«Уявіть, що це ваш батько, брат, коханий»: у Жмеринці встановили ялинку з портретами зниклих безвісти

• Ялинку з незвичними прикрасами встановили поруч із стендом зниклих безвісти, на ньому — фото і прізвища 43 військових.
• Що говорили рідні під час встановлення незвичної ялинки?
• Чому побратими зниклих безвісти неохоче діляться інформацією або взагалі мовчать?

У цієї ялинки сріблястого кольору незвичні прикраси. Замість традиційних яскравих іграшок, на ній — портрети військових, які зникли безвісти на війні. Перед тим, як такі портрети почепити на гілки, їх поклали у прозорі кульки, аби захистити від снігу, вологи. Є іграшки з написами: «Молюся», «Вірю», «Чекаю».

Встановили таку ялинку рідні зникли безвісти на війні. Новорічна красуня знаходиться поруч зі стендом, на якому фотографії і прізвища тих, кого чекають рідні, але не знають, де вони загубилися у вихорі бойових дій російсько-української війни, йдеться у повідомленні на сторінці «Жмеринська газета».

«Кричи за кожне ім’я! За кожну долю!»

Над стендом читаємо слова: «Кричи! За кожне ім’я! За кожну долю! Безвісти зниклі наш біль і наша сила!». З фотографій на нас дивляться мужні оборонці своєї землі. Нині на стенді знаходиться 43 світлини.

Одночасно із відкриттям ялинки рідні, друзі, знайомі зниклих безвісти провели акцію нагадування про них. На неї вони збираються щотижня.

Вразили слова, які звучали з уст тих, хто вірить у повернення додому рідної людини, яка зникла на фронті, хто молиться і чекає, хто сивіє у такому чеканні, але чекає щодня, щоночі, щохвилини.

— Уявіть собі: вам кажуть, він безвісти, не загинув, не у полоні, просто зник, говорить одна з учасниць акції. — Спершу ви чекаєте дзвінка, його нема, тому починаєте самі шукати: писати, дзвонити, ходити по установах, стукати у двері, а у відповідь стіна, а ще страшніше — мовчання, мовчання тих, хто був поряд, тих, хто знав, тих, з ким служив, з ким дружив, і вони тепер більше не згадують.

Щоб ви робили на нашому місці? Плакали ночами, а вдень трималися, щоб діти не бачили? Знову й знову читали повідомлення, де він раніше писав, що все добре? Обіймали фотографію замість живих обіймів? Відкривали стрічки у соцмережах з надією знайти хоча б якусь згадку про нього. А якщо нема ніде нічого? Тоді ви починаєте кричати самі. Бо якщо замовкнете, не залишиться нічого.

Ось чому ми говоримо, ось чому нагадуємо, бо для нас це біль, це надія, це єдиний зв’язок з тим, хто досі не повернувся.

Тому не мовчіть! Уявіть, що зник ваш батько, брат, коханий. Чи хотіли б ви, щоб про нього мовчали?
Мовчання це друга втрата. Перша — це його зникнення.

Чому мовчать побратими?

Декого з учасників акції неприємно дивує мовчання побратимів зниклих безвісти. Вони не розуміють, як можуть мовчати ті, хто донедавна був поряд, хто знав свого товариша, з ким дружив, ділився хлібом-сіллю, а тепер нічого не говорять про них рідним. Саме на їхню інформацію найбільше сподівається родина.  Бо ж розуміє, що побратим точно знає, коли і де пішов на завдання зниклий безвісти, за яких умов з ним втрачено зв’язок. Можливо, у тому бою побратим був поруч з ним. Будь-яка інформація про зниклого воїна зігріє душу рідним.

— Чому ви так неохоче ділитеся інформацією про зниклих безвісти з їхніми  рідними? — запитав одного разу журналіст «20 хвилин» командира взводу офіцера з позивним «Таран».

— Бо не хочемо нашкодити, чи завдати їм ще більшого болю, — відповів співрозмовник. — Це дуже тонка річ, коли боєць опиняється у списках зниклих безвісти. Бували випадки, коли під час бою побратими бачили, як загинув їх друг. Але тіло не вдалося забрати. Поки нема тіла, боєць не може вважатися загиблим. Таких заносимо у списки зниклих безвісти. Не поспішаємо з такою інформацією, по-перше, нема документального підтвердження, по-друге, раптом той, хто бачив про нібито загибель військового, помилився.

За словами офіцера, є інші ситуації. Буває, побратими не говорять про загибель свого товариша тільки тому, що не хочуть причиняти біль рідним. Адже занесення у списки зниклих безвісти дає їм ще якусь надію. Сказати, що рідна людина загинула означає відібрати таку надію.

Та й просто повідомити про загибель не кожен може зважитися на таке. Не хочуть хлопці говорити про це родичам. Є офіційні особи, які відповідають за військових, саме вони уповноважені повідомляти про них рідним. У деяких підрозділах забороняють військовим говорити про таке з рідним зниклих, чи полеглих.

Що написано у законі?

Адвокат Іван Панасюк роз’яснив фрагмент чинного законодавства щодо визнання людини у статусі зниклого безвісти.

За його словами, поки тіло не знайдено, військовий не може бути оголошеним загиблим. Але є уточнення.

— Підставою для визнання військовослужбовця загиблим, у разі відсутності тіла, є свідчення побратимів, які додаються до службового розслідування, — говорить адвокат. — Якщо згодом тіло буде знайдено, складається відповідний експертний висновок, військовослужбовця визнають померлим.

Трапляються випадки, коли навіть свідки вказують, що військовий загинув, але з часом з’являються відомості, що він у полоні. Саме тому законодавство врегульовує ці відносини в такий спосіб.

Якщо за шість місяців тіло не знайдено, а статус полоненого не підтверджено військовою частиною або комітетом Червоного Хреста, в такому випадку на підставі службового розслідування і показів свідків, військового може бути визнано загиблим. Такий статус визначається судом.
 

Читайте також:

Чи можливий удар з Придністров'я? Думки мешканців прикордонних громад Вінниччини

«Поки лікувався, мене записали у СЗЧ»: офіцер довів, що він не дезертир, але як повернути зарплату?

Як тротуар перетворили на парковку: мешканці Слов’янки просять міську владу повернути прохід

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.