Від Вінниці — до Парижа й Китаю: як місцева школа bellydance виховує нове покоління танцівниць

• Bellydance — це не лише краса, а й щоденна праця, жорстка конкуренція та тисячі кілометрів заради перемог. Вінниця виховує чемпіонок східного танцю на світовому рівні.
• Історія 11-річної Лізи Павловської відкриває завісу над тим, як гартується характер майбутніх зірок сцени.

Bellydance — це не лише красиві костюми, пластика та сцена. Для дітей, які займаються цим професійно, це щоденна праця, конкуренція, навчання, поїздки та постійне прагнення стати кращими.

У Вінниці є кілька відомих та спеціалізованих шкіл східного танцю (белідансу), які пропонують заняття як для дітей, так і для дорослих без обмежень за віком чи рівнем підготовки. Напрямок belly dance у місті розвинений на високому професійному рівні. Вінницькі вихованки регулярно беруть участь і перемагають у всеукраїнських та міжнародних фестивалях.

Одна з таких танцівниць — 11-річна Ліза Павловська. Танцями дівчинка займається з 3.5 років і вже виступає на міжнародних конкурсах, навчається у відомих хореографів та мріє пов’язати своє життя з танцем. Вона — вихованка студії танцю «Альнамір», під керівництвом тренера Ольги Задорожної.

 Alnamir Dance Studio у Вінниці — це спеціалізована школа східних танців (bellydance), яка пропонує професійне навчання хореографії для дітей та дорослих. Студія активно готує танцівниць до всеукраїнських і міжнародних змагань, фестивалів, а також займається організацією різноманітних профільних івентів та майстер-класів.

Мама юної танцівниці Альона розповідає, як сильна конкуренція, постійне навчання та любов до сцени формують українських танцівниць — і чому заради міжнародного визнання дітям доводиться долати тисячі кілометрів.

Конкуренція, яка допомагає рости

За словами мами Лізи Альони, українські конкурси мають дуже високий рівень. У сильних номінаціях за перемогу можуть одночасно боротися шість-сім і більше учасниць, і кожна з них уже має серйозну підготовку.

—Ти не просто береш участь у кожному наступному конкурсі — ти щоразу підростаєш у своєму танцюванні. Конкуренція в Україні дуже сильна. Саме вона формує високий загальний рівень, — розповідає Альона.

Коли на сцену виходять танцівниці приблизно одного професійного рівня, суддям доводиться оцінювати найменші деталі.

— Коли вже всі дівчата професійно танцюють, мають гарні костюми, хореографії, працюють із сильними тренерами, а судять їх професіонали з України та з-за кордону, віддати перевагу комусь дуже складно. Тоді вирішують буквально нюанси: десь нога поставлена трохи інакше, хтось не так зробив руку, десь трохи по-іншому відчув музику, — пояснює мама Лізи.

На її думку, саме така здорова конкуренція і допомагає дітям рости професійно.

«Іноді в мене самої мурашки по шкірі»

Лізі лише 11, але її мама вже бачить у доньці не просто дитину, яка займається танцями, а людину, яка вміє передавати через рух емоції. Дівчинка є більше, ніж кандидат в професіонали лише по одній причині — професіоналами вважають підлітків з 18 років.

— В 11 років, насправді, не думаєш, що дитина може так відчувати музику і проявляти її своїми рухами. Але коли я переглядаю відео наших виступів, іноді в мене самої мурашки по шкірі. Тому що ти бачиш не просто техніку. Ти бачиш пластику, емоцію, відчуття музики. І ти віриш тому, що дитина показує на сцені», — говорить Альона.

Мама зізнається: вона ніколи не ставила перед донькою завдання обов’язково стати хореографом чи будувати професійну кар’єру в танцях. Навпаки — хоче, щоб майбутній шлях Ліза обрала сама.

Але дівчинка вже озвучує власну мрію.

— Нещодавно вона сказала мені: “Мамо, я буду хореографом”. Я ніколи не говорила, що хочу, щоб вона була хореографом чи відомим викладачем. Це має бути її вибір. Я просто бачу, наскільки багато можливостей відкриває перед дітьми цей світ», — розповідає Альона.

Конкурс — це не лише один день на сцені

Міжнародні змагання для танцівниць — це не просто приїхати, виступити й отримати оцінку. Часто програма триває кілька днів і включає майстер-класи від відомих викладачів із різних країн.

Діти можуть навчатися у хореографів із Франції, Аргентини, Єгипту та інших країн, знайомитися з різними стилями та отримувати досвід, який неможливо здобути лише у своїй студії.

