«Туди прямували революційні походи й мітинги»: якою є історія вінницького Народного дому

• Понад сто років тому у Вінниці за проєктом архітектора Григорія Артинова спорудили будівлю, яку назвали Народним домом. Вона розташовувалась на Тюремній площі (нині майдан Героїв Чорнобиля). Що цікавого про цей будинок переповідає історія?

Будівлю звели 120 років тому. Всередині неї була зала зі сценою та боковим приміщенням, чайна, недільна школа, бібліотека, а також книжковий склад. Народний дім вважається першою громадською будівлею міста. Його використовували як місце зборів різноманітних товариств, для організації публічних лекцій, там влаштовували аматорські спектаклі, гімнастичні ігри, сеанси перегляду «магічного ліхтаря» (прототип кінопроєктора) тощо. Це був центр культурного дозвілля для жителів вінницького Замостя на початку 20 століття, — йдеться на сторінці «Музею Вінниці».

Відомо, що під час революції 1905-1907 років Народний дім став одним з місць для масових зібрань вінничан. Ось як це описують у спогадах сучасники тих подій.

Маріан Соколовський:
«Народний дім — це був будинок театрального типу, що мав сцену і глядацький зал. Трохи примітивний, як на сьогоднішні мірки, але в будь-якому разі це був будинок, призначений для зібрань, де містилося кілька кімнат і бібліотека. Тому в 1905 р. він став місцем, куди прямували всі революційні походи і де проводилися мітинги. Сюди сходився натовп, відбувалися зібрання й мітинги, за якими ми могли спостерігати з балкона нашого будинку. 

Отож з того часу в моїй пам’яті залишилося багато вражень, які пізніше доповнив мені батько. Тато, цікавлячись тим, що діється поряд з оселею, ходив на ті мітинги, слухав, що там говорили. Промовцями були переважно студенти, зазвичай євреї, які очолювали цей рух. Поліція спершу не могла собі дати ради, але через кілька днів її сили разом з військом опанували ситуацію, і тоді почалися арешти тощо.»

Єфим Радбіль (19 жовтня 1905 року):
«Біля 12 годин рушили до Народнього дому (тепер Центральний робітничий клуб). Там негайно загатили сцену, залю для глядачів, оркестр, хори й близькі кімнати. Стояли, притулившись один до одного грудями, задихаючись од тісноти до головокруту, тратили притомність, і тоді в юрбі починався якийсь конвульсійний рух, і, протискуючись ліктями, спиною, ногами, виносили нечуле тіло на повітря.

…І кожна промова закінчується окриками до хрипіння, оплесками до нагніток на руках, могутніми піснями, від яких, здавалось, тряслися стіни цього вродливого, для «Товариства тверезости» збудованого Народнього дому…»

Напередодні Першої світової війни, 17 липня 1914 року в Народному домі облаштували пункт мобілізації військовозобов’язаних запасу. Тут же влаштовували і медогляд. Цей епізод описав у спогадах Антон Турчанович:

«Усіх, хто явився по призову ділили на три групи: вся піхота (5-та і 7-ма категорії); запас 1-го розряду всіх інших категорій; запас 2-го розряду всіх категорій. Явка всіх груп відбувалася одночасно. Для цього в приміщенні Народного дому, де влаштували мобілізацію в липні, було три окремі входи за групами з різних сторін будинку, а четвертий хід з будинку був для тих, хто отримав призначення до команди, звільнення від служби чи відтермінування».  

Вояк Галицької Армії Володимир Мацьків залишив спогади про урочистості з нагоди звільнення Києва від більшовиків (31 серпня — 1 вересня 1919 року):

«Коли до Вінниці наспіла вістка про здобуття Києва, ми зараз дістали наказ взяти участь у вечірній параді, що мала відбутись з тої нагоди. Чота, прибувши на місце збірки коло Народного дому на лівому березі ріки Бог (у тому домі кілька тижнів тому урядувала московська ЧК), застала там багато народу. А що на дворі було вже зовсім темно, то багато з людей тримали в руках запалені смолоскипи…

На другий день, себто 1-го вересня відбулася друга парада з участю поважної кількости населення, в якій наша частина також брала участь. Ми прибули на площу Народного дому коло 9-ї год[ини] ранку. Застали там, як і попереднього дня, багато народу, а перед Народним домом стояв вівтар, де відправлявся молебен. Після скінчення його виступив з промовою наш комендант вишколу сот[ник] Балицький, промовляючи з коня».

Відомо, що під час більшовицької окупації Вінниці Народний дім перетворили на робітничий клуб. Наприкінці 50-х років будівлю розібрали, а на її місці спорудили корпус Вінницького будівельного технікуму.

Фрагменти спогадів, наголошують історики, взяті з книги «Вінниця у спогадах».

Фото у матеріалі: Музей Вінниці

Читайте також:

«Люди постійно питають, як часто ми знаходимо золото», — вінницька археологиня про свою роботу

Вінничанам пропонують три варіанти нової назви наукової бібліотеки (ОПИТУВАННЯ)

Слідкуйте за новинами Вінниці у Telegram.