«Від поранення у легені чоловік помер на наших очах»: як вінничани стали свідками обстрілу центру Вінниці
- Він — військовий журналіст, вона — блогер. Вінничани Євген та Сніжана Кришталь стали свідками ворожої атаки по центру нашого міста.
- Пара розповіла, як дивом опинилися в центральному парку, як надавали допомогу пораненим, відвідали постраждалих власників будинків.
- Відео трагедії, яку зафільмували, розлетілося соцмережами та має мільйонні перегляди.
Це відео облетіло всі соцмережі, і менш ніж за добу має понад мільйон переглядів. На ньому видно проліт шахедів над Вінницею, вибухи у центральному парку, поранені та загиблий, полум'я пошкоджених будинків. Це все зафільмував вінницький відеооператор та військовий журналіст Євген Кришталь разом з дружиною-блогеркою Сніжаною.
Подружжя у своєму блозі ще ввечері 24 березня показали дронову атаку по Вінниці і розповіли, що біля епіцентру подій опинились випадково.
— Ми мали бути не в центрі, а в Тяжилові — там планувалася зйомка, — почала розповідь Сніжана. — Ми просили до 16:00 підтвердження, чекали відбою, але його так і не було. Зрештою зрозуміли, що зйомка скасовується. Тоді ми поїхали по справам на Вишеньку. Коли їхали через центр, побачили дим. Женя звернув увагу, що щось відбувається, і ми поїхали на Соборну, до школи, що біля парку.
В той час представники поліції уже перекрили місто та по гучномовцях сповіщали про небезпеку.
— Ми вийшли з машини — і почався обстріл. Опинившись в парку, першим побачили чоловіка, йому було 59 років, він ще був живий. Поруч був молодий хлопець, також поранений. Чоловік лежав ближче до ресторану, куди влучив дрон, а хлопець — трохи далі.
Люди та військові надавали першу допомогу — і цьому чоловіку, і хлопцю. Я в той момент гасила вогонь — там загорілося листя, і ми намагалися не допустити, щоб полум’я розгорілося сильніше. Ми викликали швидку, вона приїхала буквально за кілька хвилин. На жаль, чоловік на наших очах помер — він не дочекався допомоги. У нього було важке поранення легень. Хлопця забрали до лікарні, у нього було поранення черевної порожнини. Ще був чоловік, він лежав біля входу в парк з пораненою ногою. Йому теж надали допомогу.
Євген та Сніжана залишалися в парку та продовжили фільмувати наслідки ворожого обстрілу. Над ними вже літали дрони, і люди почали розбігатися в різні сторони. Була паніка.
— Дрони літали над головою, коли відчували звук пікірування — ми тікали хто куди, адже не знали, куди влучать. Дивували люди, яких було мало в епіцентрі подій, та вони не поспішали ховатися в укриття — один дідусь гуляв з песиком, інший чоловік сказав, що вже посидів в укритті і вийшов.
Потім були ще удари по П’ятничанах. Пізніше повідомили, що по будинку біля мосту був приліт, та людей встигли евакуювати, ніхто не постраждав.
— Ми ще поїхали на П’ятничани, там теж знімали — дрон влучив в будинок, але, на щастя, люди встигли вийти. Принаймні ті, біля будинків яких ми побували, — зазначив Євген. — Я так розумію, що поранення у людей були, скоріше за все, уламкові.
За словами Сніжани, найстрашніше в цьому хаосі — це були людські трагедії.
— Старший чоловік мав важке поранення — було дуже багато крові. Він різко зблід, і за кілька хвилин помер. Було важко дивитися, як життя покидає людину…Другий — молодий хлопець, приблизно 17–18 років, у нього було поранення в живіт. Він виглядав дуже важко — блідий, як стіна, з переляканим поглядом. Це дуже страшна картина, вона досі стоїть перед очима. Коли я побачила поранених… ти розумієш, що нічим не можеш допомогти. У тебе просто немає нічого під рукою. Ти стоїш і дивишся — і це найстрашніше відчуття безсилля. Перед очима — обличчя людини, яка буквально згасає. Хлопці поруч намагалися допомогти: тримали рану, щоб зупинити кров. Всі викликали швидку, всі щось робили… але було відчуття, що життя просто йде з людини — і ти нічого не можеш змінити.
Блогерка зауважила, що наші спецслужби спрацювали дуже швидко.
— Поліція, скажу чесно, зреагувала дуже швидко. Вони оперативно перекрили територію, їздили машинами в районі мосту, попереджали людей, щоб ті ховалися. У цьому плані спрацювали швидко й чітко. Так само надзвичайники та швидка допомога.
