В Оратові встановили ім’я солдата минулої війни

Останки 21-річного лейтенанта-політрука, який загинув у 1941-у році в Оратові, випадково знайшли будівельники за три дні до 70-ї річниці Перемоги. Вдалося не тільки встановити особу загиблого, а й знайти його родичів.

У селищі Оратів новий власник старої хатини копав на обійсті криницю. Робітники наштовхнулися на людські кістки. Поруч знаходилася капсула. Чоловіки не могли не відкрити її. Тільки-но встигли прочитати прізвище, як краї паперу почали розсипатися, немов пісок. Господар запросив місцевого пошуковця Олександра Ханаса.

 Папір обробили спеціальним розчином, помістили між скло, а тоді з допомогою бінокулярного пристрою пошуковець прочитав весь текст. Ось його зміст: «Отцу писать Киевская область г. Ржищев ул Парижской Комуны  Дом №2  Линник Василий». Маючи таку інформацію, Олександр Ханас встановив особу загиблого. Ним виявився 21-річний лейтенант-політрук 192-ї Гірськострілецької дивізії Володимир Васильович Линник.

Ґудзики і плащ-палатка

- З допомогою металошукача на тому ж місці вдалося знайти ґудзики від спідньої білизни, рештки плаш-палатки і скатертини, - розповідає пошуковець. – В архівних документах є інформація про те, що дивізія, в якій служив лейтенант Линник, стояла в Оратові у 1941-у році. Фашистські війська знаходилися у Тетіївському районі Київської області, це за 30 кілометрів від нас. Припускаю, що вони раптово напали на підрозділ, в якому служив лейтенант. Можливо, з будинку довелося вибігати так швидко, що не встиг одягнути офіцерський мундир. Схоже, саме тут, на подвір’ї, у нього влучила куля, або загинув від осколка снаряду.

У хаті проживала самотня жінка. На думку співрозмовника, схоже, вона захоронила тіло на обійсті. Знизу постелила скатертину, накрила плащ-палаткою, поклала капсулу. Уточнити, так це було, чи ні, вже неможливо – нема вже серед живих господарки будинку.

Про знахідку Олександр Ханас повідомив у Ржищів Київської області. З’ясувалося, у Линників є немало родичів. Пошуковець виготовив невелику труну, яку обтягнули матерією червоного кольору і доставив її у Ржищів. Олександр Миколайович, він майор міліції у відставці, 20 років працював дільничним інспектором. Транспортом допомогло нинішнє керівництво обласної міліції за сприяння голови Ради ветеранів УМВС області Михайла Каракоя.

Ржищів подає Оратову руку дружби

-У Ржищеві делегацію з Вінниччини зустрічали з почестями, - розповів журналісту RIA працівник сектору зв’язків з громадськістю обласної міліції Олександр Миронов. – Перепоховання відбулося з усіма почестями. Були представники військкомату, прозвучали залпи салюту. Родичі, які спершу не могли повірити, що вдасться знайти останки Володимира Линника, втирали сльози, дивлячись на аркуш паперу з написом хімічним олівцем. Молодша на 18 років від брата сестра загиблого офіцера Ганна Линник-Слободинюк розповіла, що брат навчався у Москві у військовому училищі. Внучка воїна Ольга Бондар принесла фото діда.

- Бабуся розповідала, що Володя малим ріс дуже активним і непосидючим, - каже родичка Линників Ольга Бондар. – Хата у них була невелика, вікна теж маленькі. Одного разу звечора, коли всі повлягалися, Володя вийшов на вулицю і закрив вікно снопом з кукурудзи. На ранок всі проспали. Прокинуться – у хаті темно, сплять далі, а сонце вже піднялося на небі.

Міський голова Ржищева Микола Спичак повідомив, що тепер на Оратівщині вони знайшли нових друзів. Планує запропонувати оратівчанам укласти угоду про дружбу між Ржищевом і Оратовом.

Білорус, українець і росіянин

З десяти років Олександр Ханас захоплюється пошуком монет, предметів часів минулої війни. Спонукала його до цього знахідка на городі біля хати. Каже, мати сапала картоплю і знайшла монету з написом «3 копійки сріблом. 1842 рік». Його це так вразило, що дотепер ходить полями й лісами з металошукачем. Друзі подарували. П’ять років тому вперше вдалося встановити ім’я загиблого у війні бійця з Росії. Точкою відліку став знайдений значок гвардійця. За номером на ньому встановив, кому він належав. У 2013-у знайшов останки фронтовика з Білорусії. У лісі, де колись був будинок лісника, натрапив на значок «Ворошиловський стрілець». Трохи далі попалася алюмінієва ложка з вицарапаним прізвищем. Поруч лежала гільза. Один її кінець був приплюснутий. Пошуковець знав з літератури, що дехто з бійців використовував у якості капсули. Всередині був аркуш з адресою родичів бійця. Повідомив про це колегам з Білорусії. Невдовзі після того увечері у квартирі пошуковця пролунав телефонний дзвінок. Голос у слухавці звучав з білоруським акцентом: «Ви знайшли мого батька. Я виїжджаю в Оратів».

- На жаль, тоді вдалося знайти тільки жетон, - продовжує Олександр Ханас. – З літератури дізнався, що на тому місці тривали жорстокі бої. З гостем з Білорусі і його сином ми довго ходили лісом. Вирішили, що він візьме звідси землю, гілля з дерев, рясту, який тоді пишно буяв. Запам’яталася фраза, сказана білорусом, що десь тут літає душа його батька, але якщо він взяв землі, то вона полетить туди, де цю земельку висиплять.

Був ще один дзвінок з Білорусі. Знайомий запитав Олександра Миколайовича, чи чує він залпи салюту. Пояснив, що це військові салютують на честь його батька під час церемонії перепоховання.

 

 

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.