тобі повезло, будеш жити». Ці слова він говорив російською.

Олександр був у такому стані, що навіть рухатися не міг. Сам він чоловік козацької статури. Вагнерівці несли його по черзі. Чоловік стверджує, що тіла вбитих своїх вони не підбирають. Сам це бачив.

Вважали зниклим безвісти

Приблизно три кілометри вороги несли полоненого. А далі був допит. Незважаючи на біль у нозі, попри підвищену температуру, яка піднялася після тривалого перебування на холоді, його, лежачого, допитували.  

Намагалися витягнути інформацію про те, де стоять наші підрозділи, скільки у них людей і т.д.

Щоб залякати, відрубали вказівний палець на лівій руці.

—Ви ж бачили кухонний ніж? — згадує військовий. — От ним і відрубали, А щоб не текла кров, сяк-так перемотали, джгут наклали. Я й без того був увесь у крові.

Після того його відвезли у лікарню у Первомайськ Луганської області. Там надали допомогу, аби не помер. Там же ампутували пальці на руках. Один залишився на лівій руці. У лікарні перебував до 30 грудня. У той день його перевезли в якийсь барак з дерев’яними нарами. Місця на них вистачило не сім, дехто спав на землі. Туди звезли наших полонених.

Наступного дня у кузові вантажного автомобіля «Урал» їх повезли на обмін.

Олександра скрізь переносили на ношах. Про звільнення з полону він отримав офіційний документ.

Після обміну, як уже згадували, його доправили у лікарню в Дніпро, а далі лікувався у Києві, Львові, тепер він у Мукачево.

До речі, до обміну він значився у списках безвісти зниклих.

Як підтвердити поранення, якщо у полон взяли з поля бою?  

Журналіст RIA зателефонував у Міноборони, цікавився, куди має звернутися  військовий Брозінський, аби отримати довідку про обставини свого поранення. Вона потрібна для оформлення групи інвалідності. Нагадуємо ще раз: його з тяжким пораненням забрали у полон на полі бою вагнерівці.  

У Міноборони порадили звернутися до Командування медичних сил. Редакція підготувала журналістський запит на адресу згаданої структури.  Окрім того, у Фейсбуці на сторінці Командування медичних сил у повідомленні розповіли історію військового. Запитали поради, як йому діяти у цій ситуації?

На жаль, на фейсбучне повідомлення ніхто не зреагував. Чекаємо офіційної відповіді на журналістський запит.

Якщо в обласній військовій адміністрації зацікавляться історією з нашим земляком і виявлять бажання допомогти йому з оформленням групи інвалідності, контакти військового є у редакції.

У серпні 2023-го Олександру Брозінському виповниться 50. Вдома на нього чекає троє дітей. Старша донька уже працює, один син навчається, а найменшому тільки чотири роки.

Читайте також:

За 7000 продали ящик з-під боєприпасів. Його розписала дружина полеглого воїна

Допомагали ухилянтам, а тепер під вартою: затримали організаторів «втеч за кордон»

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.

Коментарі (3)
  • Максим Коломийчук

    ще щось будуть там про "священий" обов"язок розказувати, про захист Батьківщини і т.д. іди воюй - сам купи спорядження за свої гроші, сам шукай харчі. а, як станеться біда - то нікому до тебе діла нема. отаке от "героям слава"
  • Ольга Максімова

    Ну да , як воювати то йди воюй і це твій  борг перед Батьківщиною , а от як дати з військової частини довідку про обставини поранення то на тобі дулю захиснику і добивайся сам, то як це так, чому тяжкопоранені наші захисники які воюють і воювали у Бахмуті мають просити цю кляту довідку і весь пакет документів на колінах, ааа , то де та справедливість і борг Батьківщини перед пораненим воїном який стояв на захисті і боронив Батьківщину
  • Андрій Миколайович

    Зразу кажу, що пораненому слід налаштуватись на довгу історію, де він пройде всі кола пекла (військова бюрократія вона така, а військово-медична ще такіша).

    І справа не в тому, що хтось не хоче допомогти, а втому, що плюс до бюрократії зараз реально всі не вивозять ті об'єми роботи, які приходиться виконувати.



    Отже.

    Госпіталь (лікарня) мав надіслати командиру частини офіційне повідомлення про перебування пораненого у них на лікуванні.



    Далі після виписки (переведення в наступний шпиталь/лікарню) слід було офіційним листом (насправді зараз це можна зробити тупо через захищений месенджер, але далі обов'язково представити оригінал) виписного/перевізного епікризу в якому будуть вказані отримані травми і т.д.



    На основі цього/цих документів командир частин  ініціює проведення службового розслідування по факту травмування і обставин її/їх отримання.



    В ході проведення розслідування поранений має максимально детально розкрити обставини травмування. Це в його інтересах.

    Якщо є свідки - супер.

    Але, навіть якщо їх немає...



    Він перебував при виконанні бойового завдання. Значить є/ має бути бойове розпорядження, є/ має бути запис в журналі бойових дій.



    В дописі вказано, що решта його товаришів загинули.

    Значить стовідсотково проводилось службове розслідування по факту їх загибелі.

    Витяг з матеріалів цього розслідування теж слід долучити.



    Він знаходився в полоні і повернувся в результаті обміну.

    Значить теж є матеріали цієї справи, і можуть бути свідки.

    Значить його мусили обстежити наші медики, і зафіксувати травми.



    Далі на основі проведеного розслідування про травмування буде оформлена довідка про обставини травми.



    Далі після "одужання" пораненого його з усіма цими документами слід направити на ВЛК з метою встановлення придатності до військової служби (звісно його визнають непридатним) і встановлення зв'язку травми з захистом Батьківщини.



    Таке рішення ВЛК відкриває дорогу до отримання направлення на МСЕК і встановлення групи стійкої втрати працездатності.

    Плюс грошова компенсація.



    Ще раз кажу, що шлях цей буде довгий та нервовий, але слід набратися терпіння і робити все правильно.



    Якось так.

    Може щось десь завтикав, то поправте чи допишіть.

keyboard_arrow_up