Від сьогодні мав бути у відпустці. Вінниця попрощалася із загиблим під Донецьком захисником

• Сьогодні, 26 серпня, Вінниця попрощалась із полеглим захисником України Андрієм Мельничуком.
• Життя 49-річного воїна обірвалося 21 серпня під час ворожого обстрілу поблизу селища Нове на Донеччині.

Поки небо Вінниці заполонили десятки ворожих дронів і ракет, громада прощалася із захисником Андрієм Мельничуком. Від сьогодні у Героя мала розпочатися відпустка, але не судилося. Тиждень тому дружина приїхала на гостини до коханого, та побратими повідомили, що Андрій загинув. Бійцю навіки 49 років...

Народився Андрій Мельничук 4 січні 1975 року в смт Романів Житомирської області. Після закінчення місцевої середньої школи здобув професію водія. Відтоді завжди працював за кермом.

У Вінниці вдруге створив сім’ю з коханою Наталією та виховав двох синів, Сергія та Володимира.

Андрій Мельничук став на захист рідної землі у 2014-му. Два роки воював в АТО на сході нашої країни. Потім повернувся до цивільного життя.

А на початку повномасштабного російської агресії йому довелося потрапити у пекло війни вдруге.

У вересні 2022 року був мобілізований і в складі 4-ї окремої танкової бригади імені гетьмана Івана Виговського солдат Андрій Мельничук виконував бойові завдання спочатку на харківському, а потім — донецькому напрямку.

Після важкого поранення навесні лікувався, потім знову повернувся до служби. Останнім часом був стрільцем-санітаром.

У день похорон Андрія Мельничука, 26 серпня, в нього мала розпочинатися відпустка. Тиждень тому він попросив дружини Наталії приїхати до нього.

Жінка приїхала, але замість чоловіка, її зустріли його командир і побратими. Вони повідомили, що життя воїна обірвалося 21 серпня під час ворожого обстрілу поблизу селища Нове Лиманської територіальної громади, що на Донеччині.

За словами рідних, захисник мріяв всіх рідних зібрати після Перемоги. Натомість зібрав на своєму похороні.

— Найвлучніше слово, яке характеризує Андрія як людину — це відповідальність. Він завжди виконував взяті на себе обов’язки: ні на кого не перекладав, нічого не забував. Це стосувалося і сім’ї, і роботи, і захисту Батьківщини, — розповідає дружина полеглого Героя Наталя. — Андрій був справжнім чоловіком і відданим патріотом. Для нього не мали значення відзнаки чи нагороди. Передусім він прагнув захистити нас та Україну, мріяв побачити нашу Перемогу…

Друзі розповідають, що Андрій був щирим, добрим і веселим. Востаннє зустрічалися навесні, коли той лікувався після поранення.

— Після поранення він два місяці був у Вінниці, лікувався в госпіталі, — розповідає друг Гена. — В нього ребра були поламані, зі спиною проблеми, ходити не міг. Ми в мене зустрічалися, шашлик смажили, говорили про все. Дружина розповідала, що вночі спати не міг, жахи снилися. 

— При зустрічі ніколи не говорив про війну, він хотів жити, мріяв повернутися додому, — каже друг Сергій. — Після комісії він вважався обмежено придатним, проте продовжив службу. У той день він був черговим по штабу і вночі стався приліт. Мріям не судилося здійснитися...

Церемонія прощання відбулася біля будинку захисника по вул. Дмитра Білоконя, поминальну панахиду відслужили у Спасо-Преображенському кафедральному соборі. Поховали Андрія Мельничука на Алеї Слави Сабарівського кладовища.

Щирі співчуття рідним та близьким. Вічна пам’ять та слава Герою!

Читайте також:

«Алею Слави до Дня Прапора не прибрали»: мати полеглого воїна Назарія «Грєнки»

«І тут полились триповерхові мати...» Дружина захисника про майстра, який встановлював витяжку

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.