Коли почали кричати, що є поранені, і перехожі одразу підбігали допомагати. Хлопці і представники спецслужб не залишали поранених — були поруч із ними постійно. Навіть не чекаючи, чи приїдуть медики, чи ні, — просто залишалися біля людей і робили все, що могли.
— Якщо говорити про організацію роботи екстрених служб, то є велика різниця, — зазначив Євген. — Коли було влучання в Будинок офіцерів — тоді був хаос. Зараз усе значно чіткіше: є протоколи, поліція одразу огороджує місце, не пропускає сторонніх. Механізм став набагато більш налагодженим. Можливо, саме через це зараз менше жертв.
Запитали, що відчули Сніжана з Євгеном, після того, як усе сталося.
— Коли ми вже приїхали додому, накрив адреналін. Поки ти там — ніби нічого не відчуваєш, просто дієш. А вже потім починає трясти: руки тремтять, стає важко, — каже блогерка. — І тут є інша сторона. Коли ти знімаєш — не всі це сприймають нормально. Мені кричали: «Навіщо ви це знімаєте? Для чого це?» З одного боку, люди реагують емоційно — і це зрозуміло. Але з іншого — якщо не знімати, як потім довести, що це було?
— Коли ми виклали відео з вчорашніх прильотів, воно набрало мільйони переглядів — і разом із цим прийшла хвиля хейту. Починають питати: «Чому це показали? Чому те не показали?» І ти думаєш: а ви самі що зробили? Чому не приїхали, не побачили, не допомогли? Бо потім дуже легко перекрутити все і подати по-своєму. А коли є відео — це хоча б якийсь доказ реальності, — говорить дівчина.
— Але, чесно кажучи, є інша проблема — самі люди, — говорить Євген. — Багатьом ніби байдуже. Сирена виє, вже чути дрон, а люди продовжують ходити по вулицях.
От, наприклад, біля другої школи — люди просто стояли, займалися своїми справами. Хоча в цей момент можна було вже йти в укриття. Чути, як усе наближається, як наростає звук — але реакції не у всіх є. Таке відчуття, ніби ми трохи розслабилися, бо давно не було таких обстрілів.
Але коли ми вже бігли в районі Київського мосту, і загорівся будинок — там у дворі укриття було вже переповнене. Тобто люди все ж розуміють, що відбувається, але часто — вже коли стає зовсім небезпечно.
Запитали очевидців про кількість прильотів, які вони зафіксували у парку.
— Спершу ми помітили один об’єкт над парком. Потім уже був ресторан «Першотравневий».Ще один був приліт у П’ятничанах, ще один — біля Київського мосту. На перших хвилинах ми ще не розуміли повну картину. Лише потім, коли почали писати внутрішні повідомлення, зрозуміли, що відбуваються точні прильоти.
Євген та Сніжана Кришталь уже звичні до обстрілів та вибухів. Адже неодноразово їздили в гарячі точки на передову.
— Нам дуже багато чого доводилося працювати в таких умовах. Були у Бахмуті, у Херсоні та Лимані. Знімали, коли йшов повітряний та наземний бій, працювали снайпери. Навіть, коли ми їздили до Харкова, траплялися інциденти: наприклад, ДТП, коли водія зажало двигуном і був пошкоджений газовий балон. Тоді потрібно було відігнути двигун і вивільнити поламані ноги водія. Усі стояли і дивилися — ніхто нічого не робив, поки ми не організували трос і не відтягли мотор, не допомогли водієві. Тобто, щоб усе працювало, потрібно діяти максимально обережно і послідовно, щоб ніхто не постраждав. Ми діємо за протоколом.
Нагадаємо, станом на сьогодні у місті постраждали:
- дитячий садочок № 13, де вибиті вікна та пошкоджені стіни;
- академічний муздрамтеатр ім. Садовського;
- приміщення літнього театру в парку;
- ресторан.
Внаслідок атаки загинув чоловік. Десятки містян отримали поранення різного ступеню важкості. Пошкоджено понад сімдесят будівель. 24 березня був наймасованіший дроновий обстріл Вінниці за всі роки великої війни і перший випадок, коли влучання зафіксували у центрі міста.
Читайте також:
Двом постраждалим у Вінниці після атаки «шахедами» провели складні операції
Сльози, кров і ненависть до ворога: як вінничани переживають наслідки атаки БпЛА
Подякуй журналістці гривнею
Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.
