«Тут вони всі — всі наші хлопчики». На оновленій площі вшанували пам'ять загиблих вінничан

• Починаючи з 2014 року, у боротьбі за вільну Україну загинуло щонайменше 400 жителів нашого міста. Рідні їх усіх зібралися в центрі Вінниці, щоб покласти квіти до щойноствореної меморіальної стіни. Як це було?

Сьогодні День пам'яті загиблих захисників та захисниць України. З цієї нагоди на оновленій площі Шевченка зібралося кількасот людей. Більша їх частина — рідні та близькі полеглих Героїв та Героїнь. Прийшли також побратими, політичні та релігійні діячі, прості містяни. 

На щойно побудованій меморіальній стіні, куди спрямовані очі всіх присутніх, чотириста імен. Кожна матір, батько чи дружина дивляться в конкретну точку меморіалу — на портрет свого Героя. Одні вінничани загинули ще під час Революції Гідності. Інші — під час проведення АТО/ООС. Однак більша частина — Герої повномасштабної російсько-української війни.

Поклавши квіти, рідні плачуть, обіймаються та згадують своїх синів, братів, батьків. Молода мати з немовлям на руках дивиться на фото чоловіка Дениса. Він загинув у квітні в Бахмуті. Донька народилася вже опісля. «Він був відважний, хоробрий, найкращий. Доньці розповідатиму всю правду, все найкраще», — говорить вона. 

Мама Дениса Тетяна каже, що син завжди мріяв про вільну Україну. «Таким він у мене народився, — говорить заплакана жінка. — Ніколи б не подумала, що в нього така доля. Війна забрала у мене найдорожче… Дякувати Богу, хоч онучка є». 

Слухаючи її спілкування з журналістами, інша жінка, що стоїть неподалік, каже до свого чоловіка: «Бабусею? Бабусею я вже ніколи не стану». Чоловік легенько її обіймає. 

Дивлячись на дати народження розумієш, що наймолодші Герої ледь встигли стати повнолітніми. Найстарші — могли б насолоджуватися заслуженою пенсією. Однак всі вони пішли на війну. І віддали там свої життя. 

На прощання з багатьма із них впродовж останніх років ходили наші журналісти. І ось тепер рідні усіх цих вінничан зібралися в одному місці. Тут вже знайомі обличчя матерів військових, сивини на головах яких, здається, значно побільшало. Тати, що ховають свої червоні очі за темними окулярами. Дружини, які міцно вхопилися в руки своїх дітей та щось намагаються їм розповісти. Однак деякі з них ще зовсім маленькі, щоб зрозуміти, яка трагедія спіткала їхню родину. 

— А це ваш брат? — біля однієї з гранітних рамок говорить жінка хлопцеві, що стоїть поряд та дивиться на одну зі світлин.

— Так, — відповідає.

— Схожі. Дуже схожі.

— Так?

Жінка йде, а хлопець протирає й без того ідеально чистий портрет загиблого брата Володимира. 

— Алло… Я в Сашуні. Ні, не на кладовищі… Біля нового пам'ятника… Так, тут вони всі. Всі наші хлопчики — намагається перекричати трагічну музику з колонок мати одного з полеглих Героїв.

— І ви тут? — говорить одна жінка до іншої. — Невже ваш також?
У відповідь лише важке зітхання. 

Дехто намагається перефотографувати світлини, щоб відправити родичам, які не змогли прийти та вшанувати пам'ять близької людини. Чи не під кожним фото пишеться, що загинув оборонець, героїчно виконуючи бойові завдання. Географія трагедії також досить широка: Київ, Донеччина, Луганщина, Миколаївщина, Херсонщина, Сумщина, Харків, Бахмут, Куп'янськ…

 

 

 

 

 

Переглянути цей допис в Instagram

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Допис, поширений 20 хвилин - Новини Вінниці (@vn20minut)

Тут стільки вінничан, що здається не було й тижня, що обходився без непоправних втрат для нашого міста. Були періоди, коли вінницькі Герої гинули чи не кожного дня. Особливо на Донеччині. Особливо в Бахмуті.

Читайте також:

Місце пам’яті про загиблих Захисників. Як змінилася площа Шевченка після капремонту

Хто і як може звільнитися з ЗСУ під час воєнного стану? Розповідає експерт

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.