«У полковника навчилися»: 600 маскувальних сіток передали на фронт «берегині» з Білої і Гальжбіївки

Шістсот маскувальних сіток виготовили з початку війни "берегині" з села Біла і Гальжбіївка на Ямпільщині, а опанували це вміння у полковника у відставці.

• Небайдужі жінки двох невеликих сіл над Дністром передали військовим 600 сіток.
• Вони знають, що їхніми виробами великих розмірів маскують танки, малих —міномети і кулемети.
• Найбільшу сітку зробили розміром 12х 4 метри.
• У кого навчилися такому вмінню?

У Галини Собко нині на фронті син. Жінка працює керівницею музею народних ремесел і промислів у селі Гальжбіївка Ямпільської громади. Вдома воїна  чекає не тільки мама. Дружина хвилюється за чоловіка, обійняти тата хочуть діти.

Під час розмови з журналістом сайту «20 хвилин» пані Галина сказала: «Вчора син повідомив, що йде з хлопцями на чергове завдання, попередив, що три дні не буде на зв’язку, просив, аби не хвилювалися, а як тут не хвилюватися після такого повідомлення, — говорить Галина Собко. — Багато чоловіків з нашого села б’ються з окупантами. Молимося, щоб живими повернулися. Чекаємо. Але при цьому не сидимо, склавши руки. Допомагаємо, хто чим може».

Жінка, ніби між іншим, сказала: «Ми вже виготовили 600 маскувальних сіток для наших захисників».

В’яжуть сітки переважно учасниці етномайстерні «Берегиня», що діє при музеї. Разом з ними працюють небайдужі жінки з сусіднього села Біла. «Берегині» об’єдналися з ними в роботі і вже виготовили шість сотень одиниць накриття для техніки і деяких видів зброї.

Вони вже знають, що якщо є замовлення на сітку 12х4 метри, то це для маскування танків. Малою сіткою 3х3 метри накривають міномети, чи кулемети. Пані Галина виготовляла таку для сина. Тому знає про це з його слів.

Одну сітку можуть зробити за день. Це тепер, на третьому році війни. Коли починали роботу, мало що розуміли у цій справі. Здавалося б, що тут особливого. Але це тільки на перший погляд. Насправді потрібні знання і вміння.

—Плести сітки навчилися у полковника у відставці, — продовжує розповідь Галина Собко. — Він не з нашого села. Проживає у Порогах. Уроки брали ще на початку війни. Дізналися, що чоловік розуміється на цьому і попросилися приїхати навчитися. До нього тоді не тільки ми зверталися. Поїхала у Пороги Людмила Пухова. Вона з Білої, рукаста жінка. Повернулася, показала і розказала іншим охочим, як все це робиться. Спочатку навчилися у полковника, а потім уже ділилися знаннями з іншими жінками з наших сіл Біла і Гальжбіївка.

Нині сітки роблять  вправніше і швидше, ніж це було у перші м’ясці великої війни. На підтвердження своїх слів Галина Собко наводить такий приклад. Недавно отримали термінове замовлення на дві сітки, які виготовили за три дні. Співрозмовниця називає тих, хто так старанно попрацював. Це — Наталя Собко, Наталя Барібан, Людмила Пухова, Сніжана Петріщева, Діна Венгер, Надія Гусак, Надія Барладян-Беркела, Тетяна Волкова, Мая Кайнар, Валентина Доля

Кошти на матеріал збирають серед односельців. Багато донатить Ніна Поштарук. Сітки передають волонтерам, зокрема Валентині Римарчук з Ямполя з організації «Джерела Перемоги». Ювілейну сітку, схоже, передали на Курський напрямок. Перед цим маскувальне плетиво повезли до наших захисників на кордоні з Білоруссю. За час з початку війни сітки «берегинь» з Гальжбіївки і Білої отримували оборонці по всій лінії фронту.

—Нині хлопці просять уже зимові маскувальні сітки, тобто білого кольору, а ми у свою чергу звертаємося до небайдужих допомагати матеріалом такого самого зимового кольору, — розповідає Галина Собко. — Білу тканину уже передали Михайло та Валентина Сплавські.

Крім сіток, почали робити окопні свічки. За цю справу взявся місцевий житель на ім’я Сергій. Він закупив парафін і готує «вогники» для тих, хто в окопах на фронті. Жителі приносять бляшанки. Родака Ясінська разом з чоловіком принесли повний мішок бляшанок.

—Ловіть, хлопці, наші вузлики, вони намолені, у кожен з них ми вкладаємо свою любов і захист від ворога,  — такі слова можна прочитати на аркуші паперу,я кий передають разом з маскувальними сітками.

Галина Собко записує у зошит кожну роботу. А потім робить ще приписку: зазначає, куди волонтери передали виріб, як вона каже, рукастих «берегинь» з Білої і Гальжбіївки.

Читайте також:

«Цієї ночі заблукала»: розмова з волонтеркою, яка йде 250 кілометрів і збирає кошти для 59-ї бригади

Працюють по 27 годин: хірург «Червоної Калини» Богдан Журавель розповів про роботу на передовій

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.