— Конкурс — це далеко не тільки конкурс. Це ще й навчання. Іноді два дні, іноді три, іноді чотири дні майстер-класів і один конкурсний день. Туди приїжджають зірки з усього світу, і діти можуть у них навчатися, — каже Альона.

А ще в конкурсах відіграє неаби яку роль костюм і зовнішній вигляд танцівниці. Сукня для вистпу може коштувати і 30 тисяч гривень Часто мама юної вінничанки сама розшиває камінням костюми, буває і сама робить донці зачіску і макіяж. Але вчить доньку самостійності.

Для українських танцівниць участь у таких фестивалях має ще одне значення — міжнародне визнання.

— Хочеться, щоб Ліза була впізнаваною не тільки в Україні, а й за кордоном. Для цього потрібно їздити, показувати себе. І починати це потрібно з такого віку. Перемоги підтверджують твої вміння і твій рівень, — пояснює мама.

Тисячі кілометрів заради кількох хвилин на сцені

Після початку повномасштабної війни міжнародні поїздки для українських дітей стали значно складнішими. Дорога до конкурсу може займати кілька днів в один бік.

Минулого року Ліза разом із мамою їздила на конкурс до Іспанії, на Майорку.

— Ми минулого року були в Іспанії, на Майорці. У нашій дитячій номінації переважно були українки — фактично вся Україна їде туди змагатися. Але зараз приїхати дуже важко. Дорога займає два дні в один бік і два дні назад. Треба брати відпустку, їхати через Польщу, Варшаву або іншими маршрутами», — розповідає Альона.

Проте складна дорога не зменшує бажання дітей брати участь у міжнародних подіях.

Виступ під живий оркестр — особливий рівень

Окремою мрією багатьох bellydance-виконавиць є виступ під живий оркестр.

До повномасштабної війни оркестри приїжджали і на великі конкурси в Україну. Зараз такі можливості значно обмежені.

Виступ із живими музикантами потребує від танцівниці особливого рівня підготовки, адже оркестр не грає композицію абсолютно однаково щоразу.

Ліза вже мала такий досвід в Іспанії.

— Для танцівниці виступати під живий оркестр — це одне з найбільших бажань. Але це дуже високий рівень майстерності, тому що це імпровізація. Оркестр ніколи не грає однаково», — говорить Альона.

Перед виступом Ліза репетирувала композицію разом із музикантами. Вони кілька разів її зіграли, але безпосередньо під час виступу композиція прозвучала трохи інакше.

— Коли вона вийшла на сцену, музиканти трохи змінили композицію — здається, навіть пропустили один куплет. І їй довелося вже безпосередньо на сцені підлаштовуватися під музику та імпровізувати, — згадує мама.

Саме в таких ситуаціях і проявляється справжня майстерність: танцівниця має не просто відтворити завчені рухи, а почути музику, відчути її та миттєво відповісти власним рухом.

Українські діти вже мають міжнародний рівень

Альона говорить про українську школу bellydance з особливою гордістю. За її словами, сьогодні українські танцівниці демонструють високий рівень підготовки й дедалі частіше стають помітними на міжнародній сцені.

Їх запрошують на фестивалі, конкурси та майстер-класи. А найталановитіші згодом можуть самі ставати викладачами.

У студії, де займається Ліза, вже є приклад такої професійної траєкторії. Одна зі старших вихованок закінчила два курси та вступила до Києва на хореографічне відділення Національного університету фізичного виховання і спорту України.

— Це дуже показово. Тому що діти бачать, що танці можуть бути не просто захопленням. Це може бути професія, навчання, можливість подорожувати, викладати, розвиватися, — говорить Альона.

Сьогодні одна дитина може виступати в Парижі, завтра їхати на фестиваль до Китаю, а згодом — проводити майстер-класи чи продовжувати професійне навчання.

І за кожною такою поїздкою стоять не лише яскраві костюми та сцена. За ними — роки тренувань, праця тренерів, підтримка батьків, сильна конкуренція і величезне бажання самих дітей.

Для Лізи цей шлях тільки починається. Але вже зараз вона має досвід міжнародних сцен, перемог, навчання у відомих викладачів та виступу під живий оркестр.

А головне — має власне бажання танцювати. І, можливо, саме з вінницької студії починається її шлях до великих світових сцен.

 

Читайте також:

Молодший на 28 років: як Оксана Лоянич з чоловіком стали найобговорюванішою парою країни

Трансформація старшої школи: які 9 ліцеїв прийматимуть десятикласників і що зміниться з 1 вересня

Додайте 20 хвилин до вибраних джерел у  Google